Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Махноносов Д.В.ПРАКТИКА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНО....doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
1.87 Mб
Скачать

6.3. Податкова політика та її принципи

Ефективність регулятивного впливу на економічні процеси за допомогою по­даткових важелів значною мірою залежить від податкової політики, яку прово­дить держава.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стяг­нення податків. Саме через податкову політику держави відбувається ста­новлення і розвиток її податкової системи.

Основні принципи податкової політики: фіскальна і економічна ефективність, соціальна справедливість.

Принцип фіскальної і економічної ефективності передбачає такі елементи: до­статність доходів, мінімізацію видатків на збирання доходів і запобігання ухи­ленню від сплати платежів до бюджету, еластичність податкової системи, рівно­мірний розподіл податків між адміністративно-територіальними одиницями.

Принцип соціальної справедливості означає, що платниками податків повинні виступати всі члени суспільства, які отримують доходи. Прямі і непрямі податки у вирішенні цієї проблеми мають різне значення. Традиційним є відношення до непрямих податків як до регресивних, у соціальному плані. Переваги прямих по­датків у вирішенні проблем соціальної справедливості полягають у тому, що рівень оподаткування прямо пов'язаний з доходами, які отримують фізичні та юридичні особи.

Оподаткування в системі державного регулювання має такі особливості:

  • тісний зв'язок податків з державного владою, для якої вони є найважливішим джерелом доходів;

  • примусовий, законодавчо встановлений характер податків;

  • вплив податків на економічні процеси.

Умовно виділяють три можливі типи податкової політики:

Перший тип — високий рівень оподаткування, тобто політика, що характери­зується максимальним збільшенням податкового тягаря. При цьому неминуче виникнення ситуації, коли підвищення рівня оподаткування не супроводжується приростом надходжень до бюджетів різних рівнів.

Другий тип - низький податковий тягар, коли держава максимально враховує не тільки власні фіскальні інтереси, але й інтереси платників податків. Така полі­тика сприяє якнайшвидшому розвитку економіки, особливо її реального сектора, оскільки забезпечує найсприятливіший податковий та інвестиційний клімат (рівень оподаткування нижчий, ніж в інших країнах, відбувається активне залучення іно­земних інвестицій, у тому числі експортно-орієнтованих, і відповідно зростає рівень конкурентноздатності національної економіки). Податковий тягар на суб'єкти підприємництва істотно пом'якшено, але державні соціальні програми значно урізано внаслідок скорочення бюджетних доходів.

Третій тип - податкова політика з досить істотним рівнем оподаткування як для юридичних, так і для фізичних осіб, що компенсується для громадян країни високим рівнем соціального захисту, існуванням значної кількості державних соці­альних гарантій і програм.

Для податкової політики країн, що мають довгострокову концепцію побудови національної економіки, характерні такі риси:

  • чітке визначення проблем, що стоять перед економікою країни;

  • ранжування цілей за ступенем їх важливості і концентрація зусиль на досяг­ненні головних із них;

  • проведення аналітичної роботи і вивчення іноземного досвіду податкових ре­форм, чітке уявлення про економічні результати, вигоди і витрати при здійсненні кожної з програм реформування;

  • оцінка ефективності реалізації подібних програм у минулому;

  • аналіз наявних у розпорядженні інструментів;

  • аналіз вихідних умов;

  • корегування політики з урахуванням національної специфіки і специфіки часу.

На практиці податкова політика здійснюється через податковий механізм, що являє собою сукупність організаційно-правових форм і методів управління опо­даткуванням.

При розробці податкової політики необхідно враховувати інтереси всіх сторін податкових відносин. З одного боку, це прагнення суб'єктів господарювання до мінімізації податкових платежів, а з іншого боку — інтереси держави, що вихо­дять з необхідності повної реалізації своїх функцій. Для продуманої податкової політики одним із найважливіших моментів є правильне визначення оптимально­го розміру податкового тягаря, що забезпечує зацікавленість суб'єктів господа­рювання у підвищенні ефективності виробництва. Для цього необхідно постійно проводити аналітичну роботу для досягнення компромісу між державою і плат­никами податків.

У вузькому значенні під державною податковою політикою розуміють систе­му оподаткування, яка складається з системи податків, об'єкта та суб'єкта опо­даткування, ставок оподаткування, механізму їх сплати та вилучення, строків спла­ти тощо.

Виходячи із загальної фінансової політики держави, мети та завдань податко­вої політики, визначаються головні принципи її організації. До них належать:

  • Забезпечення реалізації головних напрямів державної фінансової політики на основі ефективного здійснення державної податкової політики, її напрямів та умов реалізації. Державна податкова політика при досягненні кінцевого результату повинна мати те саме спрямування, що й державна фінансова політика.

  • Стабільність нормативно-правового забезпечення, яке регулює податкову систему держави, зменшення різних доповнень до законів. Підзаконні акти не повинні суперечити головним законам або указам Президента.

  • Економічна зацікавленість. У сплаті податків повинні бути зацікавлені як платники (юридичні та фізичні особи), так і держава, яка має піклуватися про зростання добробуту населення, виконання в повному обсязі соціальних функцій та ін.

  • Соціальна справедливість як щодо юридичних осіб, так і щодо фізичних. Наприклад, ставки податків, тарифів або інших обов'язкових платежів повинні бути однакові для всіх платників.

  • Рівнонапруженість податкового тиску як щодо всіх платників податкових та інших обов'язкових платежів, так і в регіональному аспекті. Дотримання цьо­го принципу пов'язане із суттєвим зменшенням пільг при встановленні податків різних видів.

  • Принцип вигідності для держави та платника податку. Сутність цього прин­ципу полягає в тому, що платник податку повинен отримати від суспільства таку частину благ або послуг, яка задовольняла б його уяву про їх вартість. Під за­гальним благом розуміють ті вигоди, які платник податку може отримати і які фінансуються за рахунок бюджету. Відповідно до цього фінансування державно­го бюджету повинно проводитись за рахунок тих платників, які сплачують більші податки. Тобто податки можна розглядати як ціну послуги держави. Позитив­ним є те, що розмір податку пов'язується з витратами бюджету. Цей принцип має місце при встановленні митних тарифів, державного мита, сплати в соціальні фонди (соціального страхування, обов'язкового пенсійного страхування тощо).

  • Економічна ефективність. Усі витрати, пов'язані з організацією податкової діяльності, вилученням і зборами податків, повинні бути значно меншими, ніж результати цієї роботи. Насамперед, це залежить від ставлення платника податків до виконання своїх податкових зобов'язань, а також від продуктивності праці самих податківців, від ефективності організації їх праці, ступеня технічного осна­щення.

  • Гнучкість. Державна податкова політика повинна постійно пристосовува­тись до чинної економічної системи, відображати зміни, що відбуваються в країні. Але це протидіє принципу стабільності нормативно-правової бази. Головним при здійсненні цього принципу є оптимальність при проведенні будь-яких змін і до­повнень. Платник податку повинен бути впевнений, що та діяльність, яку він роз­починає і яка, за його підрахунками, буде ефективною, не стане для нього збитко­вою після початку роботи.

Загальні засади податкової політики викладено в "Основних положеннях по­даткової політики в Україні", затверджених постановою Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. Згідно з Основними положеннями система оподаткування в Україні має будуватися на засадах:

  • стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної актив­ності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

  • обов'язковості - впровадження норм щодо сплати податків, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, і вста­новлення відповідальності платників податків за порушення податкового законо­давства;

  • рівнозначності й пропорційності - справляння податків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків на рівні прибутку і пропорційно більших податків на більші доходи;

  • рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпе­чення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включно з нерезидентами) за визначення обов'язків щодо сплати податків;

  • соціальної справедливості - забезпечення соціальної підтримки малозабезпе­чених верств населення через запровадження економічно обґрунтованого неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і про­гресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

  • стабільності - забезпечення незмінності податків та їх ставок, а також по­даткових пільг протягом бюджетного року;

  • економічної обґрунтованості - встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей, з огляду на не­обхідність досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

  • рівномірності сплати - встановлення строків податків із метою забезпечен­ня своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків;

  • компетенції - встановлення і скасування податків, а також: пільг їх платни­кам здійснюється відповідно до чинного законодавства про оподаткування виключ­но Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Кріт і місце­вими радами;

  • єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов'язковим визначен­ням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, подат­кового періоду, ставок податку, строків і порядку сичати, податку, підстав для надання податкових пільг;

  • доступності податкового законодавства для платників податків.

Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх принципи податкової політики за­безпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринкових відносин.

Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться Урядом краї­ни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які сто­ять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довго­строкових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту рівня його благополуччя. Короткостро­ковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення держав­ного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Податкова політика представляє собою діяльність держави у сфері встанов­лення та стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів. Загальна стратегія податкової політики повинна включати пріоритетні цілі, пов'язані з функціону­ванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Найважливішим напрямком діяльності Уряду є створення сприятливих умов для розвитку економіки, забезпечення стабілізації фінансового стану держави, недопущення дефіциту бюджету, регулювання інфляційних процесів, забезпечен­ня збалансованості бюджету, а також оживлення ділової активності та підтримка підприємств матеріальної сфери.

  • соціальної справедливості - забезпечення соціальної підтримки малозабезпе­чених верств населення через запровадження економічно обґрунтованого неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і про­гресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

  • стабільності - забезпечення незмінності податків та їх ставок, а також по­даткових пільг протягом бюджетного року;

  • економічної обґрунтованості — встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей, з огляду на не­обхідність досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

  • рівномірності сплати - встановлення строків податків із метою забезпечен­ня своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування видатків;

  • компетенції - встановлення і скасування податків, а також пільг їх платни­кам здійснюється відповідно до чинного законодавства про оподаткування виключ­но Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і місце­вими радами;

  • єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов'язковим визначен­ням платника податку, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку, подат­кового періоду, ставок податку, строків і порядку сплати, податку, підстав для надання податкових пільг;

  • доступності податкового законодавства для платників податків. Стабільні, загальновідомі та єдині для всіх принципи податкової політики за­безпечують нормальні умови господарювання і поступовий розвиток ринкових відносин.

Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться Урядом краї­ни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які сто­ять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довго­строкових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту рівня його благополуччя. Короткостро­ковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення держав­ного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Податкова політика представляє собою діяльність держави у сфері встанов­лення та стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів. Загальна стратегія податкової політики повинна включати пріоритетні цілі, пов'язані з функціону­ванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Найважливішим напрямком діяльності Уряду є створення сприятливих умов для розвитку економіки, забезпечення стабілізації фінансового стану держави, недопущення дефіциту бюджету, регулювання інфляційних процесів, забезпечен­ня збалансованості бюджету, а також оживлення ділової активності та підтримка підприємств матеріальної сфери.

Податкова політика повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємств.

При провадженні податкової політики держава обов'язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.

Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріо­ритетних напрямів виробництва.

З одного боку, податки зобов'язані забезпечити стабільну фінансову базу дер­жави, а з іншого — залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності.

Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передба­чуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господар­ську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.