Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Махноносов Д.В.ПРАКТИКА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНО....doc
Скачиваний:
36
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
1.87 Mб
Скачать

8.2. Види комерційних операцій при здійсненні зед

Будь-який вид зовнішньоекономічної діяльності супроводжується здійсненням комерційної операції. Ці операції обслуговують обмін матеріальними цінностями та послугами. Для здійснення обміну необхідно провести певні взаємозв'язані дії:

- знайти покупця;

- укласти з ним угоду - договір (контракт), у якому обумовити всі умови: то­вар, його кількість, якість, ціну, строки поставки тощо;

- виконати договір: підготувати товар до поставки, доставити товар покуп­цю, здійснити розрахунки за поставлений товар.

Такі дії мають комерційний характер, тобто здійснюються на оплачуваній ос­нові, а операції обміну стають комерційними операціями.

Зовнішньоекономічна комерційна операція - це комплекс дій контр­агентів різної державної належності з підготовки, укладення і виконання міжнародної торгової, науково-виробничої, інвестиційної чи іншої угоди еко­номічного характеру.

Об'єктами комерційних операцій є матеріально-речова продукція, послуги, результати виробничого та науково-технічного співробітництва у вигляді знань, досвіду, технології тощо. Міжнародні комерційні операції в залежності від вико­нуваних функцій поділяються на основні, які здійснюються між безпосередніми учасниками операції, та забезпечувальні (допоміжні, або товаропросування), пов'я­зані з переміщенням товару до покупця. Забезпечувальні операції здійснюються або безпосередньо самими продавцями (експортерами) та покупцями (імпорте­рами), або іншими фірмами та організаціями на основі окремих угод за відповідну винагороду.

У міжнародній комерційній практиці використовують два основні методи здійснення експортно-імпортних операцій:

Прямий метод, або пряні продажі - передбачає встановлення прямих зв’язків між виробником (постачальником) та кінцевим споживачем, тобто по­ставку товарів безпосередньому кінцевому споживачу та закупку товарів у без­посереднього самостійного виробника на підставі договору купівлі-продажу.

Непрямий, або посередницький метод - передбачає купівлю та про­даж товарів через торгово-посередницьку ланку на підставі укладання спеціального договору - агентської, комісійної або іншої угоди з торговим посередником, в якій передбачається виконання останнім певних обов'язків, пов'язаних з реалізацією то­вару продавця, за агентську, комісійну або іншу винагороду.

Посередниками можуть бути брокери, дилери, комісіонери, оптові покупці, промислові та торгові агенти. їхні функції полягають у пошуку іноземних парт­нерів, підготовці документації і оформленні угод, кредитно-фінансовому обслу­говуванні і страхуванні товарів, після продажному обслуговуванні, рекламуванні товарів тощо.

Крім поділу зовнішньоекономічних комерційних операцій на основні та забезпечувальні, існує їх класифікація на три групи залежно від їх змістовної суті, тобто залежно від об'єкта угоди:

1. Операції купівлі-продажу товарів у матеріально-речовій формі:

- експортно-імпортні операції;

- реекспортні операції та реімпортні операції;

- операції зустрічної торгівлі;

- операції, які здійснюються на особливих товарних ринках міжнародних біржах, торгах, аукціонах.

Операції купівлі - продажу послуг:

2.1. Операції купівлі - продажу основних послуг;

-інжинірингові операції;

- орендні операції;

- туристичні операції;

- аудиторські операції;

- представницькі операції та інші.

2.2.Операції купівлі - продажу послуг, що забезпечують процес товаропросування:

  • транспортні операції;

  • транспортно-експедиторські операції;

  • операції зі страхування товару;

  • розрахунково-фінансові операції;

  • митні операції;

  • організація реклами;

  • організація виставок, ярмарків та участь у них;

  • операції з технічного обслуговування та забезпечення запасними частинами машинотехнічної продукції тощо.

Операції купівлі-продажу результатів творчої діяльності:

- ліцензійні операції;

- операції з передачі ноу-хау;

- операції зі спільного виробництва кіно- та телефільмів;

- операції з торгівлі об'єктами авторського права тощо.

Переважну частину усіх міжнародних комерційних операцій становлять зов­нішньоторгові операції.

Суть їх полягає в міжнародному обміні (торгівлі) продукцією в матеріально-речовій формі. До зовнішньоторгових операцій належать експортно-імпортні операції, реекспортні тареімпортні операції, операції зустрічної торгівлі. У світовій практиці використовуються також спеціальні форми зовнішньої торгівлі товарами у матеріально-речовій формі: торги, аукціони, біржі, які будуть розгля­датись окремо.

Експортні операції передбачають продаж і вивезення товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту.

Імпортні операції - це закупівля і ввезення іноземних товарів для реалізації їх на внутрішньому ринку країни-імпортера або виробничого споживання підприємством-імпортером.

Експортно-імпортні операції вважаються здійсненими, якщо товар після вико­нання певних митних формальностей та процедур, про які подані відомості для статистичного обліку, пропустили через митний кордон країни - контрагента.

Реекспортна операція - це продаж та вивезення за кордон раніше ввезеного товару, який не піддавався в реекспортуючій країні ніякій обробці. Митною статистикою реекспортними вважаються також операції, при яких товари, що пере­даються, відправляються новому покупцю без завезення в реекспортуючу країну. Об'єктом реекспорту найчастіше є товари, що продаються на міжнародних аукціо­нах та товарних біржах.

Перевезення товарів транзитом через країну як реекспорт не розглядається.

Реекспортна операція - це придбання і завезення з-за кордону раніше експорто­ваного товару, який не зазнав там ніякої переробки чи доробки. До таких операцій належить повернення забракованих покупцем товарів, повернення товарів, не ре­алізованих на аукціонах, та через консигнаційні склади. Основною ознакою реімпорту операцій є дворазовий перетин товарами кордонів своєї країни - при вивезенні і при ввезенні. Повернення з-за кордону вітчизняних товарів з виставок та ярмарків до реімпорту не належить.

Зустрічна торгівля, об'єднує операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов'язання, експортерів закупити в імпортерів това­ри або послуги на частину або повну вартість товарів, що експортуються.

У наш час 1/3 міжнародних комерційних угод має зустрічний, взаємозв'язаний характер поставок товарів. Існують різні види зустрічних угод, але причини їх ви­користання однакові:

- нестача або обмеженість валюти для здійснення прямих закупівель товарів чи послуг;

- необхідність здійснення гарантованих поставок;

- у вихід на нові або труднодоступні ринки;

- у спрощення фінансових взаєморозрахунків;

- у необхідність подолання кризових явищ в економіці (неплатежі, часткова або повна не конвертованість національної валюти, падіння обсягу виробництва, зни­ження конкурентоспроможності товарів).

Операції натурального обміну, або бартерні є операціями безвалютного обміну товарів одного чи різних видів на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару чи товарів без використання фінансового механізму взаємних роз­рахунків.

Головною особливістю бартерних операцій є те, що товарообмін здійснюєть­ся на основі рівності вартостей товарів, що обмінюються, за світовими цінами на момент підписання бартерного контракту, але з урахуванням базисних умов по­ставки.

Бартерний контракт за своєю структурою та змістом є нібито здвоєним конт­рактом купівлі-продажу з усіма властивими йому особливостями взаємовідносин сторін. Тому оцінка обмінюваних товарів у єдиній валютній одиниці необхідна для нарахування мит, податків та зборів, для здійснення валютного контролю, транспортного страхування, оцінки та виплати можливих збитків, нарахування та при здійсненні операцій, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем. Гроші використовуються і як міра вартості, і як засіб платежу.

Розрахунок між партнерами здійснюється в грошовій формі за цінами, які мо­жуть змінюватись зі зміною ринкової ситуації. У процесі здійснення угоди платежі за первісним експортом повністю або частково покриваються платежами за зустрічними поставками.

Викуп застарілої продукції, або викуп техніки, яка була у використанні є ефективним комерційним заходом введення зустрічних операцій, оскільки для експортера - це можливість продати більш досконалу, більш дорогу сучасну продукцію, а для імпортера - можливість купити нову та одночасно звільнитись від морально застарілої техніки шляхом продажу її за залишковою вартістю із врахуванням її у вартості придбаної нової техніки.

Поставки на комплектацію використовуєть­ся при виготовленні на замовлення дороговартісного комплектного устаткуван­ня і передбачає укладання двох зв'язаних контрактів: у першому контракті перед­бачається продаж комплектного устаткування; у другому - зустрічна поставка частини обладнання та приладів для комплектації цього устаткування.

Найтриваліше стійкі зв'язки між торговими партнерами, при яких торгівля виступає частиною промислового співробітництва, забезпечує виробниче коопе­рування. Розширеними його видами є підрядне кооперування, договірна спеціалі­зація, спільне виробництво.

Організаційними формами здійснення зовнішньоторгових операцій є такі:

  • торги - один покупець (замовник) — декілька продавців;

  • біржа - багато продавців - багато покупців;

  • аукціон - один або декілька продавців - багато покупців.

Практична реалізація міжнародних комерційних операцій (МКО) здійснюєть­ся на основі застосування певних правових норм та конкретних методів з ураху­ванням усталених традицій у міжнародному співавторстві.

Правовою основою МКО є інститут міжнародної тор­гової угоди. Інститут міжнародної комерційної угоди - це сукупність цивільно-правових норм, які визначають порядок і форми здійснення угод, їх правовий зміст, умови дійсності та юридичні наслідки недійсності.

Джерелами права, яке регулював МКО, є міжнародні угоди, правила, конвенції, національне законодавство, системи нормативних актів, пов'язаних із регулюван­ням ЗЕД, усталені традиції взаємовідносин суб'єктів права у міжнародній торгівлі. Міжнародні угоди, конвенції, правила, кодекси застосовуються (за умовчанням) у разі, якщо дана країна є їх учасником або офіційно визнала їх для застосування.

В загальному випадку угодою визнаються усі дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми (договір обов'язкового зберігання або публічне оголошення премії невідомій особі та здійснення певної дії); двосторонніми або багатосторонніми.

Угода характеризується такими основними ознаками:

- спрямованістю на досягнення певного правового результату (встановлення, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків);

- вольовою дією сторін за умови їх дієздатності;

- юридичною правомірністю (угода, яка не відповідає вимогам закону, недійсна).

Угода від імені та в інтересах однієї особи може бути здійснена іншою особою, уповноваженою на це, і відповідним чином оформлена (наприклад, нотаріально засвідчена) дорученням, адміністративним або законодавчим актом.

Контракт/угода є важливою підставою для виникнення зобов'язань.

Назва "Контракт" - це пряма транслітерація найменування угоди за кордоном.

Зобов'язання - цивільні правовідносини через які одна особа (де­кілька осіб) зобов'язана відносно іншої особи (декількох осіб) здійснити яку-не-будь дію або утриматись від дії. Завдяки зобов'язанню здійснюється перехід прав власності на об'єкти, встановлюються права користування, володіння, розпоряд­ження, виконуються роботи, здійснюється обслуговування тощо. Зобов'язання, , що випливають з угоди, визначаються за місцем їх здійснення, якщо інше не пе­редбачено законодавством або згодою сторін. Зобов'язання погашаються: плате­жем; новацією, добровільною відмовою кредитора від своїх прав; заліком; злит­тям; знеціненням речі; незначністю зобов'язання; дією відкличної умови.

Угода може бути визнана недійсною у разі, якщо вона:

- не відповідає вимогам законодавчих актів, нормам моралі "доброго порядку ": "добрий порядок" - юридична категорія, що визнається правовими системами більшості цивілізованих країн та міжнародним правом;

- здійснена з порушенням форми; недотримання форми, якої вимагає законодав­ство, тягне за собою недійсність лише у випадку, коли такий наслідок прямо зазна­чений у законодавстві;

- не відповідає справжній волі обох або однієї зі сторін; до "пороків волі", шантаж, помилку; погрозу, насильство, зловживання впливом;

- укладена недієздатними особами або частково недієздатними поза межами, наданими їм за законом;

- укладена особами, наприклад, що знаходяться на межі банкрутства, напередодні оголошення їх неплатоспроможними.

Серед недійсних угод розрізняють:

- заперечні, які визнаються недійсними тільки па вимогу контрагента у суперечці з дня рішення суду, який вирішує про долю виконаних зобов'язань по угоді;

- незначні, які визнаються недійсними не тільки на вимогу кон­трагента, а й іншої зацікавленої особи, суду. Ці угоди визнаються недійсними з дня їх укладення. Вони не утворюють правових наслідків, па які була спрямована воля сторін, що здійснили таку угоду.

За недійсною угодою кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане за угодою, а при неможливості повернути у натурі - відшкодувати вартість у грошах, якщо інші наслідки не передбачені законодавчим актом.

Загальні, вимоги що стосуються учасників угоди, способу вираження їх волі, змісту угоди, інших умов, визначаються правом, що застосовується, та законо­давством, що випливає з нього, яке встановлює також підстави та наслідки недійсності угоди.

Звичайно розглядаються контракти /договори за печаткою. Такий контракт має бути оформлений письмово (від руки або надрукований), підписаний усіма сторонами, до контракту має бути прикладена печатка особи (осіб), яка його складає, контракт має бути переданий іншій стороні за догово­ром. Недотримання цих вимог є підставою для визнання контракту недійсним.

У міжнародній комерційній практиці використовується багато різновидів зов­нішньоторгових договорів, структура, зміст та особливості яких визначаються видом зовнішньоекономічної операції, яку вони супроводжують. Серед них є, наприклад, зовнішньоторгові договори купівлі-продажу, підряду, франчайзингові, ліцензійні, лізингові та біржові угоди, договори страхування, перевезення, позики тощо. Проте найчастіше у зовнішньоторговій практиці застосовується договір міжнародної купівлі-продажу. У зв'язку з цим далі буде розглядатись струк­тура, зміст та особливості закупівлі-продажу, тим більше, що його умови (статті, елементи) у тій чи іншій формі зустрічаються і в інших договорах.

Підставою для здійснення зовнішньоекономічної операції є договір (контракт) - письмово оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Права, обов'язки і відповідальність партнерів за угодою згруповані в окремих розділах:

- преамбула (визначення сторін);

- предмет контракту;

- кількість (або ціна та кількість);

- базові умови поставки товарів;

- ціна та загальна сума контракту;

- якість товару;

- спірок та умови поставки;

- умови платежу;

- умови передавання-приймання товару;

- гарантії, претензії;

- пакування та маркування товару;

- відвантажування товару;

- санкції;

- страхування;

- форс-мажорні обставини;

- арбітраж;

- інші умови;

- юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін.

Вищенаведена структура контракту є зразком. При оформленні контрактів окремі розділи можуть бути об'єднанні або введені інші.

Питання форми, порядку складання і виконання зовнішньоекономічних дого­ворів (контрактів) регулюють законодавчі та нормативні акти України; країни - контрагенту контракту, правила Інкотермс - 2010.

Підприємець, що виходить на зовнішній ринок, повинен володіти певним об'є­мом правових знань про особливості договору міжнародної купівлі-продажу товарів, про правовий режим, що діє в зовнішній торгівлі. У зовнішньоторго­вельної операції беруть участь дві сторони, що іменуються контрагентами (парт­нерами).

Суб'єкти, що є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту) по­винні бути здібні до укладення договору (контракту) відповідно до законів Ук­раїни і/або закону місця укладення договору (контракту).

Суб'єкти ЗЕД діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати рекомендації міжнародних органів, наприклад, "Інкотермс - 2010", які охоплюють базисні умови постачання (базисними вони назива­ються тому, що встановлюють основу (базис) ціни залежно від того, включають­ся витрати по доставці в ціну товару чи ні). Наприклад, "Інкотермс -2010" розпо­діляє терміни на 4 принципово різні групи:

1 група складається з одного терміну, і характеризує ситуацію, коли прода­вець передає товари покупцеві безпосередньо в своїх приміщеннях (група Е) - франко-підприємство;

2 група - її терміни відносяться до ситуації, коли продавець зобов'язується надати товар в розпорядження перевізника, вибраного покупцем (група Е), основ­ний вид перевезення продавцем не оплачується;

3 група - терміни визначають випадки, коли продавець зобов'язується уклас­ти договір перевезення, проте, без ухвалення на себе ризику випадкової загибелі або пошкодження товару, тобто продавець відповідає за перевезення вантажу, але не за його втрату (група 3). Основний вид транспортування продавцем не оплачується;

4 група - об'єднує терміни, що визначають умови проходження вантажу аж до його доставки в країну призначення.

Далі для кожного терміну по 10 основних напрямах згруповані положення про відповідні обов'язки продавця і покупця.

Має рацію і обов'язки сторін з/е договорів (контрактів), які визначаються пра­вами країни, вибраної сторонами при укладенні договорів (контрактів) або в ре­зультаті подальшого узгодження.

За відсутності угоди між сторонами відносно права, яке повинне застосовува­тися до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), застосовується право краї­ни, де установлена, має своє місцепроживання або основне місце діяльності сто­рона, що є:

- продавцем - в договорі купівлі-продажу;

- наймодавцем - в договорі майнового найму;

- ліцензіаром - в ліцензійному договорі про використання виняткових прав;

- зберігачем - в договорі зберігання;

- комітентом (консигнантом) - в договорі комісії (консигнації);

- довірителем - в договорі доручення;

- перевізником - в договорі перевезення;

- експедитором - в договорі транспортно-експедиторського обслуговування;

- страховиком - в договорі страхування;

- кредитором - в договорі кредитування;

- дарувальником - в договорі дарування;

- заставником - в договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробничу співпрацю, спеціалізацію кооперацію, виконанні СМР застосовується право країни, де здійснюється така діяльність.

До зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої воно створюється і реєструється.

До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на аукціоні, біржі, конкурсі застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс, знаходиться біржа.

При укладанні контрактів обов'язково визначають валютну ціну. Валютна ціна - це валюта, у якій виражена ціна товару у зовнішньоекономічному торго­вому контракті.

Грошова одиниця будь-якої країни, а також грошові знаки іноземних держав та інші платіжні засоби, що використовуються у міжнародних розрахунках, на­зивається валютою.

Здатність однієї валюти обмінюватися на інші називається конвертованістю.

Конвертованість валют - невід'ємний атрибут ринкової економіки. Без конвертованості неможлива свобода вибору - тобто те, без чого ринкові відно­сини втрачають сутність. Без конвертованості національної грошової одиниці товаровиробник не може приєднатися до різноманітних структур ринку, в міжна­родний поділ праці, вільно продавати свою продукцію на ринку будь-якої краї­ни, а покупець позбавляється можливості задовольнити свій платоспроможний попит.

В Україні курси цих валют встановлюються Національним банком України.

У світовій торгівлі роль основної валюти виконує долар СІЛА, за допомогою якого здійснюється більша частина міжнародних розрахунків, фіксуються світові ціни на більшість товарів, сировину, паливо, значну частину готових виробів, а також тарифів за різні види послуг.

Неконвертована валюта - це валюта, яка функціонує тільки в рамках однієї країни і вільний обмін її заборонений.

Валютний курс - це ціна валюти однієї країни, виражена в грошових одини­цях іншої країни.

Фіксація курсу національної грошової одиниці в іноземній валюті називаєть­ся валютним котируванням. Основою котирування є золота ємність національ­ної валюти, її співвідношення із золотою ємкістю іноземної валюти.

Для визначення валютного курсу може використовуватися як пряме, так і по­воротне (непряме) котирування.

Пряме котирування - це оцінка іноземної валютної одиниці в національній валюті (1 евро = 12 грн).

Зворотне (непряме) котирування показує ціну одиниці національної валюти в іноземній (1 грн = 0,12 евро).