2. Особливості політ. Думки Стародавнього світу.

Витоками політичної думки можна вважати міфи і легенди народів страрод. світу – єгиптян, індусів, китайців,вавилонян, персів, греків, римлян, та ін.

Однією з найцінніших пам’яток в старод світі є Закони Хамураппі, які складаються з 282 статей, в яких зафіксовано прагнення до втілення вічної справедливості, до подолання зла і беззаконня.

Політична думка в Ст. Китаї представлена декількома течіями. Однією з них є Конфуціанство. ЇЇ представник розробив патріархально - патерналістську теорію.(держава - сімя )Головним для нього була турбота про підданих.

Моїзм ( Мо Цзи) Представники цього напрямку обґрунтували договірну концепцію виникнення держави.

Легізм ( Шан Ян) Легісти відстоювали ідею необхідності дотримання законів в управлінні державою.

Даосизм. ( Лао Цзи). Даосисти виходили з того що людина це частина природи, тому знаходили своє щастя лише в природі.

Єгепет. Суспільство уявлялося як піраміда. В верхівці Боги та фараони, середина – знать, чиновництво, жреці. І підніжжя – народ, та раби.

В давній Індії ще з 2 тис до н.е. формувалися уявлення про управління державою, форми і методи здійснення державної влади. До тепер збереглася одна з праць Артхашастра , у ній узагальнено попередні вчення про мистецтво держ. управління і політики.

БИЛЕТ 3

3. Політична думка Античності (Платон, Арістотель).

Різні соціально-політичні вчення, що виникли тут, містять у собі, як у зародку, майже всі пізніші теорії. В історії старогрецької політ. думки виокремлюють 3 періоди: 1) ранній (ІХ-VI ст. до н. е.) – Гомер, Солон, Піфагор, Гераклід; 2) період розквіту (V-1 пол. IV ст. до н. е.) – Демокріт, Сократ, Платон, Арістотель; 3) еллінізм (2 пол. IV-ІІ ст. до н. е.) – Епікур, Полібій. Риси давньогрецької і давньоримської політ. парадигми: 1) відбулася велика духовна революція, яка вивільнила людину; 2) апробувалися всі форми політ. режимів і були викладені міркування про ідеальну державу (політія); 3) вперше розроблені ідеї про поділ влади, правову державу і громадянське сус-во; 4) мораль вважалася основою політики; 5) розвиток сис-ми рабовласницького права Давнього Риму; 6) уявлення про те, що державність виникла в ході історичного процесу і є продуктом «суспільного договору». Платон – розробив концепцію ідеальної справедливої держави, принципи політ. солідарності. Обґрунтував теорії політики, політ. знання, політ. мистецтва, дав визначення поняттям політ. ідеологія, держ. устрій, форми держ. правління політ. свобода, справедливий закон. Вважав, що держава – результат договору між людьми. Найкраща форма правління - ристократичний демократичний устрій, «влада кращих». Вважав, що кожен громадянин повинен займатися лише своєю справою. Населення поділяв на правління, воїнів та виробників. Виділяв такі форми правління: аристократія, тимократія, олігархія, демократія, тиранія.

Арістотель – першим назвав людину «політичною твариною». Започаткував емпірико-теоретичний підхід до визначення політ. проблем, досліджував політ. сис-му. Був засновником патріархальної теорії держави. Трактував державу як об’єднання вільних громадян для здійснення управління справами сус-ва. Найкращою формою правління вважав політію.Форми державного устрою поділяв на правильні (монархія, аристократія, політія) та неправильні (тиранія, олігархія, демократія).