101. Политика Литвы на захваченных украинских землях.

Політика Литви на захоплених землях - укр. і білоруські землі складали 9/10 території литовської держави: а) це вносило специфіку в життя усього Великого князівства Литовського, державна мова - староруська, закони складені на основі «Російської правди» і ін.; б) У. К. Л, незважаючи на тенденції до централізації, було схоже на федерацію численних земель, у внутрішнє життя яких литовський князь майже не втручався, і влада там була в руках місцевої укр. і білоруської знаті, що одержала значну автономію в справах. загалом, «Старе - не змінюємо, нове - не впроваджуємо» - такий був принцип правління литовських князів). Тому вважається, що В.К.Л в більшій мірі, ніж Московия, було збережено традиції Київської Русі.

102 Деятельность первой малороссийской коллегии.

Малороссийская коллегия - это центральное государственное учреждение, созданное для надзора за деятельностью гетмана и казацкой старшины в целях ограничения автономии Левобережной Украины и постепенного подчинения ее общероссийскому управлению. Малороссийская коллегия была учреждена императорским указом от 29 апреля 1722 года в резиденции гетманов в г. Глухове взамен существовавшей до этого должности воеводы при гетмане и бывшего Малороссийского приказа в Москве.

Присутствие коллегии состояло из президента в генеральских чинах, 6 членов (штаб-офицеров из состава местных гарнизонов, сменяемых через несколько лет) и прокурора из капитанов или капитан-поручиков гвардии, сменяемого ежегодно. В состав коллегии входили также общеколлежская канцелярия и 6 отраслевых контор, каждую из которых курировал один из членов коллегии. Общеколлежская канцелярия во главе с секретарем состояла из нотария, актуария, регистратора, переводчика и более 10 канцеляристов, подканцеляристов и копиистов. Отраслевые конторы представляли собой те же канцелярии, но в уменьшенном виде. Крепостная контора, ведавшая сбором пошлин с судных дел и составлением крепостных актов на недвижимые имения, царским указом от 3 июня 1726 года была ликвидирована.

Малороссийская коллегия в гражданском отношении подчинялась Сенату (сенатской конторе малороссийских дел), а в военном - главнокомандующему русскими войсками на Украине (главному малороссийскому командиру). Самой же Малороссийской коллегии были подведомственны все органы украинского самоуправления (гетман - до упразднения этой должности в 1722 году, Генеральный войсковой суд, Генеральная войсковая канцелярия и пр.), а также русские коменданты (воеводы) в украинских городах.

Согласно инструкции от 16 мая 1722 года Малороссийская коллегия принимала от населения челобитные на Генеральную войсковую и полковые канцелярии и суды, а также на суды ратушные и выносила по этим жалобам решения; ведала денежными и хлебными сборами и распределением повинностей на Украине, наблюдала, чтобы казачья старшина не притесняла народ налогами; раздавала жалованье сердюкам и компанейцам; следила, чтобы русские солдаты при постое местным жителям "обид не делали и лишнего с них не требовали". Кроме того, в обязанности Малороссийской коллегии входили суд и решение по жалобам украинцев на российских военнослужащих и последних на украинцев и представление для Сената проектов новых указов по малороссийским делам. Сенатским указом от 3 июня 1724 года Малороссийской коллегии было подчинено в гражданском отношении и украинское духовенство. Все распоряжения гетмана (пока он был) и генерального казацкой старшины считались недействительными без утверждения Малороссийской коллегии. Т.о., Малороссийской коллегии принадлежала вся полнота власти на Украине, она самостоятельно решала наиболее важные политические, административные и финансовые вопросы, ущемляя при этом нередко интересы казацкой старшины, что вызывало ее недовольство и рост сепаратистских настроений. Поскольку этим недовольством намерена была воспользоваться Турция, с которой у России в 1727 году обострились отношения, российское правительство решило пойти на временные уступки казацкой старшине и указом от 22 июля 1727 года упразднило Малороссийскую коллегию, возобновило на Украине выборное гетманство.

Даты

29 апреля 1722 г. - учреждение первой малороссийской коллегии

12 мая 1727 г. - указ Петра II о восстановлении гетьманата

22 июля 1727 - указ о упразднении Малороссийской коллегии

103. Братство тарасівців- перша українська політична організація. БРАТСТВО ТАРАСІВЦІВ --- українська таємна організація. Створена влітку 1891 (за іншими даними 1892) на могилі Т. Шевченка у Каневі. Засновниками Б.Т. була група українських студентів --- Б. Грінченко, І. Липа, М. Міхновський, В. Боровик та ін.. Основні ідейні засади організації були викладені у “Декларації віри молодих українців” і опубліковані у квітні 1893 у львівській газеті “Правда”. Своїм основним завданням Б.Т. ставило боротьбу за національне визволення українського народу та досягнення повної автономії всіма народами, які були поневолені Російською імперією. Б.Т. зобов'язувалось вимагати поширення вживання української мови у школі, державних установах, родині і при всіх обставинах боронити інтереси українського народу. Тарасівці розгорнули широку діяльність по пропаганді своїх ідей серед студентства, шкільної молоді, селянства і робітництва. До літа 1893 основним осередком Б.Т. був Харків, але після арешту значної частини членів організації центр перенесено до Києва. Осередки Б.Т. з'явилися в Одесі, Полтаві, Лубнах та деяких інших містах України. До активних діячів Б.Т. належали В. Боржковський, М. Вороний, М. Дмитрієв, В. Самійленко, М. Кононенко, М. Коцюбинський, В. Степаненко, Б. Тимченко, О. Черняхівський, В. Шемет та ін. Б.Т. діяло в Україні до 1898. Під впливом ідей Б.Т. було засновано в 1897 Загальну Українську Безпартійну Демократичну Організацію та в 1900 --- Революційну Українську Партію. Отже у програмі товариства було чітко визначено, що воно орієнтується на ідею самостійної, суверенної й неподільної української держави у формі федерації Лівобережної, Правобережної, Степової України, Кубані і Галичини, рівної серед рівних, вільної між вільними, "без пана і хама" і без класової боротьби в майбутньому. Метою цієї держави повинно було стати усуспільнення поверхні і надр землі, великого промислового виробництва та оптової торгівлі, свобода віросповідання, відділення церкви від держави, загальна безплатна і обов’язкова освіта, створення національної армії.