84. Політика коренізації (українізації ) на Україні та її наслідки

Основними рисами розвитку української культури в роки непу були ідеологізація всіх сторін культурного життя, створення нової пролетарської інтелігенції, розширення сфери вживання української мови, посилення

боротьби з неписьменністю, активізація антирелігійної кампанії. У 1923 р. на ХІІ з’їзді РКП(б) більшовицьке керівництво проголосило політику коренізаціі, яка в Україні дістала назву «українізація». Вона передбачала

збільшення представництва українців в органах влади, державних, освітніх і культурних установах; розширення сфери застосування української мови; відродження та розвиток української культури. Найважливішу роль в здійсненні українізації відіграли керівники наркомату освіти Г. Гринько,

О. Шумський, М. Скрипник. Українізація поширилася на всі сфери життя:

збільшилась до 54% кількість українців у партійних і державних органах;

українською мовою проводилося навчання в 80% шкіл, 50% технікумів, 25% вузів;

відроджувалася україномовна преса: українською мовою видавалося 90% газет, 50% книг, велося радіомовлення.

Українізація дала могутній поштовх розвитку науки, літератури та

мистецтва.

Центром розвитку науки стала Всеукраїнська академія наук (ВУАН), де працювали історик М. Грушевський, мовознавець А. Кримський, біолог В. Лепський, математик Д. Граве, хімік Л. Писаржевський.

Розвивалися літературні напрямки: революційно-романтичний(П. Тичина, В. Сосюра, М. Бажан), неокласичний (М. Зеров, М. Рильський, М. Драй-Хмара), памфлетний (М, Хвильовий), футуристичний (М. Семенко, Г. Шкурупій), гумористичний (О. Вишня), виникали і розпадалися літературні організації («Плуг», «Гарт»,ВАПЛІТЕ), розгорнулася започаткована М. Хвильовим літературна дискусія (гасла «Геть від Москви!», «Дайош Європу!»).

Театральне мистецтво було пов’язано з іменами режисерів-реформаторів Л. Курбаса (театр «Березіль») і Г. Юри (Державний драматичний театр ім. І. Франка), акторів П. Саксаганського, М. Крушель-

ницького, Н. Ужвій.

У музичному мистецтві вирізнялися композитори Г. Верьовка, Л. Ревуцький, К. Богуславський, виступали хорова капела «Думка», народні хори, ансамблі.

В образотворчому мистецтві розвивалися соціалістичний реалізм (І. Їжакевич, Ф. Кричевський, М. Самокиш) і авангардизм (М. Бойчук, О. Богомазов, К. Гвоздик).

Помітних успіхів досягло кіномистецтво, в становленні якого важливу роль відіграв О. Довженко (фільми «Звенигора», «Арсенал»).

Активну роль у національно-культурному розвитку відігравала Українська автокефальна православна церква на чолі з митрополитом В. Липківським, створена у 1921 р., у якій богослужіння відправля-

лося українською мовою.

Українізація сприяла розвитку мови і культури українського народу.

Однак наприкінці 1920-х — на початку 1930-х рр. радянська влада поча-

ла встановлювати контроль над сферою культури і згортати українізацію,

більшість провідних діячів українізації було звинувачено в націоналізмі

й репресовано.