22. Поняття громадянської культури у праці Алмонда «Громадянська культура».

Г. Алмонд і переконаний і, що “громадянській культурі не вчать, в будь-якому прямому смислі слова, в школі. Навчання в школі грає другорядну роль випрацьовані громадянської культури”.№ Цим вони лише підтверджують думку, висунуту нами у І Розділі, що політична культура передається через політичну соціалізацію - процес, який включає в себе навчання в багатьох соціальних інститутах - в сім'ї, групі ровесників, в школі, на робочому місці, і в політичній системі, як такій. Він впевнений, що виконання його обов'язків перед державою є запорукою того, що держава виконає всі свої обов'язки по забезпеченню його прав і свобод. Мова йде про баланс між раціональною прагматикою homo economicus'a, представника громадянського суспільства і між відданим патріотизмом громадянина держави.Як член громадянського суспільства, представник громадянської політичної культури може робити все, що йому заманеться, не порушуючи при цьому закон, права і свободи інших, бо держава надає йому таку можливість і не втручається в його діяльність, дбаючи лише про те, щоб його права і свободи дотримувались.Як громадянин держави, член політичної спільноти, він займається політикою лише тоді, коли його інтереси мають бути задоволені на політичному рівні, коли в межах громадянського суспільства вони без політичного розв'я зання не знаходять вирішення. У політиці він захищає свої інтереси, права і свободи, обирає ту владу, яка на його думку буде відстоювати його інтереси. А оскільки держава - гарант його вільного існування, - то він раціональний патріот, і оскільки він відчуває спорідненість (чуттєву, емоційну, психологічну) з Батьківщиною, то він патріот за покликом серця.

БИЛЕТ 23

23. Походження, сутність, ознаки і ф-ції політ. Партій.

Політчні партії є одним з головних субєктів політичної системи. Народження політичних парті пов’язано з епохою буржуазних революцій. В політології розповсюджена запропонована М. Вебером класифікація етапів історії становлення і розвитку сучасних політичних партій. І етап–аристократичні гуртки (вігі і торі) у Великобританії 2пол 17ст.

ІІ етап – політичні клуби – кінець 18 – початок 19 ст. ІІІ етап – масові партії – Ліберальна партія Англії, загальний німецький союз. Політичні партії в сучасному розумінні як масові організації виникли в 2 пол. 19 ст.

Існують три основних підходи до розуміння сутності партій. І Ліберальний. Партія – це ідеологічна спільність людей їх добровільне об’єднання навколо якоїсь ідеології. ІІМарксиський. Партія це організація певного суспільного класу чи соц. групи. ІІІ підхід – Партія – це громадська організація головним завданням якої є завоювання, утримання і використання державної влади.

Серед чинників, які викликають утворення політичних партій, такі:

• наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів, реалізація яких вимагає утворення партій;

• різні погляди щодо політичного устрою суспільства та інших конкретних політичних питань;

• незадоволення частини суспільства своїм становищем та наявність нагальної потреби діяти, щоб змінити його;

• наявність міжнаціональних конфліктів та міжконфесійних протиріч, коли партії формуються насамперед навколо національних чи релігійних ідей.

Політична партія – це добровільне та організаційно оформлене об’єднання громадян, яке виражає інтереси частини суспільства і прагне до їх задоволення шляхом здобуття, утримання та використання держ. влади.

Основні ознаки політичних партій. Є носієм ідеології. Партія це інститут, тобто досить тривале об’єднання людей. Метою є завоювання і здійснення влади. Кожна партія прагне забезпечити собі підтримку народу.

Функції політичних партій. 1. Політичне представництво соціальних інтересів. 2. Соціальна інтеграція. 3. Розробка ідеології політ. доктрини і питань. 4.Бородьба за отримання держ. влади та за участь у її здійсненні. 5. Участь у формуванні і діяльності всіх ланок держ апарату. 6. Участь у розробці, формуванні і здійсненні політ курсу держави. 7. Політична соціалізація. 8. Формування громадської думки. 9. Підготовка та висунення кадрів для апарату держави.

Класифікація політ партій за соц. основою (класові, національні, жіночі, селянські, регіональні, робітничі, інтеркласові, гротескні.) За ідеологією ( ідейно політичні, прагматичні, харизматично-вождівські). За цілями та харак діяльності (революційні, реформістські, консервативні). За місцем у спектрі політ систем (ліві, праві, центриські). За типом організаційної структури (кадрові, масові) за місцем в політ системі (правлячі та опозиційні)