4. Соціологічна структура особистості.

Соціологічний підхід до структури особистості враховує особливості і механізми її соціальної поведінки. Існують різні підходи до визначення елементів структури особистості:

Одні включають підструктури: 1. біологічно зумовлену 2. психологічну 3. соціального досвіду 4. спрямованості особистості.

Інші розглядають особистість, як утворення, що складається з трьох основних видів компонентів: 1.розумових (думок, переконань, сприйняття, пам’яті), 2. емоційних (любові, ненависті, заздрощів, симпатії, гніву, гордості та інших почуттів), 3. поведінкових (умінь, навичок, здібностей, здатностей та інших спроможностей).

Найбільш поширеною є структура, яка складається:

1. соціального статусу (певне місце, позиція людини в суспільній ієрархії групи чи суспільства загалом). Можуть бути приписані або вроджені, набуті чи досягнуті.

2. 2. соціальна роль – динамічна характеристика статусу, що проявляється в шаблонній, очікуваній поведінці, заданій певним статусом

3. Спрямованість особи – особливе ставлення людини до дійсності та до самої себе, яка проявляється в цінностях. Мотивах, потребах, установках, прагненнях, перконаннях та ідеалах. Виявляється в соціальній поведінці особистості.

Головна характеристика особи – її діяльність, яка визначається потребами, інтересами, ціннісними орієнтаціями, соціальними настановами, мотивами.

Найзагальнішою спонукою людини до дії є потреба – внутрішній стимул, активність, та все те, що забезпечує існування та самозбереження людини.

В науці є багато спроб класифікувати потреби, але найвідомішою є класифікація „піраміди потреб”,а Маслоу. Він виділив 5 різних потреб: 1 фізіологічні (їжа,вода,одяг,житло),, 2 у захисті та безпеці, 3 емоційних зв’язках (у дружбі, любові), 4 самоповазі та

5. Соціальний статус та соціальні ролі особистості.

Соціальний статус – це певне місце і роль особи в соц. ієрархії, зумовлені її походженням, рівнем освіти, професією. Здібностями, віком, статтю, сімейним станом тощо. Особистість має:

1. соціальний статус: = природний приписаний (стать, нація, вік, титул...) досягнутий (освіта, кваліфікація, професія, посада, почесне звання, дохід..)

2. особистий статус – становище індивіда у масі групи (працелюбний, компетентний, старанний, перспективний, вимогливий, справедливий.)

Це поняття характеризує місце особистості в системі суспільних відносин, її діяльності в основних сферах життя та містить оцінку особистості з погляду суспільства, яка проявляється в певних кількісних та якісних показниках (зарплата, нагороди, звання, привілеї), а також самооцінку, яка може зберігатися з оцінкою суспільства або соціальної групи.

Орієнтація на досягнення більш високого соціального статусу стимулює соціальну активність. Необхідне правильне усвідомлення свого соціального статусу. У разі неправильного сприйняття людина орієнтується на ворожі його соціальному оточенню зразки поведінки.

Низька статусна самооцінка, як правило, пов’язана з низькою протидією зовнішньому впливу.

Кожен індивід може мати велику кількість статусів, і всі, хто його оточує чекають від нього виконання ролей згідно цих статусів. В процесі задоволення певних потреб, користуючись певними цінностями людина змушена виконувати певні ролі.

Соці.роль особистості те, що очікують в даному суспільстві від людини, яка займає певне місце в соціальній системі. Вона пояснюється теорією ролей (Р. Мертон, З. Фрейд, Т.Парсон), прихильники якої вважали, що діяльність людини ототожнюється із розігруванням певних стандартних ролей в стандартних ситуаціях.