25. Соціально-філософські ідеї м.Драгоманова.

М Драгоманов (1841-1895) був одним із засновників укр.соціології, першим використав термін соціологія у своєму курсі лекцій.

Соціологію розумів як універсальну науку, до складу якої могли б увійти історія, політекономія, політологія.

Серед методів соціології Драгоманов застосовував різноманітні способи дослідження, наукову критику, процедуру деідеологізації, компаративний (порівняльний) метод (зіставляючи як представників різних соціальних груп, так і самі групи в різні історичні періоди).

Основними чинниками суспільного прогресу вважав ек.прогрес, вільну науку та філософію, культуру.

Розглядав соціальний прогрес як поступовий рух ідей, однак не виключав і революційний шлях. Його ідеї пов’язані із спенсерівською теорією еволюції та розвитку суспільства.

Особливу увагу приділяв соціології політичних відносин. Виступав проти централізації влади як способу політичного та національного гноблення.

Відстоював право укр.. народу на розвиток нац. культури.

26. Соціологія радянського періоду та її криза.

Після Жовтневої революції прискорилася інституалізація соціології: з’явилися нові навчальні та наукові заклади, проводилися дослідження і видавалися праці. Але дуже швидко соціологію заборонили.

Соціологію радянського періоду вважають однією з найвідсталіших наук, з огляду на:

= контроль партії над плануванням, тематикою та проведенням соціол. досліджень

= відсутність самостійного статусу соціології та ототожнення її з історичним матеріалізмом

= постійний політичний ризик інноваційної соціології

= обмеженість держ.соц. статистики та її недостовірність

= нерозвиненість наукових зв’язків з зарубіжними колегами

= відсутність висококваліфікованих фахівців соціологів.

Лише в 60-х роках, в час „потепління” з’явилися окремі соціологічні дослідження. Але все було в рамках марксизму і не торкалося системи освіти.

І тільки в середині 80-х років відбулися корінні зміни в суспільстві, які сприяли створенню принципово нових умов для розвитку соціології.

27. Роль м.Грушевського у розвитку соціології.

Соціологічна думка в Україні розвивалася як складова загальноєвропейської культури. На межі 19-20 ст. на розвиток соціології в Україні справив європейський позитивізм, під впливом якого сформувалися соціологічні погляди М.Грушевського - голови Центральної Ради УНР (1866-1934).

Він став лідером інституалізації соціології в Україні. Забезпечував поширення досвіду, здійснював навчально-популярізаційну та публіцистичну діяльність.

У 1919 р. в еміграції заснував у Відні Український соціологічний інститут, було сформовано бібліотеку, відбувалися громадські читання та лекції, видавалися книжки, матеріали проведених соціол. досліджень

На жаль, йому не вдалося подібний інститут створити в Києві, натомість було створено науково-дослідну кафедру історії України під керівництвом М.Грушевського, при якій організовано секцію методології та соціології.

Він сприяв оволодінню укр..наукою історико-соціологічним методом дослідження, теоретичним та практичним його розвитком.й підхід до розвитку соціології.

Грушевський розробив перші наукові засади укр. політичної соціології. Він теоретично та юридично обґрунтовував право народу на власну державу, довівши, що укр. народ існує як окремий історичний, культурний та етнічний об’єкт.