Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Махноносов Д.В.ПРАКТИКА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНО....doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
1.87 Mб
Скачать

167

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МоЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Махноносов Д.В.

ПРАКТИКА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”

Конспект лекцій для студентів спеціальності «маркетинг»

«товарознавство непродовольчих товарів та комерційна діяльність»,

«товарознавство продовольчих товарів та комерційна діяльність»,

«товарознавство та експертиза в митній справі»

денної та заочної форми навчання

Донецьк 2011

ЗМІСТ

ЛЕКЦІЯ 1 ПІДПРИЄМНИЦТВО В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

1.1 Місце і роль підприємництва в сучасному суспільстві

4

1.2. Культурні засади аналізу розвитку підприємництва

9

1.3. Розвиток підприємництва в умовах глобалізації

16

ЛЕКЦІЯ 2 ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІЗНЕСУ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1. Приватна власність як загальноцивілізаційна основа ринкової економіки

20

2.2. Державне регулювання підприємництва в умовах ринкової економіки

26

2.3. Принципи організації підприємництва

33

ЛЕКЦІЯ 3 РОЛЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА В ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Підприємство - основна ланка підприємництва

39

3.2 Види підприємств в Україні

42

3.3. Договірні відносини підприємства

44

3.4. Управління персоналом підприємства

48

ЛЕКЦІЯ 4 СТВОРЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

4.1. Рішення створити свою справу та чинники успіху

52

4.2. Створення підприємства, його засновницькі документи, статутний капітал

58

4.3. Порядок державної реєстрації суб'єкта підприємства

61

4.4. Ліцензування і патентування підприємницької діяльності

64

4.5. Ліквідація і реорганізація суб'єктів підприємницької діяльності

68

ЛЕКЦІЯ 5 ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

5.1. Основні положення фінансів підприємств

78

5.2. Фінансування діяльності підприємств

81

5.3. Нетрадиційні види фінансування

84

5.4. Інвестування у розвиток підприємництва

87

ЛЕКЦІЯ 6 СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

6.1 Суть, види і функції податків

92

6.2. Система оподаткування в Україні

97

6.3. Податкова політика та її принципи

103

ЛЕКЦІЯ 7 МЕНЕДЖМЕНТ І МАРКЕТИНГ ПІДПРИЄМСТВА

7.1. Менеджмент підприємництва і його стратегічна направленість

112

7.2. Маркетинг підприємництва

119

ЛЕКЦІЯ 8 ПІДПРИЄМНИЦТВО У ЗОВНІШНЬО-ЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

8.1. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні

125

8.2. Види комерційних операцій при здійсненні ЗЕД

127

8.3. Державне регулювання ЗЕД

139

ЛЕКЦІЯ 9 РОЗВИТОК МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ПІДТРИМКА

9.1. Мале підприємництво та його економічна сутність

148

9.2. Функції малого підприємництва

152

9.3. Підтримка малого підприємництва

154

ЛІТЕРАТУРА

162

Лекція 1 підприємництво в сучасному суспільстві

1.1 Місце і роль підприємництва в сучасному суспільстві

В сучасних умовах ринкової економіки підприємництво відіграє значну роль у суспільстві. Ф. Котлер головним фактором досягнення успіху в підприємницькій діяльності називає комбінацію виробничої рентабельності з максимальним задо­воленням потреб суспільства та соціальною відповідальністю. Але відмічає, що тільки провідна роль підприємця та ринкова конкуренція будуть сприяти забезпеченню економічної ефективності та соціального прогресу. А. Карлофф висуває новий підхід до підприємництва, в основі якого здатність злагоджувати інтереси споживачів з ефективним використанням капіталів і ресурсів. Сьогодні ситуація складається таким чином, що підприємництво стає засобом не тільки досягнення прибутку, а й самореалізації людей.

Слід визначити три взаємопов'язані функції підприємця (бізнесмена):

  • підприємець бере на себе ініціативу об'єднання ресурсів, землі, капіталу та праці в єдиний процес виробництва товарів і послуг;

  • підприємець бере на себе важку задачу прийняття основних рішень у процесі ведення підприємництва;

  • підприємець - це новатор, який прагне організувати вироблення на комерційній основі нових продуктів, нових виробничих технологій щодо його розвитку.

Критерії оцінки особистісних якостей підприємця - бізнесмена - менеджера:

  • наявність професійних знань та навиків у сфері підприємництва, менеджменту та бізнесу

  • вміння мислити стратегічно, приймати правильні рішення на основі розуміння потреб суспільства;

  • діловитість, вміння обирати правильну тактику досягнення мети;

  • моральність;

  • здатність вести за собою людей;

  • здатність управляти самим собою;

  • розуміння інтересів суспільства, колективу, окремої осо­бистості;

  • здатність до напруженої творчої діяльності.

Таким чином, для підприємця як особливої соціальної страти (верстви) харак­терними є не тільки приватні економічні інтереси, а й особисті риси та професійні характеристики. Проте мають місце і такі властивості та характеристики, як нічим не мотивована самовпевненість, намагання обійти той чи інший закон чи право­вий документ або використовувати засоби недобросовісної конкуренції з метою одержання максимально можливих прибутків. Загалом підприємництво слід ха­рактеризувати як самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгів­лею з метою отримання прибутку. Підприємництво здійснюється за трьома оз­наками і метою:

1) за власною ініціативою;

2.) падання послуг;

3) зайняття тор­гівлею з метою отримання прибутку.

Велике практичне значення розвитку і підтримки підприємницької діяльності усвідомлюється сьогодні все більше, тому необхідно розвивати організаційні форми і системи стратегічного управління, які забезпечують готовність організацій (фірм, компаній) до використання но­вих можливостей для розвитку цієї надзвичайно складної справи. Досвід підпри­ємництва особливо є важливим для великих, диверсифікованих компаній (особ­ливо високотехнологічних), а також компаній, що працюють в найбільш динаміч­но розвиваючих галузях (наприклад, виробництво компакт-дисків, кінофільмів), тому стратегія розвитку підприємництва повинна включати створення умов і підтримку заохочення підприємницької ініціативи.

Структура сучасної економіки характеризується сполученням великих і малих форм виробництва і, відповідно, великого і малого підприємництва у всіх сферах господарювання. Таке сполучення цілком оправдане, оскільки економіка не може складатися тільки із великих чи тільки з малих фірм і зводитися виключно тільки до великого чи малого підприємництва. Господарське поле завжди є ширшим, тому що воно складається із різних за розмірами капіталу і виробництва підприємств і здійснюваного цими підприємствами різномасштабного підприємниц­тва (малого, середнього, великого, міжнародного). Дисципліна "Основи підприєм­ництва: теорія і практикум" розглядає підприємництво як соціальний і еконо­мічний феномен з точки зору цілей і задач формування ефективної організації підприємництва як економічного феномена. Предметом дослідження дисципліни "Основи підприємництва: теорія та прак­тикум" є феномен малого і середнього підприємництва як складного і супереч­ливого явища, що розвивається в складних умовах становлення ринкової еконо­міки, досягнення її конкурентоспроможності і виходу на міжнародну арену у зв'яз­ку з інтеграцією України до загальноєвропейського простору. Дисципліна "Ос­нови підприємництва: теорія і практикум" являє собою відносно новий напрямок наукових досліджень, формування якого розпочалося, починаючи з останньої третини XX ст. Вона почала формуватися тоді, коли інтенсивна інтернаціоналі­зація і глобалізація господарського життя вимагали розробки нових теорій, кон­цепцій, парадигм розвитку підприємництва, яке знайшло практичне застосуван­ня при вирішенні тактичних і стратегічних задач у процесі глибокої трансфор­мації економік провідних країн світу, в умовах загострення конкуренції на світо­вому ринку та фінансової кризи, його лібералізації та інформаційної революції. Зростання і тісне переплетіння господарських інтересів зумовили нагальну по­требу у вивченні найновіших тенденцій і закономірностей розвитку економіки ринкового типу.

"Основи підприємництва: теорія і практикум "виступають сьогодні як комплексна наукова дисципліна, яка вивчає методи, підходи і принципи дослідження тенденцій розвитку ринкового господарства, що охоплює підприємництво та основні аспекти його регулювання, розвиток основних виробничих комплексів, фінансової і банківської сфери, торгівлі товарами і послугами. Як свідчить тео­ретичний аналіз даного феномена, в умовах нової конкуренції значно зростає розвиток підприємництва, роль провідних міжнародних організацій в урегулю­ванні і розвитку підприємництва, зростає партнерство держави і міжнародного підприємництва. Дисципліна "Основи підприємництва" повинна враховувати підходи до використання зовнішньоекономічних прогнозів у процесі вироблен­ня оптимальної поведінки (тактики і стратегії) фірми на міжнародному ринку, практичного застосування методів економіко-математичного моделювання гос­подарських зв'язків з метою більш ефективного управління підприємницькою діяльністю. Безперечно, що в розвитку підприємництва велику роль відіграють інновації, тому розвиток інноваційного підприємництва є також об'єктом ви­вчення даної дисципліни. Формування національних інноваційних систем як го­ловного механізму саморозвитку є одним із факторів довгострокового росту країн-лідерів світової економіки. Лідерами сучасного інноваційного підприємництва є великі наукоємкі корпорації, що володіють власною базою і реалізують інно­ваційні проекти в глобальному масштабі. Об'єктом дослідження дисципліни "Основи підприємництва: теорія і практи­кум" є суспільні (економічні, виробничі) відносини, які виникають у процесі фор­мування конкурентного середовища та пошуки шляхів оптимізації підприємниц­тва в Україні, який є принципово новим напрямком як наукових, так і практич­них досліджень. Об'єкт підприємництва визначається сферою дії суб'єкта й може бути уособленим іншим суб'єктом, суспільним інститутом (системою відносин між суб'єктами) чи суспільною системою загалом. Суб'єктом підприємництва може бути будь-який суб'єкт, здатний впливати на процеси власного відтворен­ня, який завдяки своєму місцю в інституційній системі розробляє та здійснює влас­ну підприємницьку діяльність. Такими суб'єктами, зокрема, є:

  • особа,

  • фірма,

  • корпорація,

  • ділове об'єднання,

  • акціонерне товариство,

  • держава,

  • міждер­жавне економічне об'єднання.

Отже, специфічність суб'єкт - об'єктних відносин і важливості ролі суб'єкта у підприємництві виявляється у контексті структури суб'єкта формування й реалізації.

Так, корпорація - це система організації господарської діяльності суб'єктів економіки переважно в організаційно - правові формі акціонерних товариств, що формуються за згодою юридичних та фізичних осіб здійснювати спільну діяльність і отримувати прибуток відповідно до частки учасників в об'єднанні; складна інтег­рована економічна система, що виникає в результаті об'єктивної необхідності і оптимізувати функціонування суб'єктів господарювання в умовах ускладнення світогосподарських зв'язків, обмеженості економічних ресурсів, прагнення опти­мізувати їх використання, а також задовольнити всезростаючі потреби суспіль­ства у нових високоякісних товарах та послугах. Корпорація, згідно з Господарсь­ким кодексом України, - це договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових, комерційних інтересів, з делегуванням окремих повнова­жень централізованого регулювання кожному з учасників. Тобто корпорація -це, фактично, вже не фірма, а надфірмове утворення. Більшість сучасних дослід­ників корпорацій зазначає, що акціонерні товариства також слід вважати кор­пораціями, оскільки більшість сучасних корпоративних структур мають юридичну форму та організацію управління, аналогічну до акціонерних компаній.

Акціонерне товариство - це об'єднання, що створене з метою задоволення по­треб суспільства шляхом виробництва продукції, реалізації робіт та надання по­слуг, діє як юридична особа, має статутний капітал, що нараховує декілька влас­ників, які несуть обмежену відповідальність за своїми зобов'язаннями, управляєть­ся спеціально обраними органами товариства, що відокремлені від власників, що дає право товариствам залучати фінансові і людські ресурси, ефективно здійснювати господарську діяльність і, таким чином, продовжувати своє функціо­нування, нагромаджуючи довгострокову економічну вартість шляхом підвищен­ня вартості акцій і дотримуючи при цьому інтереси акціонерів та суспільства в цілому.

Горизонтально інтегрованими об'єднаннями слід вважати об'єднання фірм, в руках яких концентрується більша частка виробництва певної сфери чи галузі. Вертикально інтегрованіши об'єднаннями є сучасна форма концентрації капіталу великих корпорацій, в контексті якої вони об'єднують послідовні стадії процесу виробництва, збуту у певній сфері господарювання.

Конгломератом є форма сучасних монополістичних об'єднань великих корпо­рацій, які характеризуються повним проникненням у галузь чи несуміжні за своєю суттю галузі та сфери як за продукцією, що виготовляється, так і за виробничою технологією.

Таким чином, становлення ринкової економіки і конкурентної політики дер­жави є результатом практичних намірів сформувати ринкове середовище в умо­вах монополізованої економіки, яку незалежна Україна отримала в спадщину. Тому одним з перших кроків на шляху перебудови економіки ринкового типу необхідно було створення системи державних органів захисту підприємництва та формування відповідної законодавчої бази. І лише в міру накопичення прак­тичного досвіду цієї діяльності виникла необхідність її наукового узагальнення та розробки рекомендацій щодо удосконалення системи захисту підприємницт­ва, у форматі якої слід виокремити наступні способи активізації підприємств підприємництва: захист прав власності; здійснення податкової реформи; розви­ток інфраструктури підприємств малого підприємництва; удосконалення регу­ляторної політики; використання європейських моделей отримання банківських кредитів; розвиток конкурентоспроможності вітчизняного підприємництва; роз­виток інноваційного підприємництва; розвиток соціально-трудових відносин; розвиток бізнес-освіти; формування корпоративного сектору. В Україні за роки незалежності було сформовано корпоративний сектор, представлений АТ (ВАТ, ЗАТ, ДАК), ТНК, синдикатами, консорціумами, Інтегровані корпоративні струк­тури, Фінансово-промислові групи, фондові біржі, концерни, ТНК, яких нарахо­вується понад 192368 структур, які не спромоглися створити систему дієвих ме­ханізмів регулювання національної економіки України.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.