3. Основні шляхи демократизації України.

Демократія – це така система влади, при якій держава, політичні інститути залежать від юридично оформленної волі народу. Перехід до демократії:1. Темп перетворення: поетапними темпами реформування політичної системи(вирішенням гострих соціально-економічних протиріч і проблем, створенням певних умов для розвитку демократії.)2.) зміст політичного реформування: одночасно здійснювалися політичні, соціальні, економічні реформи, створювалися засади національної державності;3.) форма переходу до демократії: мирний шлях трансформації політичної системи;4) чинники, які зумовили трансформацію: По-перше, як я вже зазначав вище, громадяни України, особливо старше покоління, живуть як мінімум за половиною старих, комуністичних, принципів. Старі догми і правила поведінки керують їхними вчинками, а люди, спираючись на них, і не відчувають їхнього впливу на свої думки та дії. За другий чинник я хотів би взяти різноманітність партій і організацій, які задля самозабезпечення і власного розвитку на суспільних сходах проповідують принципи недемократичного суспільства. Третій фактор – це правління держави, і, взагалі, урядовці. Небачений розвиток корупції в усіх гілках влади після розпаду СРСР сам собою вже заперечує демократію. За четвертий фактор я хотів би взяти саме розвинутість нашого суспільства в політичному відношенні. Починаючи від простого середньорозвиненого громадянина і закінчуючи людьми, які стоять в правлінні,– більшість не має належної політичної освіти.;5) масштаби залучення до суспільних перетворень різних соціальних і політичних сил: демократизація відбувається під впливом конкуренції політичних угруповань;6) інституціональні передумови: демократичні трансформації набули комплексного характеру: повернення до демократичних традицій відбувається на більш високому рівні модернізації.

БИЛЕТ 4

4. Політична думка середньовіччя (Фома Аквінський, Марсилій Подуанський).

Еволюція поглядів епохи Середньовіччя включає три етапи: 1) ранньо-феодальний (кін. V – сер. ХІст.) – організовуються великі або слабо інтегровані монархії, які потім розпадаються на окремі політ. утворення; 2) етап розвитку феодального ладу (сер. ХІ – кін. ХV ст.) – централізовані станово-представницькі монархії; 3) етап пізнього Середньовіччя (кін. ХV - ХVІІст.) – переважно абсолютні монархії. Характерні риси політ. думки Середньовіччя: 1) джерело буття, благодаті і краси є Бог; 2) Біблія – джерело і міра оцінки всього; 3) орієнтація всієї життєдіял. на спасіння душі; 4) антропоцентризм; 5) божественні якості людини – розум і воля; 6) символізм як пихована сутність і значення предметів, явищ, процесів. Фома Аквінський – головна праця «Сума теології». Серед форм державного правління Фома Аквінський розрізняє: монархію (абсолютну і політичну);аристократію ;тиранію, різновидом якої є демократія.Перевагу він віддає монархії, бо її влаштування нагадує як влаштування світу взагалі, створеного і керованого одним Богом, так і людський організм, різні частини якого об'єднуються і спрямовуються одним розумом. Наскільки дії правителя відхиляються від волі Божої, суперечать вимогам моралі та інтересам церкви, настільки піддані мають право чинити цим діям опір. Вважав, що людина за своєю природою є політичною істотою. Поодинці люди не можуть задовольнити свої потреби, але в них від природи закладене прагнення об'єднатися і жити в державі. З цієї природної причини й виникає держава. Метою державності є спільне благо і забезпечення умов для гідного життя.

Марсилій Подуанський - Найкращою формою державного правління він вважав виборну монархію. Церква має бути відокремленою від держави, бо в них різні цілі і сфери діяльності. Держава виникла в процесі поступового ускладнення форм людського співжиття. Спочатку сім'ї об'єднуються в роди, потім роди - в племена, на базі яких виникають міста і в кінцевому підсумку - держава, що грунтується на спільній згоді всіх її громадян і має за мету їхнє спільне благо. Джерелом влади в суспільстві виступає народ.