14. Теорія п.Сорокіна.

П.Сорокін (1889-1968) російсько-американський вчений, який став засновником американської школи соціології (та деканом факультету соціології Гарвардського Університету), він вважав, що:

= соціологія є наука, що вивчає поведінку людини в середовищі собі подібних

= природничі науки (хімія, фізика, біологія) є досоціальними науками, а соціологія над органічною наукою (оскільки вивчає світ суспільності, пов’язаний з мовою, наукою, релігією, політикою тощо)

= соц.знання можна поділити на – соц.аналітику, соц.механіку, соц.генетику, соц.політику.

= є автором теорії соціокультурної динаміки:

-розвиток суспільства визначає особа>суспільство>культура, прогрес цивілізації зумовлений зміною цінностей, вивчаючи які можна здобути знання про суспільство.

= створив теорію соціальної стратифікації та соціальної мобільності, критикував пролетарське розуміння рівності як знищення класів

= створив теорію соціальної любові та творчого альтруїзму, наголошував на перетворювальній силі любові як рушія суспільного прогресу, сили, що може протистояти хаосу.

= написав низьку робіт з соціології екстремальних ситуацій (війни, революції, бідності,голоду)

= вивчав теорію конвергенції двох соціальних систем: капіталізму та соціалізму в єдиний соціокультурний тип.

15. Порівняльний аналіз концепції "економічної людини" ф. Тейлора і "соціальної"" Мейо.

Е. Мейо був психологом, він відстоював розв’язання виробничих проблем із соціально-психологічних позицій .

Ф.Тейлор вважав себе інженером, він брав за основу індивідуальну працю та відрядну оплату. Е.Мейо виступав за принцип заміни індивідуального заохочення груповим, або створення певних неформальних стосунків між людьми.

Тейлор добирав робітників до участі в експериментах на власний розсуд, Мейо – за власними бажанням учасників. За методом Тейлора працівники сліпо виконували інструкцію, Мейо вважав, що робітники достатньо компетентні, мають цікаві думки та ідеї.

Тейлор визнавав два стимули – загрозу покарання та грошову винагороду. Мейо визнавав заохоченням - похвалу, виховання почуття гордості за фірму, переконання про спільність особистих цілей з цілями фірми. Дослідження Мейо показали, що для людини мають значення не тільки економічні, а й соціально-психологічні стимули.

Основними функціями майстра Тейлор вважав управління, нагляд, планування та добір кадрів. Мейо вважав, що важливі не лише технічні знання майстра, скільки його здатність керувати людьми, налагоджувати з ними довірчі взаємини..

Тейлора не цікавило дозвілля робітників, а Мейо вважав, що гарний відпочинок забезпечує продуктивну роботу.

Теорія „соціальної людини” Мейо, що замінила „теорію економічної людини” Тейлора, передбачала як використання матеріальних стимулів так і соціально-психологічних чинників: задоволення працею, добрі виробничі стосунки. Вона замінила тейлоровський біологічний підхід.

16. Соціологічна концепція самогубства е.Дюркгейма.

фран. соціолог і філософ Е. Дюркгейма (1858-1917) був засновником нової франц. соціологічної школи.

Він був свідком посилення соціальних конфліктів та глибокої кризи цінностей.

Він доводив, що моральна дезорганізація не менш небезпечна в соц. Відношенні ніж дезорганізація економічна.

Свідченням невпорядкованості суспільства він вважав самогубства.

Дюркгейм розглядав самогубство як об’єктивно існуючий, незалежний від індивідуально психологічних мотивів процес змін станів колективної свідомості, який можливо піддати статистичному аналізу. Соціологія має вивчати соціальні факти суїцидної поведінки та давати раціональне йому пояснення.

Розуміючи складність та багатоманітність причин, що викликають самогубство, він звертав увагу на значний вплив на це явище зміни та умов соціального середовища. Якщо людина схиляється до самогубства під тиском життєвих обставин, то це відбувається тому, що суспільство вже зробило її готовою до самогубства.

Розглядаючи соціальні чинники самогубства він визначив 4 його типи:

1)егоїстичний (людина ізольована від суспільства, яке не цікавиться індивідом);

2)альтруїстичний (коли групові цінності та норми цілком поглинають індивіда);

3)аномічний - коли відбувається криза в суспільстві, дезорганізація, хаос (не дійовість старих норм та цінностей, та відсутність нових);

4)фаналістичний - коли відбувається підсилення контролю групи над індивідом

коли нові норми ще не з’явилися або працюють не повністю.