Тема 6. Соціологія конфлікту.

1. Конфлікт як соціальне явище.

Існує безліч різноманітних концепцій, що інтерпретують конфлікт. Однак між ними є спільне – практично всі визнають, що соціальний конфлікт є вирішальним фактором соціального розвитку. Звернення до соціальних конфліктів у історії соціології пов’язано з такими іменами М.Вебер, Ф.Тьоніс, Т.Веблен, Г.Зіммель, Р.Парк, які вважали конфлікт соціальною формою боротьби за існування, змагання за обмеженні соціальні блага та пристосування. Концепції соц. конфліктів з’явилися лише у 50-ті роки.

Американський соціолог Л.Козер визначає їх як ідеологічне явище, яке відображає намагання соц. груп чи індивідів у боротьбі за об’єктивні цілі: владу, зміну статусу, перерозподіл доходів, переоцінку цінностей, інше.

Конфлікт - це крайня межа загострення суперечностей, зіткнення протилежних інтересів, цілей, позицій, поглядів опонентів або суб’єктів взаємодії, пов’язане з відмінностями їхнього становища в суспільстві, реальними чи уявними суперечностями.

За своєю природою конфлікт є соціальним явищем, породженим особливостями суспільного життя, соціальних систем, зіткненням, протиборством суб’єктів соціуму

Цінність конфлікту полягає в тому, що вони запобігають застою у соц. системах, відкривають канали нововведень.

2. Становлення та розвиток соціології конфлікту.

Німецький філософ Р.Дарендорф вніс помітний внесок в теорію соціальних конфліктів, і протиставляє її марксистській теорії класів та концепції соціальної згоди Л.Козера.

Р.Дарендорф визначає соціальні конфлікти, як результат опору існуючим у будь-якому суспільстві співвідносинам панування та підкорення і їх соц. Ієрархії. Придушення конфлікту, за Р.Дарендорфом, спричиняє його загострення, а „раціональна регуляція ” – „еволюцію яку можна контролювати”. Причини конфліктів не можна усунути зовсім. Для демократичного суспільства існує можливість узгоджувати їх на рівні конкуренції між індивідами, соціальними групами та класами.

Існує також біхевіористський підхід до аналізу соціальних конфліктів , який пояснює конфлікти соціально-психологічними причинами, які знаходяться у сфері протиборства різноманітних соціальних груп які зорієнтовані на несумісні цілі.

Теорія „постіндустріального суспільства” (Д.Белл) ставить акцент на класовій боротьбі, як найбільш гострій формі соціального конфлікту, яка ведеться за перерозподіл доходів та інших соціальних благ. Згода інтерпретується нормальним станом суспільства, конфлікт – тимчасовим.

3. Структура соціального конфлікту.

Конфлікт є складним за структурою соц. явищем , його елементи тісно пов’язані між собою.

До найважливіших з них належать:

1. Сторони, що конфліктують (дві сторони - конфліктанти), крім того можуть бути задіяні: провокатори, співчуваючі, консультанти, посередники.

2. Зона конфліктної взаємодії.

3. Уявлення про ситуацію – у кожного своє, що створює додаткові труднощі.

4. Причини, мотиви – конкретизуються у цілях їх учасників.

5. Умови, за яких відбувається конфлікт – політичні, економічні, культурні, психологічні тощо.

6. Дії – які оцінюються як ворожі і проявляються в створенні перешкод; невиконанні обов’язків; загарбанні або утриманні того, що на думку сторони належить їй; фізичному насильстві; діях, що принижують гідність тощо.

7. Наслідки – позитивні та негативні.