13. Політика як соціальний інститут, його функції.

Політика – галузь відносин між соціальними суб’єктами 9класами, соціальними групами, політичними партіями, окремими особами, національними спільнотами, державами) щодо здійснення (використання, розподілу, завоювання) політичної влади.

Роль політики у суспільстві зумовлена 3 властивостями: універсальністю, всеохоплюючим характером, здатністю впливати на будь-які сторони життя суспільства.

Політика виконує функції

1. загальоорганізаційної основи суспільства

2. конкретної контрольно-регулятовної сфери або системи, що спрямовує життя, діяльність, відносини людей, соціальних спільнот, класів, націй, народів і країн

З погляду соціології політика – це діяльність різних соціальних сил з визначення, захисту і реалізації своїх потреб та інтересів, урахування та погодження інтересів різних соціальних спільностей.

Основний зміст ефективної політики полягає у погодженні інтересів різних спільностей, верств, гуп, формуванні правил і норм, обов’язкових для всіх членів суспільства, для громадян і держави, у рівному захисті цих інтересів та забезпеченні їх реалізації.

14. Релігія як соціальний інститут, ефективність його функцій.

Релігія це форма суспільної свідомості, специфічний світогляд, концептуальне бачення світу і спосіб його пізнання, що засновані на трансцендентальних фантастичних почуттях та уявленнях.

Релігія як соціальне явище має свою структуру, кожен елемент якої виконує свою роль.

За визначенням Г.Плеханова структура релігії складається з:

Уявлень (створюють міфологічний елемент релігії)

Настроїв (сфера релігійних почуттів)

Дій (сфера релігійного культу – обряди богослужіння тощо)

За визначеннями інших соціологів основними її елементами є релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійні відносини та релігійні організації.

Релігія виконує притаманні їй функції:

Ілюзорно-компенсаторська (компенсує недостатність знань, знімає тягар турбот віруючих)

Комунікативна (забезпечує систему спілкування віруючих у різних формах)

Світоглядна (формує релігійний світогляд за допомогою церкви)

Регулятивна або етична (виробляє єдині для релігійної системи норми. Принципи як регулятори життєдіяльності.

15. 3Мі як соціальний інститут, його функції.

16. Соціологічне тлумачення соціальної організації і самоорганізації.

Термін «організація» вживається в різних значеннях, він позначає: 1)Процес (певну діяльність з налагодження стійких зв’язків, упорядкування різнонаправленої активності індивідів, груп); 2)Атрибут якого-небудь об’єкта, його властивість мати упорядковану структурну організацію; 3)Групу інституційного характеру, яка виконує певну суспільну функцію

Соц.організація – підсистема суспільства з функціональними зв’язками, вона як соц.група орієнтується на досягнення взаємопов’язаних специфічних цілей та формування високо формалізованих структур. Дії її членів чітко скоординовані на досягнення результатів діяльності.

Внутрішня структура соц. організацій є високо формалізованою: правила, регламенти, режим, розпорядок, субординація охоплюють практично всю сферу поведінки їх членів.

Організації є складним соціальним утворенням. Соціальна структура є центральним елементом будь-якої організації, репрезентується нормативною структурою ( цінності, норми та ролеві очікування) і фактичним порядком - поведінковою структурою: (дії і взаємодії). Важливою складовою є члени організації, які взаємодіють відповідно до нормативної і поведінкової структури.

Соц.організація складається із взаємопов’язаних ролей, а також упорядкованих відносин між членами організації (влади й підпорядкування). Розрізняють формальну і неформальну організації.

Ціль соц.організацій = бажаний результат, якого намагаються досягти члени організації для вдоволення колективних потреб.

Типи соц.організацій: адміністративні, громадська, асоціативні, виробничі. Добровільні та примусові.

Етапи входження до соц.організації: адаптація та