Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Махноносов Д.В.ПРАКТИКА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНО....doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
1.87 Mб
Скачать

Лекція 4 створення суб’єктів підприємницької діяльності

4.1. Рішення створити свою справу та чинники успіху

Для забезпечення кар'єри в підприємництві необхідно зробити аналіз своїх здібностей, можливостей, виявити слабкі сторони, необхідна завзятість та цілеспря­мованість.

Відкриття власної справи - це завжди великий ризик. Відправною точкою, з якої починається власна справа, є ідея, закладена в основу справи. Це може бути ідея створення нового продукту, підприємства, надання послуги. Ідея може бути власною і позиковою.

Рішення зайнятися бізнесом включає такі принципові моменти:

  • бажання створити власну справу, щоб стати господарем;

  • небажання працювати на когось;

  • готовність змінити спосіб життя;

  • переконання в тому, що власна справа - зайняття престижне і гідне;

  • можливість створення власної справи (наявність грошей, знань, умов);

  • упевненість в реальності створення такої справи.

Але однієї ідеї мало. Необхідно визначити, яким видом діяльності займати­меться підприємство. Природно, вибирається та сфера бізнесу, діяльність в якій може принести швидкий і максимальний прибуток. Серед таких видів діяльності: торгівля, надання послуг, виробництво продукції технічного призначення, товарів народного споживання, продуктів харчування; сфера інтелектуального виробниц­тва (технології, комп'ютерні програми, літературні і художні твори); сфера зов­нішньоекономічної діяльності тощо.

Принципово вибрати організаційно-правову форму підприємства. Так, поча­ти власну справу можна:

- ставши приватним підприємцем або створити приватне підприємство;

- ставши засновником (учасником) господарського товариства.

Успіх гарантують різні чинники, основні з них такі:

  • Володіння якимись унікальними ресурсами, наприклад, сировиною, ідеєю, роз­робкою, виробничим і організаційним досвідом. Немає нічого ціннішого і гарантова­ного, чим досвід і його носії— фахівці.

  • Ретельний розрахунок при оновленні діяльності. Оновлення діяльності вима­гає перерозподілу наявних ресурсів, розриву старих і встановлення нових зв'язків. Часто корисно об'єднатися з іншими підприємцями, що мають в новій області досвід, знання або необхідні ресурси. При цьому може бути використана будь-яка форма кооперації. Великого поширення в цивілізованій господарській практиці набула си­стема франчайзингу, коли підприємство (франшизоотримувач) використовує тор­гову марку, технологію, стандарти, рекламу, методи управління, які розробленні і застосовуються іншою фірмою (франшизодавцем).

  • Вивчення ринку товарів. Перш за все використовується аналіз попиту. По­пит - це платоспроможна потреба. Розмір реального попиту залежить від реаль­ної купівельної спроможності і ціни товару. Чим вище ціна, тим нижче попит, і навпаки. Необхідно виявити і оцінити попит, адекватно реагувати на нього і в те­перішньому моменті і на перспективу.

Оцінка попиту на товар повинна супроводжуватися і оцінкою пропозицій то­вару, інакше неможливо знайти своє місце у вибраній сфері діяльності. Головне питання в попередньому вивченні пропозиції - вивчення міри насичення госпо­дарської сфери підприємницькою ініціативою і діяльністю. Якщо ця міра не дуже висока, то можна сподіватися на виявлення відповідної для себе виробничої і рин­кової ніші.

При вивченні ринку і аналізі попиту і пропозиції застосовується ряд методів, складається ряд прогнозів і передбачаються різні програми практичних дій. Тре­ба мати можливість вибору і маневрів.

Крім цього потрібна твереза оцінка своєї конкурентоспроможності. Можна випускати традиційні або нові продукти (надавати послуги), але у будь-якому випадку споживач чекає товар (послуги) хорошої якості високого технічного рівня, надійний, міцний і безпечний в експлуатації із сприятливим співвідношенням ціни і корисного ефекту його використання. Необхідно порівняти свій товар (послуги) з продукцією найближчих конкурентів. Таке порівняння може бути проведено на основі показників технічних (габаритів, надійності, довговічності, відповідності екологічним нормам і економічних витрат на придбання і використання, транс­портування, продажу). Необхідно оцінити, чи може підприємство проводити то­вар з меншими витратами, чим у провідних конкурентів? Якщо при порівнянні отримані негативні відповіді, необхідне дослідження інших ринків і вирішення проблем виробництва. Якщо відповіді позитивні - підприємницька кон'юнктура сприятлива.

Для коленого з планованих до випуску продуктів (або їх модифікацій) необхідно знайти свій ринок споживачів. У господарській діяльності це називається "здійсни­ти сегментацію ринку". Така сегментація ринку може проводитись за різними оз­наками (демографічними, територіальними, функціональними і тому подібне) за­лежно від основних характеристик і споживчих властивостей товару. Не слід праг­нути відразу охопити всі сегменти ринку. Спроба відразу задовольняти всі запити, всі смаки, всі гаманці - може виявиться згубною.

Встановивши цільовий сегмент ринку підприємець повинен вибрати позицію для свого товару, тобто визначити положення товару по відношенню до інших товарів того ж сегменту ринку.

Останнє, що слід зробити при пошуку і виборі ринкової ніші, це виконати роз­рахунки економічної ефективності передбачуваного проекту — співвідношення витрат і доходів, отриманих в результаті здійснення цих витрат. Доходи розраховуються, виходячи з передбачуваного рівня цін. Витрати підсумову­ють по різних групах (витрати на сировину, устаткування, заробітну плату, рек­ламу, збут). Мова йде про розмір прибутку, пред­ставленого до оподаткування в певний рік, розміру чистого прибутку (прибуток за вирахуванням податків), рентабельності підприємства (відношення прибутку до понесених витрат), термінах окупності інвестицій. Сенс складання таблиць і розрахунків у виборі оптимального варіанту здійснення підприємницької діяльності.

Визначення ринкової стратегії підприємства. Ринкова стратегія підприєм­ства визначається, виходячи з вибраного товару і ринку, для якого він призначений. Стратегія включає визначення основних цілей підприємства і основні шляхи реалі­зації вибраних цілей.

Стратегія вимагає усесторонньої розробки, не виключаючи застосування фор­малізованих методів.

Одним з інструментів побудови ринкової стратегії є матриця "продукт-ринок". Користуючись такою матрицею, легко узгодити стратегію підприємства, що роз­робляється, з особливостями виробництва і збуту, з процесом сегментації спо­живчого ринку. Проста чотириклітинна матриця дає наочне уявлення про чоти­ри можливі варіанти стратегії підприємства (табл. 4.1).

Табл. 4.1 - Чотириклітинна матриця

На осях матриці викладено два класи продуктів: традиційні і нові і два типи ринків - основні і нові. їх модифікація утворює чотири стратегічні поля, кожен з яких є одним з можливих варіантів стратегії.

Поле 1 - підприємство працює з існуючими товарами на існуючому ринку. Це найменш надійний варіант стратегії, оскільки неминуче зіткнення з конкурента­ми і можливе падіння попиту на товар. На довготривалий приток прибутку роз­рахувати не можна.

Поле 2 - розширення ринку при збереженні існуючих товарів - екстенсивна стратегія. Така стратегія пов'язана із значними витратами на рекламу товару і самого підприємства. Вона доцільна лише на початкових стадіях циклу попиту і життєвого циклу товару, коли можуть бути гарантовані відшкодування витрат на рекламу і просування товару на ринку.

Поле 3 - стратегії розробки нового товару (продукту) на вже відомих ринках - інноваційна стратегія.

Поле 4 -розробка нових продуктів на нових ринках - стратегія диверсифікації. Це найбільш ефективна стратегія на довгострокову перспективу, проте вона ви­магає значних витрат на розробку нових продуктів, рекламу і просування товарів на нові ринки.

Вибір потрібної стратегії здійснюється на основі оцінок шансів і ризиків, відпо­відних кожній стратегії.

При роботі на ринку виникає проблема взаємозв'язку між продуктом, ринка­ми і регіонами, потенціалом підприємства і запитами покупців. Фактично число варіантів стратегії підприємства може бути великим, оскіль­ки продуктовий ринок або регіони можуть бути сегментовані. З цього великого числа можливостей стратегій належить вибрати декілька найбільш важливих і на основі аналізу визначити оптимальний варіант ринкової стратегії.

Всі матриці подібного роду є орієнтованими рамками для вибору життєво важ­ливих для підприємства можливостей поведінки. Основною метою підприємця, який проводить розробку стратегії є формування пропозиції продукції на ринок, яке забезпечувало б комерційний успіх на тривалу перспективу.

Декілька порад:

1. Ринок вимагає серйозної уваги, постійно і всесторонньо вивчайте його.

2. Шукайте свого споживача або створюйте його. Покупець ще не знає, чи по­трібний йому цей продукт, але підприємець це вже знає. Не чекайте, що споживач заздалегідь попередить про зміну своїх смаків і переваг. Підприємець першим пови­нен оперативно оцінити зрушення в смаках споживачів.

3. Врахуйте, що якщо існує можливість виходу на ринок, то нею обов'язково скористається будь-хто інший.

4. Уважно стежте за навколишнім середовищем і швидко реагуйте на його зміни.

5. Інтуїція - це добре, але розрахунки надійніші.

Утримання конкурентної переваги. Комерційний успіх, у тому числі і трива­лий - це реальність. Запорукою його успіху є власне обличчя підприємства, його імідж, технічний рівень і унікальність виробленої продукції. Мало дізнатися за­пити споживача. Треба їх задовольнити так, щоб цього не могли повторити кон­куренти.

Міцні переваги в конкурентній боротьбі дає технологія. Технологія - це су­купність способів, методів і прийомів перетворення початкового продукту в ко­рисну річ, послугу, інформацію. Але технологія - це і метод вирішення завдань підприємства, спосіб ведення підприємницької діяльності. Це складова частина культури підприємства, основа цієї культури. Підприємцеві необхідно мати тех­нологію, яка найбільшою мірою відповідатиме цілям підприємства, сфері його діяльності, накопиченому досвіду і відрізнятиме дане підприємство від всіх інших підприємств. Краще, якщо у розпорядженні підприємця є власна технологія, роз­робки, самостійні удосконалення. Якщо немає, то необхідно звернутися до ринку технологій. Можна придбати технологію "є зв'язаному вигляді" - разом з новими машинами, устаткуванням і тому подібне. Як правило, постачальники машин, устаткування або торгові посередники здійснюють післяпродажне технічне об­слуговування (забезпечення технічною документацією, запчастинами, забезпечен­ня ремонту і тому подібне), надають допомогу в монтажі, наладці, в підготовці технічного персоналу на підприємстві замовника.

Технологію можна придбати і "в чистому вигляді" - коли купуються винаходи, удосконалення, торгові марки, моделі. Це нормальний шлях. Але всі елементи науково-технічного знання зазвичай запатентовані. Власник патенту має моно­польні (виняткові) права на використання винаходу або технологічного процесу. Протягом терміну дії патенту тільки його власник має право на виготовлення, застосування і продаж товарів, в яких втілений винахід, на використання певних способів і методів виробництва, зафіксованих в патенті. Термін володіння патен­том визначається законом кожної країни і складає від 15 до 20 років. Проте ре­альний термін дії патенту в сучасних умовах менший - він складає 5-9 років, бо за цей час встигають з'явитися нові технічні ідеї, а запатентований винахід заста­ріває. Патент невигідно зберігати тривалий час, оскільки власник патенту впро­довж його дії платить прогресивно наростаюче мито.

Патент може бути проданий повністю - всі права на використання винаходу за певну плату переходить до покупця патенту. Але можливо і збереження патенту у власності власника при передачі знань, що охороняються патентом, іншій особі за допомогою його продажу. В цьому випадку відбувається купівля-продаж ліцензії.

Між власником патенту (ліцензіаром) і особою, що набуває ліцензії (ліцензіатом) укладається ліцензійна угода. Ліцензійна угода може укладатися з приводу продажу запатентованого винаходу, технологічного процесу, товарного знаку. Може вона укладатися і з приводу технологічного знання, навиків, прийомів, тобто всього того, що називається "ноу-хау" ("знаю як робити").

Існують різні види ліцензій: прості, виняткові повні.

Прості ліцензії припускають, що ліцензіат може використовувати винахід або секрет виробництва, але і ліцензіар може використовувати їх в своїй підприєм­ницькій діяльності і продавати будь-яким зацікавленим підприємцям.

Придбання виняткової ліцензії означає придбання виняткового права викори­стання технології або винаходу на певній території і протягом певного часу.

При покупці повної ліцензії покупець отримує право одноосібно використову­вати винахід.

Можливий і інший варіант - ціна ліцензії фіксована заздалегідь, що називаєть­ся паушальним платежем.

Завдання підприємця - вибрати технологію і спосіб її придбання, виходячи із спеціалізації підприємства, наявних ресурсів, осмисленого досвіду. Вибирати треба те, що унікально для підприємства, що не може бути легко (швидко і дешево) скопійоване конкурентами, що забезпечить комерційний успіх.

Декілька порад:

1. Не замикайтесь на даному технологічному процесі.

2. Вибрана одного разу технологія не може удосконалюватись до нескінченності. Рано чи пізно наступає момент, коли віддача від поліпшення і модифікації починає падати, приріст прибутку не покриває додаткових витрат на удосконалення.

3. Не чекайте, коли нові технологічні рішення опиняться у конкурентів. Стеле­те за перспективними технологіями, вкладайте гроші в наукові дослідження і роз­робки.

4. Заохочуйте власні наукові дослідження. Надайте дослідникам максимальну свободу.