30. Порівняння поглядів Платона і Арістотеля.

	Платон	Арістотель
Походження держави	Взаємний договір	Виникає з сім’ї
Ідеал держави	Аристократичний демократичний устрій, «влада кращих»	політія
Форми правління	Аристократія, тимократія, олігархія, демократія, тиранія	Правильні – монархія, аристократія, політія; неправильні – тиранія, олігархія, демократія
Поділ влади		Законодавча, адміністративна, судова
Основний принцип держави	справедливість	Справедливість і рівність
Найгірша форма правління	тиранія	тиранія
	не вбачає ідеальної держави без детальної правової регламентації поведінки особи в межах справедливого закону.	не розглядає всі політичні зміни як погані однак вважає, що найпершим обов’язком державного діяча є збереження суспільного устрою своєї держави.
Джерело суспільного зла	Приватна власність	Не стільки приватна власність, скільки безмежність бажань людини
	Основний принцип будови держави – поділ праці	розрізняє ідеальну, “абсолютно найкращу”, форму державного устрою і “ту, яка можлива насправді, яка зручніша і більш загальна для всіх держав”
	Тільки філософи повинні бути правителями, і лише при правителях-філософах держава благоденствуватиме і не знатиме що існує в даний час зла

БИЛЕТ 31

31. Сутність і типи політ. Процесів, політична участь.

Політ. процес – сукупна діяльність суб’єктів політики, завдяки чому забезпечується функціонування і розвиток політ. сис-ми. Політ. процес складається із цілеспрямованих свідомих зусиль суб’єктів політичної діяльності (індивідів, соц. груп, політ. партій, державних органів), так і в результаті взаємодій, які виникають спонтанно, незалежно від волі і свідомості учасників процесу. Типологія політ. процесів: 1) залежно від об’єкту прояву волі: а) внутрішньополітичні (залежать від форми правління і держ. устрою, правлячої еліти, типу лідерства; фундаментом є співвідношення соц.-економ. устроїв, соц. структура, що склалася, ступінь задоволеності населення своїм положенням); б) зовнішньополітичні (визначаються соц.-економ. природою, інтересами і метою держави, балансом сил в світі і в конкретних регіонах); 2) залежно від термінів протікання: а) тривалі; б) короткострокові; 3) залежно від значущості для сус-ва: а) базові (процеси в результаті яких ухвалюються політ. рішення, інтереси великих соц. спільнот, що зачіпають сус-во в цілому або інтереси, направлені на розвиток і зміну політ. сис-ми); б) периферійні (можуть розвиватися на регіональному або місцевому рівні соц.-політ. взаємодії); 4) з погляду публічності протікання: а) явний/відкритий (інтереси груп і громадян виявляються в програмах партій, рухів, у використовуванні ЗМІ для обговорення суспільно значущих проблем); б) тіньовий/прихований (приховані дії державних установ, особливо з секретними функціями).

Політична участь - дії, що вживаються соціальною спільністю, окремими громадянами і які мають за мету вплинути на державну політику, управління державними справами або на вибір політичних лідерів на будь-якому рівні політичної влади, місцевому чи загальнонаціональному. Політична участь може бути організованою або неорганізованою, епізодичною або постійною, що використовує законні або незаконні засоби влади.

Політ. участь – дії, що вживаються соц. спільністю, окремими громадянами і які мають за мету вплинути на державну політику, управління державними справами або на вибір політичних лідерів на будь-якому рівні. Політична участь поділяється на: 1) активна (формування урядової політики та її здійснення, участь в управлінні державою, займання різних посад, участь в діяльності неурядових організацій); 2) пасивна (участь в голосуванні на виборах, право бути обраним у суспільні виборні органи). Види політ. участі: 1) дії по делегуванню політ. повноважень; 2) активістська діяльність, спрямована на підтримку кандидатів і партій у виборчих кампаніях; 3) професійна політ. діяльність як публічних політиків; 4) відвідування мітингів, політ. зборів і участь в демонстраціях; 5) участь в діяльності партій, політ. рухів і груп інтересів. Суб’єкти політ. участі – індивіди, соц. групи і верстви; культурно-професійні, етнонаціональні, конфесіональні спільності; всі дорослі громадяни; міжнародні спільноти. Ф-ції політ. участі: 1) відображення, узгодження і реалізація різних інтересів і вимог; 2) відбір політиків і управлінців; 3) рекрутування і просування по службі публічних політиків і управлінців; 4) залучення населення до вироблення і реалізації політ. рішень; 5) політ. соціалізація; 6) упередження і розв’язання конфліктів; 7) боротьба з бюрократизмом і скасування відчуження громадян від політики і управління.