- •Лекція 1 підприємництво в сучасному суспільстві
- •1.1 Місце і роль підприємництва в сучасному суспільстві
- •1.2. Культурні засади аналізу розвитку підприємництва
- •1.3. Розвиток підприємництва в умовах глобалізації
- •Лекція 2 державне регулювання бізнесу в умовах ринкової економіки
- •2.1. Приватна власність як загальноцивілізаційна основа ринкової економіки
- •2.2. Державне регулювання підприємництва в умовах ринкової економіки
- •2.3. Принципи організації підприємництва
- •Лекція 3 роль підприємництва в підприємницькій діяльності
- •3.1. Підприємство - основна ланка підприємництва
- •3.2 Види підприємств в Україні
- •3.3. Договірні відносини підприємства
- •3.4. Управління персоналом підприємства
- •Лекція 4 створення суб’єктів підприємницької діяльності
- •4.1. Рішення створити свою справу та чинники успіху
- •4.2. Створення підприємства, його засновницькі документи, статутний капітал
- •4.3. Порядок державної реєстрації суб'єкта підприємства
- •4.4. Ліцензування і патентування підприємницької діяльності
- •4.5. Ліквідація і реорганізація суб'єктів підприємницької діяльності
- •Лекція 5 фінансування підприємницької діяльності
- •5.1. Основні положення фінансів підприємств
- •5.2. Фінансування діяльності підприємств
- •5.3. Нетрадиційні види фінансування
- •5.4. Інвестування у розвиток підприємництва
- •Лекція 6 система оподаткування підприємницької діяльності в україні
- •6.1 Суть, види і функції податків
- •6.2. Система оподаткування в Україні
- •6.3. Податкова політика та її принципи
- •Лекція 7 менеджмент і маркетинг підприємства
- •7.1. Менеджмент підприємництва і його стратегічна направленість
- •7.2. Маркетинг підприємництва
- •Лекція 8 підприємництво у зовнішньо-економічній діяльності
- •8.1. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні
- •8.2. Види комерційних операцій при здійсненні зед
- •8.3. Державне регулювання зед
- •Лекція 9 розвиток малого підприємництва та його підтримка
- •9.1. Мале підприємництво та його економічна сутність
- •9.2. Функції малого підприємництва
- •9.3. Підтримка малого підприємництва
- •Література
6.2. Система оподаткування в Україні
Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових, відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.
Нині в Україні діє третій варіант Закону України "Про систему оподаткування", який ухвалений Верховною Радою України 18 лютого 1997 р. (надалі Закон).
В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.
Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також: до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.
Законом "Про систему оподаткування" визначено такі важливі принципи її побудови:
-
стимулювання науково - технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткувати прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
-
обов'язковість - упровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених па підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
-
рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку й забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутки та пропорційно більших податків і зборів - на більші доходи;
-
рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, уключаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів;
-
соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
-
стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
-
економічна обґрунтованість - установлення податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
-
рівномірність сплати — установлення строків сплати податків і зборів, ураховуючи необхідність забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
-
компетенція - установлення та скасування податків і зборів, а також: пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України. Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;
-
єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору, об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
-
доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.
Згідно із Законом податкову систему України складають загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори.
До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):
-
податок на додану вартість;
-
акцизний збір;
-
податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизовані, казенними або комунальними підприємствами;
-
податок на доходи фізичних осіб;
-
мито;
-
державне мито;
-
податок на нерухоме майно (нерухомість);
-
плата (податок) за землю;
-
рентні платежі;
-
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
-
податок на промисел;
-
збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
-
збір за спеціальне використання природних ресурсів;
-
збір за забруднення навколишнього природного середовища;
-
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
-
плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
-
фіксований сільськогосподарський податок;
-
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
-
єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
-
збір за використання радіочастотного ресурсу України;
-
збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);
-
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;
-
збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ;
-
судовий збір.
До місцевих податків належать:
-
податок з реклами;
-
комунальний податок.
До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
-
збір за припаркування автотранспорту;
-
ринковий збір;
-
збір за видачу ордера на квартиру;
-
курортний збір;
-
збір за участь у бігах на іподромі;
-
збір за виграш на бігах на іподромі;
-
збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
-
збір за право використання місцевої символіки;
-
збір за право проведення кіно - і телезйомок;
-
збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
-
збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;
-
збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
-
збір з власників собак.
У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.
Підприємства — суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.
Загальнодержавні податки і збори включають:
-
прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних, машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];
-
непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];
-
збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);
-
державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
Місцеві податки і збори включають:
-
два податки (комунальний податок і податок з реклами);
-
різні збори (за право використання місцевої символіки; за паркування автотранспорту, за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).
Важливими для підприємства є надані Законом його обов'язки і права.
1. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:
вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, установлені законами;
-
подавати до державних податкових та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів;
-
сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни;
-
допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення й сплати податків і зборів.
2. Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених по рушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється сплатою податку, збору або його скасуванням, або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів сплачується у порядку, встановленому законами України. У випадку укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.
Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів припиняється зі сплатою податку і збору або його скасуванням, а також у разі смерті платника.
Платники податків і зборів мають право:
-
подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;
-
одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;
-
оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії посадових осіб.