Проблемні питання злочинів у сфері комп'ютерних технологій

Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в наш час комп'ютерні технології і глобальна Інтернет-мережа швидко розвиваються майже у всіх державах світу. У сузір'ї таких країн і Україна не є винятком, що, безумовно, є позитивною рисою. Втім стрімкий розвиток комп'ютерних мереж та технологій створює передумови, які значно сприяють вчиненню злочинів у сфері комп'ютерних технологій. Але злочини у зазначеній сфері мають свою особливість і тому виникає низка різноманітних питань. Отож, розглянемо те з них, що стосується злочинів, які скоєні з використанням комп'ютерних технологій. Не обійдемо увагою також і проблему злочинів, що скоєні з використанням комп'ютерних технологій в контексті міжнародно-правового характеру.

На сьогоднішній день значна кількість "звичайних" злочинів перейшла до категорії кіберзлочинів. Це означає, що завдяки застосуванню комп'ютерних технологій вчинення злочинів полегшується, а їх суспільно небезпечні наслідки можуть розповсюджуватись не тільки на території певної держави, але і на території інших країн. Серед тих злочинів, що увійшли до віртуального простору з реального світу, можливо виокремити кібертероризм, а також розповсюдження порнографічної інформації через Інтернет, "відмивання" електронних грошей.

Як бачимо, перехід "звичайних" злочинів у реальний світ створює низку проблем, передусім, на міжнародному рівні. Зокрема, визначення місця вчинених злочинів за допомогою мережі Інтернет, та право якої держави повинно застосовуватися до них, якщо правопорушник та об'єкт посягання знаходяться у різних країнах, або правопорушників декілька. Виникнення цієї проблеми зумовлено тим, що Інтернет не має кордонів, він існує як окремий реальний простір. Проте, на жаль, нині не існує міжнародного кримінального законодавства, яке б забезпечувало охорону сфери комп'ютерних технологій, а також запобіганню таким злочинам.

Кожна держава лише застосовує своє національне законодавство про кримінальну відповідальність за скоєння злочинів у сфері комп'ютерних технологій. Таким чином, слід зробити висновок, що сьогодні держави застосовують до кіберзлочинів традиційні принципи кримінальної юрисдикції, засновані на ідеології географічної територіальності. Але, як було вище зазначено, Інтернет не має міждержавних меж, а отже, функціонує за сферою територіального суверенітету будь-якої держави. Тому існуючі принципи стають неефективними і породжують низку супутніх проблем. Зокрема, між державами нерідко виникають питання коментування місця вчинення злочинів у сфері комп'ютерних технологій. Це логічно призводить, з одного боку, до різнорідних конфліктних ситуацій. Наприклад, громадянин певної держави може завантажити фото на сервери інших країни, за законодавством яких ці фото носитимуть порнографічний характер. Втім, за законодавством країни, в якій проживає громадянин, ці фото такими не вважатимуться. У такому разі виникає питання – за законами якої держави особа-порушник має нести кримінальну відповідальність.

У зазначеному випадку кримінальне переслідування кіберзлочинця стає неможливим без співпраці компетентних суб'єктів різних держав, у першу чергу, у сфері кримінального права. Доціьним буде у даному разі згадати про

Конвенцію про кіберзлочинність Ради Європи 2001 р. Ця конвенція має певні недоліки. Зокрема, Конвенція про кіберзлочинність Ради Європи не має глобального охоплення і не встановлює чіткий перелік кіберзлочинів.

Шляхами вирішення цих проблем є: 1) визнання мережі Інтернет як самостійного віртуального простору і розроблення нових правил застосування кримінальної юрисдикції щодо злочинів, що у ньому вчиняються; 2) прийняття нової міжнародної конвенції, що вдосконалить нині чинну Конвенцію про кіберзлочинність Ради Європи 2001р.. І це тому, що нині чинна Конвенція хоч і не обмежена за колом учасників членами Ради Європи, все ж таки не має глобального охоплення. У новій конвенції слід закріпити чіткий перелік "кіберзлочинів", уніфікувати їх поняття в різних державах, у тому числі і в Україні, та закріпити порядок встановлення кримінальної юрисдикції щодо них.

Названі підходи до вирішення відповідних проблем сприятимуть зменшенню рівня конфліктів, що виникають між державами при кримінальному переслідуванні злочинця, який вчинив злочин у сфері комп'ютерних технологій. Пропоновані рекомендації також допоможуть підвищити рівень кримінологічної співпраці між державами і нададуть змогу швидкого розкриття та попередження нових злочинів у сфері використання комп'ютерних технологій.

Світлана Ярославівна Фурса,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка (м. Київ)