18. Характеристика авторитарного політ. Режиму.

Авторитаризм — тип політичного режиму, який характеризується зосередженням влади в руках однієї особи або обмеженої групи, звуження політ. прав і свобод громадян і суспільно-політ. організацій, сувора регламентація їх активності. Це режим жорсткого примушування до дотримання законів, до виконання непопулярних, але формально легальних законів.

Основні ознаки авторитаризму:

- перевага в діяльності державних органів методу адміністрування, диктату (за авторитаризму рідко застосовується компроміс із найважливіших політичних проблем);

- сильна виконавча влада;

- концентрація влади в руках одного чи декількох державних органів;

- здійснення органами виконавчої влади нормотворчих функцій;

- звуження сфери гласності та виборності державних органів;

- обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, юридичні гарантії їх забезпечення;

- відчуження народу від влади;

- відсутність єдиної ідеології;

- опора на силу й готовність влади в будь-який час застосувати масові репресії;

- при боротьбі за владу використовуються як законні, так і незаконні методи;

- обмеження чи заборона діяльності опозиційних до існуючого режиму об´єднань громадян;

- органи влади діють на власний розсуд (часто порушуючи при цьому закон), керуючись власним баченням політичної доцільності.

Залежно від цілей виокремлюють різні види авторитаризму:

– стабілізаційний, метою якого є збереження існуючого ладу;

– альтернативний, властивий країнам, які відкинули демократичні засади розвитку суспільства.

Найчастіше авторитаризм встановлюється в країнах, які переходять від тоталітаризму до демократії. Характерно, що за авторитаризму існує і громадянське суспільство, а в самому суспільстві чіткої регламентації зазнає переважно політична сфера.

18. Групи інтересів. Ознаки та функції громадсько-політ. Рухів

Невід'ємним елементом будь-якого демократичного суспільства є різноманітні об'єднання громадян, їх соціально-політичне призначення полягає насамперед утому, що вони допомагають людям у розв'язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення сус-політичної ініціативи, здійснення функцій самовря.

Громадсько політичні рухи характеризуються такими рисами ( об’єднують широкі кола населення навколо певної мети. Відображають інтереси не одного класу або групи, а широких верст населення. Вони є носіями єдиної ідеології, об’єднують людей різних національностей, ідеологічних , релігійних та інших переконань. Здебільшого не мають однозначно виражених форм членства, норм поведінкию велику роль в них відіграють емоції їх членів)

Громадські організації — це масові об'єд громадян, що виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свійстатут і характери чіткою структурою.

Громадські рухи теж мають масовий характер і створюються з певною метою.

Однак на відміну від громадських організацій це структурно неоформлені масові об'єднання громадян і організації різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність яких, як правило, має тимчасовий характер і найчастіше спрямована на виконання певних завдань, після чого вони або розпадаються, або консолідуються в нові політичні

земляцтва, партії чи громадські організації.

Поняття «групи інтересів – це добровільні обєднання, спеціально створенні людьми для вираження і відстоювання владно значимих інтересів у відносинах з державою, а також з іншими політ інститутами.

Близьким за змістом до нього є більш звичне для нас поняття «громадські організації – це добровільні та організаційно оформлені обєднання громадян створенні для задоволення їхніх інтересів та потреб на засодах самоврядування. До них відносяться професійні спілки, жіночі, молодіжні, ветеранські, дитячі організації, наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні об‘єднання громадян, творчі спілки, фонди тощо. Самі по собі громадські організації не є «групами інтересів» у їх політологічному розумінні. Як «групи інтересів» громадські організації виступають тоді, коли виконують політичні функції, взаємодіють з політичними інститутами — державою і політичними партіями. Політичні функції різною мірою властиві всім громадським організаціям. В одних випадках, наприклад, у профспілок, жіночих, молодіжних організацій, вони є досить виразними. В інших випадках, наприклад, у різних аматорських об‘єднань, політичні функції можуть виявлятися лише ситуативно. За будь- яких умов «групи інтересів» відрізняються від політичних партій тим, що не прагнуть політичної відповідальності, не ставлять собі за мету завоювання державної влади, а обмежуються лише здійсненням впливу на неї, виступаючи в цій якості як групи тиску.

БИЛЕТ 19