Тема 7. Економічна соціологія.

1. Об'єкт та предмет економічної соціології, її місце у загальній системі і соціологічного знання.

У сукупності спеціальних соціологічних теорій економічна соціологія посідає особливе місце як міждисциплінарна наука, яка розкриває зв’язок між соціологією та економікою, вивчає мотивацію економічної поведінки закономірності розвитку економічної та соціальної сфер.

Предмет економічної соціології – соціальні механізми регулювання ек. відносин, особливості поведінки соціальних суб’єктів.

Об’єкт економічної соціології – економіка, як соціальне явище, її виникнення, розвиток та місце в житті суспільства. У сфері економіки соціологія вивчає соціальне: суб’єктів, носіїв економічних відносин, їх взаємодію, рольову поведінку, організаційно-нормативні форми, соціальні механізми, що визначають функціонування та розвиток економіки.

Економічна соціологія вивчає широке коло питань соціальної політики, яка спрямована на регулювання стану, відносин і взаємодії основних елементів соціальної структури суспільства – класів, нації, верств і груп. Завдання цієї політики полягає у забезпеченні узгодження інтересів індивідів з інтересами суспільства. Конкретні цілі соціальної політики ґрунтуються на потребах і умовах та спрямовуються на соціальний захист людей і дотримання соціальної справедливості в усіх сферах суспільного життя.

2. Взаємозв'язок економічної та соціальної сфер суспільства. Соціальні функції економіки.

Характерна особливість економічної соціології полягає в тому, що вона ґрунтується на взаємозв’язках і взаємодіях соціальної і економічної сфер. Економічна соціологія розглядає соціальну сферу як середовище, в якому формуються соціальні відносини між сукупностями людей та індивідами. Соціальна сфера істотно впливає на функціонування і розвиток економіки. Під соціальними процесами розуміються зміни у соціальних об’єктах, які відбуваються під впливом людського фактора.

Економічна сфера являє собою цілісну підсистему суспільства, яка відповідає за виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життєдіяльності людей. Вона взаємодіє з політикою, культурою, освітою, побутовими послугами та іншими елементами системи.

Між економічною і соціальною сферами існують тісні взаємозв’язки: економічні відносини впливають на соціальну структуру суспільства і на активність соціальних груп, а соціальні відносини впливають на соціально-економічні процеси. Основну роль у такому взаємовпливі відіграє людський фактор, який є активною силою розвитку економіки й надання їй соціального характеру.

Першою вихідною функцією є підтримка й розвиток форм суспільного розподілу праці. Це досягається за рахунок відтворення трудових ресурсів, розподілу робочих місць та перерозподілу кадрів. Друга – стимулююча – забезпечує посилення стимулів до праці. Третя – інтеграційна – виражається в забезпечення єдності інтересів. Четверта – інноваційна – забезпечує оновлення форм та організації виробництва, досягнень науки, характеру їх активності.