7. Типологія конфліктів.

Існує багато типологій конфлікту, що визначаються за наступними ознаками: учасники конфлікту, сфери виникнення та перебігу, його характер.

За учасниками: внутрішньоособистісні, міжособистісні, між особистістю та суспільством, між соціальними групами, міжнаціональні, міждержавні;

За сферами: економічні, соціальні, політичні, ідеологічні, міжетнічні, релігійні, побутові.

За функціями: позитивні (конструктивні), негативні (деструктивні)

За характерами: антагоністичні, закономірні, випадкові, вигадані.

За принципом доцільності: неминучі, необхідні, вимушені, функціонально неприправдені

На етапі виникнення: стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні

На етапі розвитку: короткочасні, тривалі, затяжні

На етапі затухання: ті, що спонтанно припиняються, припиняються під дією засобів, віднайдених протиборствуючими сторонами, вирішуються за втручання зовнішніх сил

Усі типи конфліктів визначаються певним підґрунтям, зв’язками і ознаками.

Окремий вид конфлікту – вигаданий. Виникає не з реальних причин, а під впливом штучно створених не вдалими керівниками, лідерами, які прагнуть приховати власні недоліки, підбурюють одну групи проти іншої, щоб перекласти власну відповідальність.

8. Основні шляхи та механізми розв'язання конфліктів.

Головними завданнями управлінської діяльності є прогнозування (доказове припущення можливості виникнення) та попередження (організація діяльності, яка мінімізує вірогідність протиріч між його суб’єктами)

Найпоширенішими засобами вирішення конфлікту: усунення причин конфлікту, певні поступки – компроміс, боротьба, яка передбачає перемогу однієї зі сторін, консенсус.

Консенсус може бути основним (відображає ступінь єдності цілей і цінностей), процедурним (встановлює правила дій), на рівні відношення до політики, влади, керівництва.

Шляхи подолання конфлікту: урегулювання – в усуненні протиріч бере участь третя сторона; затухання – тимчасове припинення протидії при збереженні напруги та протиріч; переростанні в інший – коли між сторонами виникає більш значуще протиріччя; усунення – полягає у ліквідації його структурних елементів. Найчастіше все це влаштовується за допомогою медіатору (третьої сторони).

9. Причини підвищеного рівня конфліктності в сучасному українському суспільстві.

На сучасному етапі розвитку суперечності пронизують усі сфери суспільного життя: соціально- економічну, політичну, духовну.

Причини підвищеного рівня конфліктності:

=зміни у змісті і формах життя різних соц.груп у посткомуністичний період, порушення механізму контролю в економіці, політиці, культурі призвели до загострення суперечностей та створили кризову ситуацію в Україні.

=перехід народного господарства на ринкові відносини та пов’язана з цим боротьба за перерозподіл власності між різними соціальними групами населення,

=збідніння широких верств населення, масове безробіття

= перекоси у проведнні реформ, помилки податкової політики, бюрократичні інститути в інститутах влади

= низька політична свідомість та самосвідомість певних верств населення, що використовувалося екстремістськими політичними силами у своїх власних інтересах

Запорукою стабілізації життя та запобігання гострим конфліктним ситуаціям є поступ України шляхом розвитку демократії і соціально-орієнтованої ринкової економіки.