- •Відповідальний за випуск м.І. Скригонюк
- •V секція
- •Vі секція
- •Вітальне слово
- •Учасникам Четвертої Всеукраїнської науково-практичної конференції "Плебсологічний вимір актуальних проблем у сфері органів місцевого самоврядування в Україні як європейській державі"
- •Пленарне засідання
- •Правовое регулирование оснований для признания выборов недействительными
- •Плебсологічний аспект в інформаційній взаємодії органів місцевого самоврядування і громадськості
- •Конфлікт інтересів у сучасному суспільстві в контексті ґендерних зобов'язань україни перед єс
- •Плебсологія механізмів державного управління у сфері кримінально-правового захисту екологічної безпеки
- •Конституционно-правовые основы реформирования местного самоуправления в российской федерации
- •Системы менеджмента – средство улучшения качества жизни
- •Плебсология и аксиологическая методология
- •С планами амиго
- •Европейский выбор украины в контексте полицентризма (политологические и плебсологические аспекты)
- •Висновки – пропозиції дисертаційного дослідження: "плебсологія як філософсько-правове вчення"
- •Товарищеские суды: плебсологический подход к исследованию природы правомочий
- •Вирішення проблем сучасних державно-правових явищ за допомогою нової суспільно-правової науки
- •І секція плебсології
- •Структурные и организационные факторы модернизации национальной политико-правовой системы: плебсологический контекст
- •Місцеве самоврядування як форма втілення влади народу – одна з центральних проблем плебсології
- •Право українського народу на правосуддя (громадське судочинство)
- •Плебсологія кримінально-правового інституту співучасті у злочині
- •Плебсологічна оцінка пережитків тоталітаризму та ідеологічного вакууму у сфері органів місцевого самоврядування в україні
- •Плебсологія і питання судочинства в працях учених-процесуалістів київського університету імені тараса шевченка
- •Плебсологічне значення касаційного оскарження судових рішень у кримінальному судочинстві україни
- •Плебсологічний аналіз "доклада о малороссии" п.О. Румянцева (за матеріалами інституту рукопису національної бібліотеки україни імені в.І. Вернадського)
- •Колізійні питання відповідальності за договірними зобов'язаннями в міжнародному приватному праві
- •Становлення фінансів ольвійської держави класичного періоду
- •Сутність референдуму як інституту партисипаторної демократії
- •Зміна ідентичності у віртуальному світі: ґендерний аспект
- •Муниципальная безопасность в россии (антитеррористический аспект)
- •Плебсологічні аспекти самоврядування в українських губерніях російської імперії другої половини XIX століття
- •Реформування кадрової політики державної служби україни та служби в органах місцевого самоврядування
- •Проблеми реалізації муніципальної влади територіальною громадою в україні
- •Органи самоорганізації населення: історична ретроспектива
- •Тиск на суд у господарському судочинстві
- •Деякі психологічні аспекти сучасних юридичних послуг
- •Проблеми прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в україні
- •Плебсологічне осмислення кримінально-правової відповідальності за жорстоке поводження з тваринами
- •Проблемні питання закону україни "про судоустрій і статус суддів"
- •Кримінально-правова охорона землі як власності українського народу: дефекти правового регулювання
- •Право українського народу на правосуддя (громадське судочинство)
- •Проблематика кваліфікації злочинних діянь, вчинених натовпом та розширення можливостей індивіда під впливом юрби
- •Деякі аспекти нормативно-правового регулювання протидії насильства в сім'ї
- •Проблемні питання злочинів у сфері комп'ютерних технологій
- •Експерт і спеціаліст у нотаріальному процесі: теорія, практика та необхідність законодавчої регламентації
- •Vі секція історії, політології та психології
- •Маргинальность постсоветского общества
- •Журналіст і соціум
- •Проблемы и возможности современного социума
- •Відомості про авторів
Плебсологія кримінально-правового інституту співучасті у злочині
У теорії кримінального права спеціальне призначення інституту співучасті осмислюється неоднозначно. Так, П.Ф. Тельнов зазначає, що специфічна роль цього інституту полягає в тому, що в нормах про співучасть: а) розкриваються загальні об'єктивні і суб'єктивні ознаки, властиві усім випадкам спільної злочинної діяльності; б) обмежується коло осіб, відповідальних за цю злочинну діяльність; в) встановлюється порядок відповідальності при умисному вчиненні злочину з виконанням різних ролей; г) вказуються особливості призначення покарання співучасникам [Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении: [учеб. пособ.] / П.Ф. Тельнов. – М.: РИО ВЮЗИ, 1978. – С. 13].
На думку В.С. Прохорова, інститут співучасті, крім закріплення критеріїв призначення покарання співучасникам, визначає коло злочинних діянь, не передбачених нормами Особливої частини Кримінального кодексу і встановлює принципи відповідальності за них [Курс советского уголовного права. Часть общая. Т. 1 / Отв. ред.: Н.А. Беляев, М.Д. Шаргородский. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – С. 584-585]. Аналогічну позицію займає Н.Ф. Кузнєцова та ін.[Уголовное право. Общая часть / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Ю.М. Ткачевского, Г.Н. Борзенкова. – М.: Издательство МГУ, 1993. – С. 186; Водько Н.П. Уголовно-правовая борьба с организованной преступностью: научно-практическое пособие / Н.П. Водько – М.: Юриспруденция, 2000. – С. 6]. Так, М.Д. Шаргородский вважав, що у разі, якщо в діях кожного з осіб, які вчинили спільно злочин, містяться усі ознаки складу конкретного злочину, передбаченого статтею Особливої частини, для кваліфікації їх діянь в інституті співучасті немає потреби. Тому він пропонував виключити з інституту співучасті співвиконавство, у тому числі й групову злочинну діяльність [Шаргородский М.Д. Некоторые вопросы учения о соучастии / М. Д. Шаргородский // Правоведение. – 1960. – № 1. – С. 85, 97].
Розвиваючи зазначену точку зору, Ф.Г. Бурчак ще більше звужує межі інституту співучасті. Він пропонує розглядати норми закону про кримінальну відповідальність, що містять положення про співучасть у злочині, як покликану врегулювати відповідальність співучасників злочину при розподілі між ними ролей, тобто як інститут Загальної частини кримінального права, і не намагатися втискувати в її межі ті спеціальні приписи КК України про спільну злочинну діяльність, що містяться в Особливій частині Кримінального кодексу [Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы / Ф.Г. Бурчак. – К.: Вища школа, 1986. – С. 100]. Таким чином, Ф.Г. Бурчак виключає з інституту співучасті не тільки співвиконавство, але й співучасть особливого роду – передбачену в Особливій частині КК України як кваліфікуюча обставина певних складів злочину.
Подібне плебсологічне розуміння призначення інституту співучасті, на наш погляд, викликає заперечення, оскільки співучасть не можна вважати новим злочином, тобто таким, що не передбачений конкретною статтею Особливої частини КК України.
Співучасть виступає особливою формою злочинної діяльності, при якій дві чи більше особи вчиняють один з умисних злочинів, передбачених Особливою частиною КК України. У деяких випадках це враховує і сам закон про кримінальну відповідальність, конструюючи в межах Особливої частини КК України склади, що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення конкретних злочинів групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою і злочинною організацією. Отже, норми про співучасть не можна розглядати у відриві від норм Особливої частини, тому що "вона (співучасть) характеризує форму, що може прийняти умисний злочин, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу" [Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении: [учеб. пособ.] / П.Ф. Тельнов. – М.: РИО ВЮЗИ, 1978. – С. 13].
Тому слід погодитися з П.Ф. Тельновим, на думку якого, норма Загальної частини про співучасть "є, власне кажучи, ключем для розуміння законодавчої характеристики окремих складів спільної злочинної діяльності" [Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении: [учеб. пособ.] / П.Ф. Тельнов. – М.: РИО ВЮЗИ, 1978. – С. 17].
Таким чином, плебсологічне значення інституту співучасті в загальній системі кримінального права України полягає в тому, що він: 1) визначає об'єктивні і суб'єктивні ознаки, що характеризують вчинення умисного злочину декількома суб'єктами; 2) встановлює коло цих осіб, принципи та умови їхньої відповідальності за вчинення злочинних діянь; 3) закріплює критерії призначення покарання особам, які спільно беруть участь у вчиненні злочинів, тобто орієнтує суд на справедливе, законне та обґрунтоване обрання конкретного кримінально-правового засобу впливу на співучасника злочину; 4) дає змогу обґрунтувати відповідальність осіб, які самі безпосередньо не вчиняли злочин, але певним чином сприяли його вчиненню. Цим самим і визначається коло діянь, що безпосередньо не передбачені в нормах Особливої частини КК України, але є суспільно небезпечними і відповідно вимагають кримінально-правового врегулювання [Жаровська Г.П. Співучасть у злочині за кримінальним правом України: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 "Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право" / Г.П. Жаровська. – К., 2004. – 19 с.]; 5) сприяє правильній кваліфікації злочину: а) у деяких випадках співучасть передбачена КК України як обов'язкова ознака основного складу злочину, тобто такий злочин не може бути вчинений одноосібно (наприклад, злочини, за вчинення яких покарання передбачене статтями 257, 293, 294 КК України); б) у деяких випадках співучасть передбачена КК України як обов'язкова ознака кваліфікованого або особливо кваліфікованого складу злочину (наприклад, злочини, за вчинення яких покарання встановлене ч. 2 ст. 127, ч.ч. 3,5 ст. 191, ч.ч. 2,3 ст. 199 КК України) [Грищук В.К. Кримінальне право України. Загальна частина: [навч. посіб.] / В.К. Грищук. – К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2007. – С. 326]; 6) є основою для визначення форм організованої злочинної діяльності.
Аліса Іванівна Лукашенко,
Київський міжнародний університет(м. Київ)
kallista_l@i.ua