- •51. Киевская Русь во время княжения Ярослава Мудрого. «Русская правда».
- •52. Взгляды (оценки) содержания украино-московского договора 1654г.
- •53 Кирилло-мефодиевское братсво:основные положения его программ
- •54.Варшавский договор
- •Вопрос 55.Диссидентское движение и его особенности на Украине.
- •56 Культура киевской Руси
- •57. Б. Хмельницкий – творец Украинского государстваства, военочальник, дипломат.
- •58. Причина отменения крепостного права
- •59. Украинско в советско-полесской войне 1920г.
- •60. Перестройка. Протеворичевость процессов перстройки в Украине.
- •62. «Руина», ее причины, признаки, последствия
- •63. Т.Г. Шевченко и его вклад в национально-освободительную войну на Украине
- •64. Рижский договор рсфср, усср с Польшей и его последствия
- •65. Чернобыльская катастрофа и ее последствия
- •66. Русь-Украина в период политической раздробленности : причины, последствия
- •67. Гетьманство Ивана Выговского. Гадяцкий трактат. Конотопская битва
- •68. Особенности и последствия сельской реформы 1861 г. В Украине
- •73. Главные положение реформы 1861 г.
- •74. Создание Союза сср и вхождение Украины в его состав.
- •75. Декларация про государственный суверинитет Украины
- •1. Содержание Декларации о государственном суверенитете Украины.
- •2. Историческое значение Декларации.
- •76. Причины поражения дружин удельных князей и последствия татаро-монгольского нашествия
- •78. Кримська війна і участь в ній укр. Народу
- •79. Ураїна в роки нової економічної політики
- •80. Входження Криму до складу України
- •81. Особливості розвитку Галицького та Волинського князівств у хі-хіі ст.
- •82. Гетьманування і.Брюховецького. «Московські статті»
- •83. Демократичні реформи 60-70 рр. Хіх ст. (земська, судова, народної освіти)
- •84. Політика коренізації (українізації ) на Україні та її наслідки
- •85. Создание многопартийности в Украине. Возникновение новых политических партий и движение
- •86. Возникновение Галицко-Волынского княжества. Князь Роман Мстиславович.
- •87. Гетьманство Ивана Мазепи
- •88. Демократические реформы 60-70х гг. 19 ст. (военная финансовая)
- •89. Осуществление индустриализации в 1930 года и ее последствия
- •90. Акт провозглашение независимости Украины. Его содержание
- •91. Галицко-Волынское княжество во времена Данилы Галицкого
- •92. Северная Война и Украина
- •93. Розвиток капіталізму на Україні після реформи 1861 р. І інших реформ
- •94.Утворення тоталітарного режиму і масової репресії в Україні у 1930-х роках
- •95. Всеукраїньский референдум 1 грудня 1991 р., його підсумки
- •96. Литовська експансія на укр.. Землі у 2 пол. XIV – середині XVII
- •97. Значення Запорізької Січі в історії українського народу
- •98. Громадівський рух на Україні.
- •99. Розстріляне відродження в Україні
- •100. Україна в період утвердження національної державності. Президент л.Кравчук.
- •101. Политика Литвы на захваченных украинских землях.
- •102 Деятельность первой малороссийской коллегии.
- •104. Насильственная коллективизация сельского хозяйства на Украине
- •105. Государственные процессы в Украине в 1994-2004 гг. Президент л. Кучма
- •106. Кревская уния и её последствия
- •107. Усиление наступления российского царизма на автономию Украины в Iй половине xviiIв.
- •108. Политическое движение на западно- украинских земях: мосвофилы, народовцы, революционные демократы.
- •109. Голодомор 1932-1933 гг. Его последствия
- •111. Польская експансия на украинские земли во 2й половине 14-17 ст.
- •112. Внутряння и внешняя политика Правобережья Петра Дорошенка
- •113. Культурно-просветительское общество «Просвита»
- •114. Украинские земли вод Властью Чехославакии. Провозглашение независимости Карпатской Украины.
- •115. Принцыпм внешней политики Украины. Основные ее направления
- •116. Люблинская уния в 1569 г. И ее фатальные последствия для украинцев
- •117. Гетьманство Кирила Розумовского
- •118 Вопроса нет вообще
- •119.Украина в гожы Росийской буржуазно-демократической революции 1905-1907 гг.
- •120. Содержания пакта «Рибентропа Молотова» и тайного соглашения Место Украины в документах
- •121 Украинская нац. Символика и ее происхождение
- •123. Берестейская уния, ее причины, содержание и ее происхождение
- •124. Антиукраинская политика правительства Екатерины 2.
- •125. Восстания в армии и на флоте в Укарине в годы буржуазно-демократической революции 1905-1907 гг.
- •126 Возз'єднання західно-українських земель з урур і їх радянизація
- •127 Розпад срср.Причини
- •128. Введение украинского козачества: причины и суть
- •129. Уничтожение Гетьманата царизмом
- •130. Деятельность украинцев в I и II гос думах
- •131. Начало Великой Отечественной войны. Причины временных неудач Красной армии.
- •132.Содружество Независимых Государств и участие в нем Украины.
- •133. Военное искусство козаков
- •134. Вторая малороссийская коллегия, ее политика в Украине
- •135. Формирование политических партий в Укарине в годы 1-буржуазно-демократической революции (1905-1907)
- •136. Главные события Великой Отечественной войны на территории Укарины в первый период войны
- •143. Реестровое казачество, цели и условия его создания
- •145 Столыпинская аграрная реформа ,её последствия.
- •146 Оборона Киева,Одессы,Севастополя в годы 2 Мировой войны.
- •147. Независимая Украина в международных отношениях.
- •148. Украинское козачество в борьбе с турецко-татарским нашествием
- •149.Правобережная Украина в составе Российской империи.
- •150. Валуевский и Эмский указы. Их последствия на Украине
- •151.Установление нацистского оккупационного режима на Украине.
- •Вопрос 152. Украина во времена политики гласности и усиление общественно-политической активности народа.
- •155. Падение самодержавия в России. 1 и 2 универсалы
- •157. Минское соглашения про создания Содружества Незавимисых Государств (снг) и участие в этом процессе Украины
- •158. Народные выступления против Речи Посполитой под руководством к. Косинского та с. Наливайка
- •159 Входження Північного Причорномор'я до складу Росії
- •160. Союз освобождения Украині и его деятельность в годі Первой мировой войні
- •162 Конституция Украины о Верховной Раде как о высшем законодательном органе
- •163. Казацко –сельские восстания против Речи Посполитой в 1 половине 17 ст.
- •164 Присоединение Крыма к России и суть этого события
- •165. Украина в Первой Мировой войне
- •166. Вклад украинского народа в победу над немецкими захватчиками.
- •167. Деятельность законодательной и исполнительной власти Украины в период международного кризиса
- •168. «Ординация Войска Запорожского реестрового, находящегося на службе Речи Посполитой». 1638г. И ее основные положения.
- •169. Росийско-туркецкие войны 2 половины 18 ст. И их последствия для Украины.
- •170. Деятельность Украинской Центральной Рады 1 и 2 универсалы.
- •I Универсал
- •II Универсал
- •171. Освобождение Украины от немецко-фашистких захватчиков
- •172. Президент Украины, его полномочия согл. Конституции
- •173. Причины поражения и последствия козацко-сельских восстаний против Речи Посполитой в конце 16 ст. В 30х годах 17 ст.
94.Утворення тоталітарного режиму і масової репресії в Україні у 1930-х роках
В умовах перманентної «надзвичайної ситуації в країні» для політичного керівництва все виразніше поставала потреба міцної державної влади. Не тільки контролювати, а й спрямовувати суспільні процеси був покликаний тоталітарний режим, що сформувався в СРСР у 30-х роках.
Про зміцнення тоталітаризму в Україні у 20—30-х роках свідчать такі тенденції та процеси:
1. Утвердження комуністичної форми тоталітарної ідеології. Це утвердження йшло через безкомпромісну боротьбу з релігією (у 1930 р. внаслідок «організаційних заходів» автокефальна православна церква припинила своє існування); ідеологічне протистояння зі «зміновіхівською» інтелігенцією», яке закінчилося 1924 р. процесом над так званим Центром дії; «завоювання» «Просвіт», проголошене 1920 р. (завоювати не вдалося, і 1929—1930 pp. було закрито всі «Просвіти»); боротьбу проти ухилів у партії. Цілковиту монополію на істину офіційній ідеології мали забезпечити органи цензури, утворені в республіці на початку 20-х років.
2. Монополізація влади більшовицькою партією, усунення з політичної арени інших політичних партій. Наприкінці громадянської війни в Україні легально існували три партії:
а) КП(б)У — фактично український філіал РКП(б);
б) Українська партія соціалістів-революціонерів боротьбистів. На початку 1919 р. вона співпрацювала з більшовиками; її представники входили до складу Раднаркому України, яким керував X. Раковський. З березня 1920 р. боротьбистів змусили самоліквідуватися і влитися до КП(б)У. Серед лідерів боротьбистів були такі відомі діячі, як О. Шумський, Г. Гринько, Г. Михайличенко, П. Любченко;
в) Українська комуністична партія (укапісти). Її утворено на початку 1920 р. з лівого крила УСДРП. Лідери партії — А. Річицький, Ю. Лапчинський, Б. Антоненко-Давидович. Партія проіснувала до 1925 р.
Влада безцеремонно поводилася з легальними партіями, брутально діяла щодо нелегальних організацій. У 1923 р. Україною прокотилася хвиля масових арештів меншовиків. Характерно, що найбільшу каральну акцію ДПУ провело «на честь» 25-річчя І з'їзду РСДРП. У квітні того ж року було зроблено спробу ліквідувати Одеську організацію меншовиків, під час якої заарештовано багатьох членів партійного комітету й осередку соцмолу. Наприкінці серпня — на початку вересня ДПУ розгромило Установчий з'їзд Російської соціал-демократичної спілки робітничої молоді, що проходив у Ірпіні біля Києва. Під тиском наростаючої хвилі репресій Всеукраїнський з'їзд меншовиків (лютий 1924 p.), делегати якого представляли 700 членів Катеринославської, Донецької, Харківської та Одеської організацій РСДРП, затвердив постанову про самоліквідацію меншовицьких осередків в Україні.
Після усунення з політичної арени партій-конкурентів комуністична партія відкрито монополізувала всю повноту влади в країні. На XVI з'їзді ВКП(б) (червень 1930 р.) з усією відвертістю було заявлено: «Наша партія є хребет пролетарської диктатури. Наша партія керує усіма організаціями пролетаріату й усіма сторонами діяльності пролетарської диктатури, починаючи з придушення класових ворогів і закінчуючи питаннями коноплі, льону, свинарства».
До Конституції СРСР 1936 р. вперше увійшло положення про керівну і спрямовуючу роль комуністичної партії в політичній системі. Отже, існуюча монополія більшовицької партії на владу була закріплена законодавчо.
3. Зрощення правлячої партії з державним апаратом. У 1938 р. до Верховної Ради УРСР було обрано 304 депутати, з яких 222 комуністи, 36 комсомольців, 46 безпартійних. Партійний білет відкривав шлях до керівних посад у різних галузях народного господарства: 1934 р. у республіці серед керівників і спеціалістів важкої промисловості комуністи становили четверту частину, серед директорів підприємств — майже 70%, серед начальників цехів та їхніх заступників — 40%.
4. Встановлення жорсткого контролю держави над суспільним життям. Вже на початку 20-х років місцеві органи радянської влади почали розпускати паралельні структури — комітети незаможних селян. Цей процес був юридично закріплений спеціальними циркулярами НКВС і Народного комісаріату землеробства від 15 листопада 1923 р. «Про ліквідацію сільських сходів як органів влади на селі».
7 жовтня 1924 р. ВЦВК і РНК України ухвалили «Положення про порядок реєстрації спілок і товариств», згідно з яким утверджувався довільно-нормативний режим утворення товариств. Усі товариства переводилися під юрисдикцію НКВС і, головне, створювалися законодавчі підстави для монополізації всіх сфер суспільного життя республіки. Одне за одним виникають підконтрольні державі товариства: «Антиалкогольне товариство», товариство «Друзі радіо», «Товариство сприяння юним ленінцям», «Всеукраїнське товариство друзів хімічної оборони й промисловості» тощо. Поступово формується олігархія гігантських товариств-монополістів, підпорядкованих державі, убезпечених від щонайменшої соціальної конкуренції.
Тримаючи під цілковитим контролем профспілки, комсомол, громадські організації, держава забезпечила беззаперечну власну монополію на суспільне життя.
5. Встановлення монопольного контролю з боку партійно-державного апарату над економічною сферою, централізація керівництва економікою. Утворюється командно-адміністративна система як певна форма організації суспільства (і відповідного типу управління). Ця система охоплює суб'єкта політичних рішень (політична влада), механізм забезпечення виконання цих рішень (апарат) і об'єкт, на який спрямовані ці рішення (суспільство, клас, соціальна група, індивід).
Збереження і зміцнення системи монополій породжували насилля. У цьому контексті й слід сприймати заяву Сталіна, зроблену на XVI з'їзді ВКП(б): «Репресії в галузі соціалістичного будівництва є необхідним елементом наступу». Хоча він тут же підкреслює, що «елементом допоміжним, а не головним», у реальному житті акцент було зроблено на слові «необхідним», а не на слові «допоміжним». У довоєнний період, починаючи з 1929 p., Україною прокотилися три хвилі масових репресій: перша (1929—1931) — розкуркулення, депортації; друга (1932— 1934) — штучне посилення конфіскацією продовольства смертоносного голоду, постишевський терор, репресивний спалах після смерті М. Кірова; третя (1936—1938) — доба «Великого терору».
Дозуючи тиск і відвертий терор, репресивний апарат, який був невід'ємною частиною тоталітарного режиму, мав виконати три головні завдання: ліквідувати організовану опозицію та індивідуальне інакомислення в партії та країні; забезпечити державу через систему ГУЛАГу безплатною робочою силою; тримати під жорстким контролем хід суспільних процесів.