- •Лекція 1 підприємництво в сучасному суспільстві
- •1.1 Місце і роль підприємництва в сучасному суспільстві
- •1.2. Культурні засади аналізу розвитку підприємництва
- •1.3. Розвиток підприємництва в умовах глобалізації
- •Лекція 2 державне регулювання бізнесу в умовах ринкової економіки
- •2.1. Приватна власність як загальноцивілізаційна основа ринкової економіки
- •2.2. Державне регулювання підприємництва в умовах ринкової економіки
- •2.3. Принципи організації підприємництва
- •Лекція 3 роль підприємництва в підприємницькій діяльності
- •3.1. Підприємство - основна ланка підприємництва
- •3.2 Види підприємств в Україні
- •3.3. Договірні відносини підприємства
- •3.4. Управління персоналом підприємства
- •Лекція 4 створення суб’єктів підприємницької діяльності
- •4.1. Рішення створити свою справу та чинники успіху
- •4.2. Створення підприємства, його засновницькі документи, статутний капітал
- •4.3. Порядок державної реєстрації суб'єкта підприємства
- •4.4. Ліцензування і патентування підприємницької діяльності
- •4.5. Ліквідація і реорганізація суб'єктів підприємницької діяльності
- •Лекція 5 фінансування підприємницької діяльності
- •5.1. Основні положення фінансів підприємств
- •5.2. Фінансування діяльності підприємств
- •5.3. Нетрадиційні види фінансування
- •5.4. Інвестування у розвиток підприємництва
- •Лекція 6 система оподаткування підприємницької діяльності в україні
- •6.1 Суть, види і функції податків
- •6.2. Система оподаткування в Україні
- •6.3. Податкова політика та її принципи
- •Лекція 7 менеджмент і маркетинг підприємства
- •7.1. Менеджмент підприємництва і його стратегічна направленість
- •7.2. Маркетинг підприємництва
- •Лекція 8 підприємництво у зовнішньо-економічній діяльності
- •8.1. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні
- •8.2. Види комерційних операцій при здійсненні зед
- •8.3. Державне регулювання зед
- •Лекція 9 розвиток малого підприємництва та його підтримка
- •9.1. Мале підприємництво та його економічна сутність
- •9.2. Функції малого підприємництва
- •9.3. Підтримка малого підприємництва
- •Література
4.5. Ліквідація і реорганізація суб'єктів підприємницької діяльності
Неправильно організована діяльність підприємства, некомпетентність його власника, керівництва, працівників і інші причини іноді призводять до того, що підприємство припиняє свою роботу. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає санацію підприємства або ліквідацію.
Ліквідація - це оголошене припинення господарської діяльності підприємства з реалізацією всього його майна, погашенням всіх фінансових зобов'язань і розподілом цінностей, що залишились між засновниками (учасниками). Ліквідація передбачає закриття підприємства без заміни його новими господарюючими суб'єктами. Вона може здійснюватися як у добровільному порядку (ініціатива власника, підстави передбаченні законодавством чи статутом), так і у примусовому порядку (визначення банкрутом, систематичне або грубе порушення законодавства, несвоєчасне повідомлення про зміну місцезнаходження, визначення установчих документів підприємства та рішення засновників про його створення недійсними).
Санація - це комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.
Загальновідома модель фінансового оздоровлення підприємства передбачає послідовне здійснення відповідних заходів (рис. 4.1).
Рис. 4.1 – Класична модель процесу фінансового оздоровлення підприємства
Процес фінансового оздоровлення починається з виявлення та аналізу фінансової кризи. Проведення такого аналізу дає змогу прийняти рішення щодо доцільності проведення санації або, якщо це зробити неможливо, щодо повної ліквідації підприємства.
У тому разі, коли підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність і прибутковість, має достатньо підготовлений управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямам економіки країни, приймається рішення про проведення санації.
Окремим і дуже важливим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей і тактики проведення санації.
Стратегія - це узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей, та розподіл ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які б забезпечили компанії високий рівень рентабельності, а суть самої стратегії - у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.
Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система взаємопов'язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, стратегічних завдань та висновків про можливості залучення капіталу.
Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту. Проект фінансового оздоровлення доцільно розробляти в кількох варіантах.
Проект санації може мати таку структуру:
1. Загальна характеристика підприємства:
- фактичний фінансовий стан підприємства (фактичний обсяг реалізованої
продукції, прибуток, заборгованість, коефіцієнт платоспроможності та ліквідності);
- аналіз причин, унаслідок яких підприємство потрапило в скрутне фінансове становище;
- перспективи виходу з цього стану;
2. План фінансового оздоровлення:
- виробнича програма на найближчі роки (назва продукції, кількість, вартість);
- баланс грошових доходів і витрат (сума необхідної допомоги в розрізі конкретних джерел показують окремо);
- розрахунок ефективності заходів, спрямованих на оздоровлення підприємства.
3. Прогнозовані кінцеві результати реалізації проекту.
План фінансового оздоровлення може бути складений у формі бізнес-плану. Такий бізнес-план спрямовано на відновлення платоспроможності і досягнення ефективної діяльності з урахуванням наданої державної підтримки при проведенні санаційних заходів.
Надана класична модель розглядає і ймовірність ліквідації підприємства. На сучасному етапі більшість підприємств ліквідується через банкрутство.
Звісно, що в цьому випадку термін "банкрутство" зберіг лише певну аналогію зі своїм прямим значенням. У переносному ж значенні банкрутство - це фінансовий крах боржника, який стає неспроможним виконати майнові зобов'язання перед своїми кредиторами.
Згідно із чинним законодавством банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування процедури ліквідації.
З метою забезпечення збереження майна та запобігання остаточній ліквідації підприємства до боржника можуть застосовуватися наступні процедури:
- розпорядження майном боржника - призначається особа, що контролює процес управління підприємством і розпоряджається на власний розсуд майном боржника;
- укладання мирної угоди - боржник та кредитори домовляються між собою про відстрочення та/або розстрочку платежів або домовляються взагалі про припинення зобов'язань;
- санація - проводяться всі можливі заходи щодо оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задовольняються повністю або частково вимоги кредиторів через кредитування, реструктуризацію підприємства, зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника тощо.
Процес ліквідації відбувається лише після вжиття усіх можливих заходів оздоровлення майнового стану боржника та виходу його зі стану неплатоспроможності.
Якщо фінансовий стан боржника не вдається відновити, тоді розпочинається ліквідаційна процедура, згідно з поданою до господарського суду позивною заявою. Призначається ліквідаційна комісія, на яку покладається відповідальність з процедури ліквідації підприємства.
До обов'язків ліквідаційної комісія відносяться:
-
опублікування оголошень про ліквідацію підприємства;
-
оцінка та продаж: майна боржника;
-
задоволення вимог кредиторів за черговістю, встановленою чинним законодавством;
-
винесення рішень щодо порядку розподілу майна підприємства, після сплати всіх зобов'язань, між засновниками відповідно до умов статуту.
Якщо після задоволення вимог усіх кредиторів у підприємства майна не залишилось, то приймається рішення про ліквідацію юридичної особи. Якщо ж майна підприємства-банкрута вистачає, то підприємство може продовжити свою діяльність.
Ліквідація підприємства передбачає:
-
повідомлення податкових органів. Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Центру зайнятості, Фонду соціального страхування від нещасних випадків;
-
закриття рахунків у банку;
-
зняття з обліку як платника у податковому органі;
-
здача документів до архіву;
-
здача печатки та штампу (отримання відповідної довідки);
-
складання акту ліквідаційної комісії;
-
подання документів до органу державної реєстрації, для виключення з Державного реєстру.
Підприємство може також припинити свою діяльність, не застосовуючи процедуру ліквідації. У даному випадку буде проводитися реорганізація господарюючого суб'єкта. Механізм здійснення реструктуризації може відбуватися різними способами.
Реструктуризація - це передача всіх прав і зобов'язань від однієї юридичної особи (під час злиття, приєднання, перетворення) або частини майнових прав і зобов'язань (під час виділення, поділу) іншій юридичній особі.
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації.
Реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Керуючись даним визначенням, можна розмежувати поняття "реструктуризація підприємства" та "реорганізація". Поняття "реструктуризація" є широким, оскільки включає (поряд з іншими) і заходи, спрямовані на реорганізацію підприємства. Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми, організації бізнесу.
У літературних джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств, залежно від характеру заходів, які застосовуються, виділяють такі форми реструктуризації:
1. Реструктуризація виробництва. і
2. Реструктуризація активів.
3. Фінансова реструктуризація.
4. Корпоративна реструктуризація (реорганізація).
Реструктуризація виробництва передбачає зміни в організаційній та виробничо-господарській сфері підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності. У рамках цього виду реструктуризації можуть здійснюватись такі заходи:
- зміна керівництва підприємства;
- запровадження нових, прогресивних форм та методів управління;
- диверсифікація асортименту продукції;
- поліпшення якості продукції;
- підвищення ефективності маркетингу;
- зменшення витрат на виробництво;
- скорочення чисельності зайнятих на підприємстві.
Реструктуризація активів включає заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу. До основних заходів щодо реструктуризації активів слід віднести такі:
- продаж частини основних фондів;
- продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;
- продаж окремих підрозділів підприємства;
- зворотний лізинг;
- реалізація окремих видів фінансових вкладень;
- рефінансування дебіторської заборгованості.
Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури та розмірів власного і позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. До основних заходів щодо фінансової реструктуризації слід віднести такі:
> реструктуризація кредиторської заборгованості;
> одержання додаткових кредитів;
> збільшення статутного фонду;
> заморожування інвестиційних вкладень.
Найбільш складним видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Корпоративна реструктуризація пов'язана з реструктуризацією підприємства, її наслідком є повна або часткова зміна власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб та/або організаційно-правової форми організації бізнесу. До заходів, які вживаються в рамках корпоративної реструктуризації, можна віднести такі:
- повна або часткова приватизація;
- поділ великих підприємств на частини;
- о відокремлення із великих підприємств окремих підрозділів;
- відокремлення об'єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів;
- приєднання до інших, більш потужних підприємств чи злиття з ними.
За формальними ознаками розрізняють таки види реорганізації (рис. 4.2):
Рис. 4.2 – Форми корпоративної реструктуризації підприємства
1. Реорганізація, спрямована на укріплення підприємства (злиття, приєднання, поглинання).
2. Реорганізація, спрямована на подрібнення підприємства (поділ, відокремлення).
3. Реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення).
Уразі реорганізації підприємства слід урахувати низку законодавчих передумов та вимог:
При злитті всі майнові права і зобов'язання правопопередників переходять до правонаступника. Необхідна державна реєстрація.
При поглинанні та приєднанні всі майнові права та зобов'язання переходять до правонаступника. Державна перереєстрація не потрібна. До статуту підприємства, яке приєднує або поглинає, вносяться зміни.
При поділі відповідна частка майнових прав і зобов'язань правопопередника переходять до правонаступників. Державна перереєстрація необхідна.
Відокремлення передбачає, що відповідна частка майнових прав і зобов'язань правопопередника переходить до правонаступника. Державна реєстрація не потрібна підприємству, що реорганізується (реструктуризується).
Перетворення передбачає, що всі майнові права та зобов'язання правопопередника переходять до правонаступника. Державна перереєстрація потрібна.
Треба ураховувати також:
- порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб'єктів господарювання;
- вимоги антимонопольного законодавства;
- вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо;
- порядок емісії акцій (у разі реорганізації AT);
- можливі екологічні, демографічні та інші наслідки.
Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, повинна здійснюватись з дотриманням вимог щодо переведення боргу. Зокрема:
- переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;
- новий боржник є правомочним висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин між: кредитором і первісним боржником;
- порука і встановлення третьою особою застави припиняється з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не дав згоду відповідати за нового боржника;
- уступка вимоги і переведення боргу ґрунтуються на угоді, укладеній у простій письмовій формі.
Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провести поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємства, що перебуває в кризі, з урахуванням усіх головних характеристик діяльності даної юридичної особи. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства та про доцільність його реорганізації. Ефективність реструктуризації забезпечується тими заходами, які покладені в основу плану реструктуризації. В плані слід відобразити переваги вибраних організаційних форм та методів реструктуризації Уразі реорганізації слід показати, які переваги одержить підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.