Становлення фінансів ольвійської держави класичного періоду

"Єдиний… спосіб зрозуміти те, що відбувається є вивчення історії… (На – авт.)

питання: "Що треба вивчати аби досягти успіху?"… Я завжди даю одну й ту ж

відповідь: "Вивчайте історію… Все, що ми бачимо, бувало й раніше і буде ще не раз".

З передмови Дж.Роджерса до книги У.Боннера "Судний день американських фінансів"

Про VIII-VІ вв. до н.е. – часи мілетської колонізації – М. Грушевський писав: "боротьба з Лідійським царством, внутрішня війна демократичних і аристократичних сторонництв могла багатьом надати охоти шукати долі в північних краях". Відносячи заснування Ольвії до 645/4рр. до н.е., застерігав: "такими датами означується… остаточне сформування колонії, початки ж факторій і перших осад мусимо класти на ще раніші часи".

"Мілет у VІ ст. до н.е. був найбагатшим містом грецького світу…, (мав) 80 колоній, – 60 з них – на півночі. З Абідоса, Кізика, Сінопи, Ольвії, Трапезунта й Діоскуріади Мілет вивозив льон, деревину, плоди, метали, розплачуючись виробами своїх ремесел… Розквіт Мілету з'явив світові не тільки першу грецьку філософію, а й першу грецьку прозу й історіографію… Людина знайшла свободу, коли зрозуміла, що підкоряється закону. В тому, що греки… були першими, хто усвідомив це як у філософії, так і в політиці, і полягає секрет їхніх здобутків і їх унікального місця в історії". (В. Дюрант).

647/646 рр. до н.е. на п-ові Березань (нині острів біля Очакова) мілетяни (іонійці) засновують Борисфеніду або емпоріо борисфенітів, за Геродотом. Для історії – Березанське поселення – одна з трьох грецьких колоній (ще Аполлонія Понтійська (в Болгарія) та Істрія (в Румунії)), де в І пол. VІ ст. до н.е. з'явилися перші в світі литі мідні (точніше бронзові) монети. Раніше торгівля базувалася на обміні, залучаючи ще залізні, бронзові або золоті зливки. Останні вагою в 57 фунтів називалися талантами (talanton, вага). А перші грошові знаки – карбовані електрові й срібні монети (основні засоби платежів у зовнішній торгівлі) винайшли в Іонії VІІ ст. до н.е. – незадовго до появи перших литих.

Березанці поклонялися Аполлону Ієтросу (з грецьк. – лікар, в переносн. – Спаситель), атрибутами якого були лук і стріли. Перші литі монети мали вигляд дволопасних наконечників стріл. Монети-"стріли" (5, 3 г) доволі точно відтворювали форму і бойових скіфських стріл того часу, та без загострення не могли використовуватися за призначенням. Однією з гіпотез появи в обігу "стріл" є припущення, що скіфи наконечниками стріл розраховувалися в якості примітивних грошей. А оскільки політика колоній базувалася не лише на повному економічному самозабезпеченні, а й на мирному співіснування з сусідніми племенами, не нехтуймо гіпотезою. "Стріли" використовувалися і для вотивних (лат. votives – присвячений богам) приношень Аполлону Ієтросу. "Стріли" зародилися в культовій сфері, що є підтвердженням "божественної" теорії походження грошей, за якою грошова функція є вторинною.

Ш чверті І ст. до н.е. політичний центр з Березані перенесений на правий берег Бузького лиману до Ольвії (с. Парутино, Очаківський р-н, Миколаївська обл.), яку з метрополією Мілетом пов'язує договір ісополітії: громадяни обох міст мають рівні права в кожному з них. Поява миротворчого культу Аполлона Дельфінія (верховного божества Мілета), Ольвійського Дельфініону, емісія власне ольвійських монет – "дельфінів" (3-3,5 г) (на додачу "стрілам") – засвідчили культове й економічне обособлення Ольвії. Виливалися нові монети з міді, завезеної з Істрії й Аполонії, та лише ольвійські мали форму дельфіна. Монети м. Сиракузи, Месіна, Тарент, Дельфи – лише зображення його. І хоча на сьогодні не доведено виготовлення "стріл" тут, одначе і "стріли", і "дельфіни" вважаються "грошима" чи "монетами колоністів", оскільки саме вони складали грошовий обіг до виникнення полісу.

І половини V ст. до н.е. Ольвія стає полісом. Законодавча влада належить Народним зборам і Раді, а виконавча здійснюється магістратами, колегіями й посадовими особами, обраними на 1 рік. 480-470 рр. до н.е. – перші полісні монети – круглі литі бронзові оболи – "аси". Ольвія – єдиний грецький поліс, що розпочав свою монетну емісію з виготовлення великих литих монет. На їх аверсі – зображення голови Афіни Паллади, зліва від якої дельфін – символ мудрості, краси, гармонії, вірності й любові.

440-430 рр. до н.е. – поява статерів зі срібла. На межі V-ІV вв. до н.е. монетну справу в Ольвійській демократичній рабовласницькій республіці контролює держава: Колегія архонтів (найвища магістратура) наглядає і за випуском монет, і за станом фінансів, до чого залучені ще дві колегії – Семи й Дев'яти. Вжиті заходи по суті є Першою Грошовою реформою на теренах України: випуск "дельфінів", "асів" з позначкою АРІХ кладе край ходінню "монет колоністів". Приватне виробництво грошей під контролем: замовник сплачує податок за право випуску чи суму в монеті з дорогоцінного металу й отримує натомість відповідну кількість мідної. Віднині емісію забезпечують приватні особи, два храми, місто. На останнє лягає й тягар фінансування лиття. Тому іноді поліс залучає до цього заможних громадян. На багатьох монетах містяться ініціали осіб, відповідальних за випуск монет.

Початок ІV ст. до н.е – Декрет Каноба (Декрет про гроші), згідно якого: по-перше: дозволялося вільне ввезення до полісу золотої, електровоі, срібної монет іноземного карбування, в обіг вони не допускалися: їх треба було обміняти на міські гроші – "ольвійську мідь та срібло", всі торговельні розрахунки здійснювати на спеціальному камені – екклесіастерії; по-друге: встановлювалися умови обміну – "золото продавати й купувати по десять з половиною статерів за статер кізикський (Те саме, що й електровий кізикін (16,35 г). З УІ ст. до н.е. – основний засіб платежу в, Північному Причорномор'ї й Греції (з ІV ст. до н.е. – золоті статери А.Македонського). Електр з грецьк. –бурштин, але електром (або ще електроном) греки називали і "біле золото" – природний сплав золота й срібла (поклади: долина р.Пактол (Лідія), гори Тмола, Сітіла. Співвідношення у складі електора золота й срібла визначали як 4:1 чи 3:1. Сам вміст чистого золота коливався від 16 до 69%. Та курс електрових монет завжди був стабільним незалежно від процентного вмісту металів. З електора карбували лідійські та іонійські монети: VІ-ІV вв. до н.е. – міста іонійського узбережжя Малої Азії – Кізик, Фокея, Мітілена (о. Лесбос), а ІV ст. до н.е. – Сіракузи й Карфаген) не дешевше і не дорожче", інші – за згодою сторін; мита за обмін грошей не стягувати, та за порушення закону – з продавця й покупця штраф у сумі незаконно вчиненої оборудки.

Мідь слугувала основою обміну, а срібло номіналом в статер – мірою обміну. Встановлювалося співвідношення вартості золота і срібла на рівні 1:14 (як і в Афінах 440р. до н.е.). Обмовка "не дешевше і не дорожче" забороняла власникам мідних монет переплачувати за електровий кізикін*, що девальвувало б мідь, а недоплата міддю – дискредитувала б її в очах іноземців як законний засіб платежу. Дефіцит золота й срібла був проблемою поліса. Та той мав значні запаси міді у вигляді "стріл", "асів" і "дельфінів". Метою було переведення міді в дорогоцінний метал.

380-370 рр. до н.е. за пропозицією архонтів і колегії Семи був прийнятий Почесний декрет на честь Каллініка. Поліс нагородив добродія 1000 золотих начебто за приведення кількості випущеної за певний проміжок часу міді (т.зв. "борифенітів") у відповідність до кількості золота й срібла, що оберталося на ринку, за що держава ще й отримала прибутки. Раціо срібла й міді тоді становило 1:25. З Каллініком пов'язують і запровадження карбування мідної монети в полісі, хоча воно було відомо й до того. Пам'ятаючи про першочергове призначення грошей Ольвія налагодила випуск і державних вотивів – тих самих "дельфінів", але з іншою позначкою.

Ольвія, що розкинулася на 55 га й двадцятип'ятитисячним населенням, котре торгувало з Родосом, Єгиптом, Північною Африкою й Київщиною та виробляло 32 тис. тонн товарного зерна, свій розвій завдячує 600-літній відданості демократії. Керуючись гаслом "багатих усовістити, втішити бідних" в кризові роки магістрати полісу створювали спеціальні колегії ситонів для закупівлі хліба, який продавали за прийнятними цінами, а то й просто роздавали. Хоча за елітарної демократії посилилась доброчинність багатих задля отримання державних посад. Та безкорисливість у Ольвії була чеснотою. Тому такі заможні як Протоген щиро допомагали державі грошима, будували укріплення й кораблі, споряджали посольства. Та головно Ольвія завдячує своїм громадянам, частиною світогляду яких була віра в життя як щасливий дарунок долі, і яке покращитися в потойбічному за умови принесення користі суспільству зараз. І хоча до нас дійшла лише громадянська присяга херсонеситів, впевнена, її прийняв би й ольвіополіт: "Клянуся Зевсом… Я буду єдиний помислами про спасіння і свободу держави і громадян і не зраджу Херсонеса, … нічого нікому не зраджу, ані елліну, ані варвару, але буду оберігати все це для херсонесського народу. Я не буду повалювати демократичного ладу і не дозволю цього тому, хто зраджує і повалює і не приховаю цього, й доведу до відома державних посадових осіб. …Я буду служити народу й радити йому найкраще й найсправедливіше для держави і громадян". Ольвія (з грецьк. – щаслива) своїм тисячолітнім творенням засвідчила можливість могутньої економічної спроможності держави. Наслідуймо її.

Проценко Олександр Валерійович

Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля (м. Луганськ)

akstazatu@ukr.net