- •51. Киевская Русь во время княжения Ярослава Мудрого. «Русская правда».
- •52. Взгляды (оценки) содержания украино-московского договора 1654г.
- •53 Кирилло-мефодиевское братсво:основные положения его программ
- •54.Варшавский договор
- •Вопрос 55.Диссидентское движение и его особенности на Украине.
- •56 Культура киевской Руси
- •57. Б. Хмельницкий – творец Украинского государстваства, военочальник, дипломат.
- •58. Причина отменения крепостного права
- •59. Украинско в советско-полесской войне 1920г.
- •60. Перестройка. Протеворичевость процессов перстройки в Украине.
- •62. «Руина», ее причины, признаки, последствия
- •63. Т.Г. Шевченко и его вклад в национально-освободительную войну на Украине
- •64. Рижский договор рсфср, усср с Польшей и его последствия
- •65. Чернобыльская катастрофа и ее последствия
- •66. Русь-Украина в период политической раздробленности : причины, последствия
- •67. Гетьманство Ивана Выговского. Гадяцкий трактат. Конотопская битва
- •68. Особенности и последствия сельской реформы 1861 г. В Украине
- •73. Главные положение реформы 1861 г.
- •74. Создание Союза сср и вхождение Украины в его состав.
- •75. Декларация про государственный суверинитет Украины
- •1. Содержание Декларации о государственном суверенитете Украины.
- •2. Историческое значение Декларации.
- •76. Причины поражения дружин удельных князей и последствия татаро-монгольского нашествия
- •78. Кримська війна і участь в ній укр. Народу
- •79. Ураїна в роки нової економічної політики
- •80. Входження Криму до складу України
- •81. Особливості розвитку Галицького та Волинського князівств у хі-хіі ст.
- •82. Гетьманування і.Брюховецького. «Московські статті»
- •83. Демократичні реформи 60-70 рр. Хіх ст. (земська, судова, народної освіти)
- •84. Політика коренізації (українізації ) на Україні та її наслідки
- •85. Создание многопартийности в Украине. Возникновение новых политических партий и движение
- •86. Возникновение Галицко-Волынского княжества. Князь Роман Мстиславович.
- •87. Гетьманство Ивана Мазепи
- •88. Демократические реформы 60-70х гг. 19 ст. (военная финансовая)
- •89. Осуществление индустриализации в 1930 года и ее последствия
- •90. Акт провозглашение независимости Украины. Его содержание
- •91. Галицко-Волынское княжество во времена Данилы Галицкого
- •92. Северная Война и Украина
- •93. Розвиток капіталізму на Україні після реформи 1861 р. І інших реформ
- •94.Утворення тоталітарного режиму і масової репресії в Україні у 1930-х роках
- •95. Всеукраїньский референдум 1 грудня 1991 р., його підсумки
- •96. Литовська експансія на укр.. Землі у 2 пол. XIV – середині XVII
- •97. Значення Запорізької Січі в історії українського народу
- •98. Громадівський рух на Україні.
- •99. Розстріляне відродження в Україні
- •100. Україна в період утвердження національної державності. Президент л.Кравчук.
- •101. Политика Литвы на захваченных украинских землях.
- •102 Деятельность первой малороссийской коллегии.
- •104. Насильственная коллективизация сельского хозяйства на Украине
- •105. Государственные процессы в Украине в 1994-2004 гг. Президент л. Кучма
- •106. Кревская уния и её последствия
- •107. Усиление наступления российского царизма на автономию Украины в Iй половине xviiIв.
- •108. Политическое движение на западно- украинских земях: мосвофилы, народовцы, революционные демократы.
- •109. Голодомор 1932-1933 гг. Его последствия
- •111. Польская експансия на украинские земли во 2й половине 14-17 ст.
- •112. Внутряння и внешняя политика Правобережья Петра Дорошенка
- •113. Культурно-просветительское общество «Просвита»
- •114. Украинские земли вод Властью Чехославакии. Провозглашение независимости Карпатской Украины.
- •115. Принцыпм внешней политики Украины. Основные ее направления
- •116. Люблинская уния в 1569 г. И ее фатальные последствия для украинцев
- •117. Гетьманство Кирила Розумовского
- •118 Вопроса нет вообще
- •119.Украина в гожы Росийской буржуазно-демократической революции 1905-1907 гг.
- •120. Содержания пакта «Рибентропа Молотова» и тайного соглашения Место Украины в документах
- •121 Украинская нац. Символика и ее происхождение
- •123. Берестейская уния, ее причины, содержание и ее происхождение
- •124. Антиукраинская политика правительства Екатерины 2.
- •125. Восстания в армии и на флоте в Укарине в годы буржуазно-демократической революции 1905-1907 гг.
- •126 Возз'єднання західно-українських земель з урур і їх радянизація
- •127 Розпад срср.Причини
- •128. Введение украинского козачества: причины и суть
- •129. Уничтожение Гетьманата царизмом
- •130. Деятельность украинцев в I и II гос думах
- •131. Начало Великой Отечественной войны. Причины временных неудач Красной армии.
- •132.Содружество Независимых Государств и участие в нем Украины.
- •133. Военное искусство козаков
- •134. Вторая малороссийская коллегия, ее политика в Украине
- •135. Формирование политических партий в Укарине в годы 1-буржуазно-демократической революции (1905-1907)
- •136. Главные события Великой Отечественной войны на территории Укарины в первый период войны
- •143. Реестровое казачество, цели и условия его создания
- •145 Столыпинская аграрная реформа ,её последствия.
- •146 Оборона Киева,Одессы,Севастополя в годы 2 Мировой войны.
- •147. Независимая Украина в международных отношениях.
- •148. Украинское козачество в борьбе с турецко-татарским нашествием
- •149.Правобережная Украина в составе Российской империи.
- •150. Валуевский и Эмский указы. Их последствия на Украине
- •151.Установление нацистского оккупационного режима на Украине.
- •Вопрос 152. Украина во времена политики гласности и усиление общественно-политической активности народа.
- •155. Падение самодержавия в России. 1 и 2 универсалы
- •157. Минское соглашения про создания Содружества Незавимисых Государств (снг) и участие в этом процессе Украины
- •158. Народные выступления против Речи Посполитой под руководством к. Косинского та с. Наливайка
- •159 Входження Північного Причорномор'я до складу Росії
- •160. Союз освобождения Украині и его деятельность в годі Первой мировой войні
- •162 Конституция Украины о Верховной Раде как о высшем законодательном органе
- •163. Казацко –сельские восстания против Речи Посполитой в 1 половине 17 ст.
- •164 Присоединение Крыма к России и суть этого события
- •165. Украина в Первой Мировой войне
- •166. Вклад украинского народа в победу над немецкими захватчиками.
- •167. Деятельность законодательной и исполнительной власти Украины в период международного кризиса
- •168. «Ординация Войска Запорожского реестрового, находящегося на службе Речи Посполитой». 1638г. И ее основные положения.
- •169. Росийско-туркецкие войны 2 половины 18 ст. И их последствия для Украины.
- •170. Деятельность Украинской Центральной Рады 1 и 2 универсалы.
- •I Универсал
- •II Универсал
- •171. Освобождение Украины от немецко-фашистких захватчиков
- •172. Президент Украины, его полномочия согл. Конституции
- •173. Причины поражения и последствия козацко-сельских восстаний против Речи Посполитой в конце 16 ст. В 30х годах 17 ст.
95. Всеукраїньский референдум 1 грудня 1991 р., його підсумки
1 грудня 1991 р. -- знаменита дата у багатостраждальній історії українського народу, впродовж століть позбавленого своєї державності. Того дня відбулися референдум і вибори Президента України. До списків було внесено 37 886 тис. громадян. У бюлетені з референдуму було вміщено текст Акта, прийнятого Верховною Радою 24 серпня 1991 р. і питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» У голосуванні взяли участь 31 891,7 тис. громадян, тобто 84,2% від загальної кількості внесених до списків. Із них на питання бюлетеня відповіли: «Так, підтверджую» -- 28 804,1 тис. громадян, або 90,3%. Позитивну відповідь дало населення всіх областей України незалежно від їхнього національного складу. Отже, за незалежність проголосували не тільки українці, а й представники інших народів, які проживають на території України.
Головними причинами такої високої політичної активності та одностайності волевиявлення були споконвічне прагнення народу України до життя в незалежній державі, фактичний розлад Радянського Союзу, віра більшості населення в можливість самозабезпечення країною енергетичними та товарними ресурсами, прагнення певних сил забезпечити свої позиції в Україні в умовах трансформації суспільства.
Кандидатами на виборах у Президенти були: Голова Верховної Ради України Л.Кравчук, голова Львівської обласної Ради В.Чорновіл, голова Української республіканської партії Л.Лук'яненко, керівник Народної Ради в парламенті України академік І.Юхновський, голова Української народної партії Л.Табурянський, міністр сільського господарства України О.Ткаченко (на останньому етапі боротьби зняв свою кандидатуру і закликав виборців голосувати за Л.Кравчука). Незважаючи на істотні відмінності в програмах, усі кандидати стояли на платформі проголошення незалежності України.
Голоси виборців розподілилися так: В.Гриньов -- «за» 4,17%, Л.Кравчук -- 61,56%, Л.Лук'яненко -- 4,49%, Л.Табурянський -- 0,57%, В.Чорновіл -23,27%, І.Юхновський -- 1,74%. За Л.Кравчука висловилося 19 643,6 тис. громадян, що взяли участь у голосуванні. Отже, Голову Верховної Ради України підтримали більше половини українських виборців. Його передвиборчою програмою була програма з п'яти «Д»: Державність, Демократія, Добробут, Духовність, Довіра.
5 грудня 1991 р. на засіданні Верховної Ради України Л.Кравчук склав присягу Президента України, виклав програмні орієнтири своєї політики в новій якості. «Президент, -- підкреслив він, -- отримавши владу від народу, повинен служити йому і забезпечувати його добробут, права та свободи кожної людини».
96. Литовська експансія на укр.. Землі у 2 пол. XIV – середині XVII
Інтенсивне зростання Литовської держави почалося за часів правління великого князя Гедиміна (1316—1341). За період його князювання до Литовської держави були приєднані білоруські землі. Після його смерті син Ольгерд (1345— 1377), який посів батьківський престол, рішуче проголосив, що «вся Русь просто повинна належати литовцям». Під керівництвом Ольгерда в 40—50-х роках XIV ст. почалася литовська експансія в Україну.
Його зусиллями до Литовської держави на початку другої половини XIV ст. була приєднана вся західна частина Сіверщини по річках Сожі, Снову та Десні. Щоб продовжити свої походи на південь від Чернігівщини, Ольгерду довелося побороти татар, які не хотіли уступати литовцям своїх володінь. Після переможної битви над силами Подольської Орди на р.Синюха, притоці Південного Бугу (1363), Ольгерд продовжував захоплювати українські землі.
У 60-х роках XIV ст. литовці заволоділи територіями всієї лівої половини Дністровського басейну, від гирла річки Серет до Чорного моря, басейном Південного Бугу, прибережною частиною південного басейну Дніпра, від гирла річки Рось до моря, а через деякий час всією Київщиною та Переяславщиною.
Одночасно Ольгерд вів боротьбу з Польщею за Волинь, яка дісталася йому внаслідок сорокарічної війни з поляками.
Приєднавши Волинь до завойованих земель, Ольгерд об'єднав області Західної та Східної Русі в одне політичне ціле. Велике князівство Литовське, що мало в своєму складі всі білоруські та майже всі українські землі, стало найбільшим у Європі.
Приєднання до Литви південноруських земель мало відносно мирний характер. Просування литовців на українські землі супроводжувалось як відвертим захопленням територій, так і встановленням взаємовигідних стосунків з пануючою верхівкою на цих землях, що добровільно визнавали литовську зверхність. Так, наприклад, наприкінці 1361 — на початку 1362 р. київський князь і місцеве боярство добровільно визнали владу Ольгерда, надавши йому допомогу в просуванні на схід. Збройне протистояння у боротьбі за українські землі відбувалось переважно між литовцями та іншими чужинцями — претендентами на спадщину Київської Русі. Таку точку зору поділяє більшість сучасних істориків-фахівців з даної проблеми та авторів популярних підручників — О. Бойко, В. Борисенко, В. Смолій, О. Русіна, В. Ульянівський, О. Гуржій та ін.
Ще однією специфічною рисою інкорпорації земель Литви та Південно-Західної Русі у 50—60-х роках XIV ст. було узгодження цього процесу з Сараєм, тобто на договірних засадах з монголо-татарами у формі кондомініуму (сумісне володіння однією територією двома або кількома державами), що передбачав збереження залежності окупованих Литвою територій від татар. Ця залежність тривала до кінця 90-х років XIV ст., коли хан Тохтамиш своїм ярликом відступив українські землі великому князю Литовському. Однак і після цього правлячі кола Литви впродовж 100 років змушені були відкуповуватися від татар регулярними «упоминками».
Саме визнання залежності від татар дало можливість Ольгерду свого часу швидко досягти вражаючого успіху — підпорядкувати собі Київщину, Сіверщину та Поділля і створити державу, де слов'янські землі становили 9/10 загальної площі князівства.
Майже до кінця XIV ст. Велике князівство Литовське було своєрідною федерацією земель-князівств, повноцінними, рівноправними суб'єктами якої виступали землі Київщини, Чернігово-Сіверщини, Волині та Поділля. Збереглася стара система управління, в якій лише князівська династія Рюриковичів поступилася місцем литовській Гедиміновичів.
На приєднаних до Литовської держави землях князь Ольгерд посадив князювати своїх синів і племінників. У Києві — сина Володимира, на Поділлі — племінників Юрія, Олександра, Костянтина і Федора. На Чернігівщині також почали княжити родичі Ольгерда. Всі українські землі, що увійшли до складу Литовської держави, вважалися власністю литовської великокнязівської династії. Визнання такої зверхності Литви в державі було своєрідною дякою української і білоруської знаті за ненасильницьку інкорпорацію земель і уладнання справ з татарами, які відтепер хоч і брали данину, але не дошкуляли частими грабіжницькими набігами.