10. Роль та функції соціальних інститутів у життєдіяльності суспільства.

Інститут повинен функціонувати - його нормальне функціонування є благом для суспільства.

Функція соц. інституту = користь, яку він приносить - = сукупність задач, що вирішуються, цілей, що є досягненні, послуг, що надаються. Соціальний інститут - це гігантська соціальна система, що охоплює сукупність статусів иа ролей, соціальних норм та санкцій, соціальних організацій

До основних функцій соціальних інститутів відносяться: 1)регулятивна – регулювання за допомогою норм, правил поведінки, санкцій дій осіб в межах соц. відносин 2) відтворення, безперервності суспільних відносин – передача досвіду, цінностей, норм культури з покоління в покоління 3) інтегративна – згуртування прагнень дій, відносин, осіб, що забезпечує стабільність суспільства 4) комунікативна – забезпечення зв’язків, спілкування, взаємодії між людьми за рахунок певної організації їх спільної життєдіяльності. Соц. інститути сприяють соціалізації індивідів, забезпечують соц. управління та контроль.

Якщо соц. інститут, опріч користі, приносить суспільству шкоду, ці дії називають дисфункцією. Функцій та дисфункції є відносними. Ці явища можливі як у формальній сфері, так і в характері змісту діяльності соціальних інститутів. Зовнішні явища викликає брак підготованих кадрів. Внутрішні - неясність мети дії, невизначеність функцій, падіння соціального престижу та авторитету даного соц.інституту. Якщо інститути втрачають якість і деперсоналізуються, відбувається дисфункція.

Функції бувають латентні та явні. Явні - очевидні, всі їх усвідомлюють, а латентні - не заявлені, приховані від ока. Одна і та сама функція може бути явною або латентною для різних членів суспільства

11.Інституціалізація, її ознаки (навести приклади).

Інституціоналізація = процес виникнення і становлення соц.інститутів як ключових структурних елементів суспільства = процес, коли суспільна потреба починає усвідомлюватися як загально-соціальне, а не як приватне, і для її реалізації в суспільстві встановлюються особливі норми поведінки, готуються кадри, виділяються ресурси.

Веблен та Гамілтон були фундаторами інституціоналізму. Як і інший суспільний процес інституалізаціє є тривалою і поступовою. Для виникнення та розвитку соц. інституту потрібно:

1)наявність потреби суспільства для виникнення та розвитку соц.інституту

Г.Ленскі визначив ключові соц. потреби, що породжують процес інституціоналізації: 1)Потреба комунікації (мова, освіта, зв’язок,транспорт); 2)Потреба виробництва продуктів та послуг; 3)Потреба розподілу благ; 4)Потреба безпеки та захисту життя громадян; 5)Потреба підтримки системи нерівності; 6)Потреба соціального контролю за членами суспільства (релігія, мораль, право)

2)усталена система функцій, дій, операцій, цілей, що вирішують цю проблему.;

3) ресурси (матеріальні, фінанси, праця, організація), що їх повинне поповнювати суспільство.;

4)Особливе культурне середовище (субкультура - система знаків, правил тощо, що відрізняє певних людей).

Ознаки інституалізації:

1) оформлення соц.групи, для якої певна діяльність стає професійною, 2)зміна якості самої діяльності, яка стає ролевою, цілеспрямованою, ієрархічною 3)поява спеціальн. Закладів, у яких відбувається ця діяльність 4) визначення регулюючих її норм, що в міру розвитку професійної діяльності розділяються на професійні та правові

12. Найважливіші соціальні інститути сучасного українського^суспільства, проблеми їхньої взаємодії.

Найбільш важливими соціальними інститутами сучасного суспільства можна назвати:

=економічні = регулюють соціальні зв’язки в господарській сфері, забезпечують процес виробництва, обміну та споживання, виконують нормативно-розподільчу функцію, формують економічний потенціал суспільства.

=політичні, = регулюють соціальні зв’язки щодо використання влади, її здійснення та розподілу. Підтримують політичну владу соціальної групи, що домінує в суспільстві.

=культури та соціалізації, = регулюють питання розвитку та поширення культури, соціалізацію особистості, засвоєння нею соціальних цінностей.

Усі соціальні інститути у своїй діяльності взаємозв’язані. Так, організація виробництва забезпечує сімейні потреби в квартирах, одязі, продуктах харчування, державна політика визначає перспективи розвитку освіти, торгівля враховує запити споживача, релігія впливає на розвиток освіти і діяльність державних установ тощо.

Водночас, у сучасному укр. суспільстві, яке переживає соц. трансформацію простежуються типові риси інституціональної кризи (дисфункції у діяльності основних соц.інститутів).

Зокрема, дисфункції політичних інститутів проявляються у нездатності стабілізувати суспі.життя, працювати в інтересах більшості населення, криміналізації та корумпованості, зниженні авторитету та недовіри до основних інститутів держ. влади.