Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори_Соціологія.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
02.12.2018
Размер:
171.82 Кб
Скачать

9. Еволюціоністська соціологія г.Спенсера.

Герберт Спенсер (1820-1903) – англ. мислитель запровадив новий підхід до вивчення людського суспільства: загальну теорію систем на основі = органіцизму; = ідеї соціальної еволюції = структуризації суспільства за допомогою соціальних інститутів.

Він висунув ідею еволюції (суспільного прогресу як поступового розвитку) на 7 років раніше до оприлюднення вчення Ч.Дарвіна про антропосоціогенез. За Спенсером суспільство копіює живий організм, тому ним управляють адаптовані біологічні закони.

Так біологічний „закон боротьби за існування” виведений Ч.Дарвіним, Г.Спенсер пристосовує для соціального середовища як закон класової боротьби. Він висуває принцип вільного розвитку суспільства від втручання урядів і реформаторів.

За Спенсером виживати мають ті, хто є найбільш пристосованим, а суспільство через природний добір здатне відкинути нездорових та нерозумних. Втручання держави сприятиме виживанню непристосованих та призведе до занепаду суспільства.Функції природного відбору виконує ек.конкуренція. Від найменш пристосованих до неї треба позбавлятися.

Спенсер вважав, що безперервний розвиток суспільства дозволяє розглядати його як організм, що розвивається еволюційним шляхом від зародків невеликих мас, збільшення кількості одиниць та розширення спільностей у великі спільноти, у суспільство як цілісний організм.

Він був противником революції, підтримував ідею поступового розвитку суспільства від простого до складного. Такий розвиток виражає єдність і боротьбу двох взаємопов’язаних процесів: диференціації та інтеграції.

10. Вчення г.Спенсера про соціальні інститути.

Герберт Спенсер (1820-1903) – англ. мислитель запровадив новий підхід до вивчення людського суспільства: загальну теорію систем на основі = органіцизму; = ідеї соціальної еволюції = структуризації суспільства за допомогою соціальних інститутів.

Він розглядав державу як складно структуроване явище, окремі одиниці якого мають власні функції. При цьому держава як соціальна інституція має слугувати індивідам, а не навпаки. Поступово у зв’язку із зростанням населення та поділом праці зявляється соціальне розшарування суспільства, нові соціальні функції, та спеціалізовані соціальні органи – інститути.

У своїй праці „Основи соціології” віг виокремлює 6 соціальних інститутів: промислові, професійні, політичні, церковні, обрядові, домашні.

Розглядаючи їх у розвитку він визначав єдність і боротьбу двох взаємопов’язаних процесів: диференціації та інтеграції соціальних інститутів.

Класифікуючи їх за функціями він визначає такі системи:

1. продовження роду (сімейні), 2. виробничі і розподільні (професійні, промислові) 3. регулюючі (обрядові, політичні, церковні).

Між окремими органами існує поділ функцій подібний до того, який притаманний живій істоті.

Суспільство, як і живий організм, нормально функціонує лише за умови злагодженої взаємодії всіх його органів систем..

Людство у своєму історичному розвитку повторює еволюцію органічного світу : ускладнення структури, зростання внутрішньої диференціації суспільних утворень, посилення їх інтегрованості, централізація управління тощо.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]