28. Проблеми розвитку сучасної української соціології.

В середині 80-х років в Україні відбулися корінні зміни в суспільстві, які сприяли створенню принципово нових умов для розвитку соціології.

Збільшується значення С. в житті суспільства. В 1990 р. створено інститут С. в системі Академії Наук України, випускаються журнали з соціолог. питань, створено соціолог. Асоціацію.

С. стала обов’язковою для вивчення у ВищНавчЗакладах. З прийняттям у 2001 р. Указу Президента „Про розвиток соціологічної .науки в Україні” започатковані держ наукові соціол.програми, створено банк соціологічних даних, створюються соціол.служб в установах, поширюються знання серед населення.

Водночас слід активізувати діяльність щодо забезпечення формування соц мислення в усіх верствах населення.

Чинники, які пояснюють необхідність оволодіння соціологією в Україніи:

1. зростає значимість соц.факторів у житті суспільства (раніше інтереси людей не враховувалися)

2. створюється правова держава, в якій має бути сформоване громадянське суспільство, зростає плюралізм ідей

3. виникло соціальне замовлення на об’єктивну соціологічну інформацію, яка дає можливість вчасно помітити тенденції та закономірності суспільного розвитку.

4. країна стала більш відкритою для обміну із світовою науковою думкою

Для успішного розвитку С. необхідні певні умови, а саме демократизація всіх сторін суспільного життя, відкритість суспільства, здатність людей реально оцінювати надбане та

29. Соціологія в. Парето.

Вільфредо Парето (іт. Vilfredo Pareto; 15 липня 1848, Франція—† 19 серпня 1923, Лозанна, Швейцарія) — італійський економіст і соціолог, зробив важливий внесок в економіку, соціологію і моральну філософію. Він ввів поняття ефективності Парето і допоміг розвитку галузі мікроекономіки. Його теорії вплинули на Беніто Муссоліні і розвиток Італійського фашизму.В 1906 році, він зробив добре відоме спостереження, що 20 % населення володіють 80 % власності у Італії, пізніше узагальнене (Джозефом М. Юраном та іншими) у так званий принцип Парето (для багатьох явищ 80 % наслідків спричинені 20 % причин), ще пізніше узагальнене у понятті розподілу Парето.

Індекс Парето — це міра нерівномірності розподілу доходу.

Діаграма Парето — це спеціальний тип гістограми, яка використовується щоб розглядати причини подій в порядку спадання від найбільшої до найменшої. Це статистичний інструмент, що графічно інтерпретує правило 80-20.

Парето створив працю про соціальну політику під назвою «Розум і суспільство».

30. Соціологія в. Липинського.

В'ячеслав Липинський (1882-1931 pp.) свої погляди з політичної соціології виклав у таких творах, як "Листи до братів-хліборобів", "Теорія управління" (втрачена), у програмних виступах. Усі тексти В. Липинського емоційні, сповнені пафосу боротьби за незалежну українську державу. В історію України В. Липинський увійшов як фундатор державницької школи.Розглядаючи природу соціальних законів, В. Липинський виділяє принципи суб'єктивності та волі. Історія твориться не за об'єктивними законами, а згідно з інтересами соціальних груп, зусиллями елітарних груп. Еліта - це активна меншість, яка створює держави та нації.

В'ячеслав Липинський,вважав, Що до класу люди належать, будучи поєднаними виконанням однієї суспільної функції (наприклад, до промислового класу -власники та робітники; до землеробського класу - землевласники й селяни).

У суспільствах існує вертикальний і горизонтальний поділи на класи.

Вертикальний поділ дає промисловий, хліборобський, фінансовий класи та інтелегенцію. Окреме місце посідає клас, пов'язаний з комунікаціями, - телеграфні та поштові службовці, водії, залізничники.

Горизонтальний поділ розподіляє суспільство на стани. Окремі стани формують організатори й організовувані.

Суспільство, поділене на класи та стани, постійно перебуває в процесі боротьби, конфлікту.

В'ячеслав Липинський вважав, що клас - це органічна, згуртована група, що містить різні колективи працівників.

Головним класом у суспільстві В. Липинський вважає селянство

Промисловому класові, до якого він включає і робітників, і підприємців-капіталістів, відведено незначне місце в соціальній структурі.

Головною рушійною силою суспільства є "правляча верства" (еліта).

- Сила й авторитет- головні ознаки еліти. У цьому контексті В. Липинський піднімає нове для політичної соціології питання - легітимність правлячої верстви - та пропонує власну типологію еліти.

- Охлократична - характеризує такий тип організації національної еліти, коли немає класового поділу суспільства, а існує політично безформний і економічно та расово неди-ференційований натовп. Джерело її - зовнішні кочівники, декласовані й непродуктивні члени суспільства.

-Класократична - форма організації національної еліти, за якої в суспільстві існують класи, що володіють засобами виробництва. У такому суспільстві існує громадянська мораль і віра в закони, що заохочує трудову активність, зумовлює високий рівень розвитку техніки й духовної культури.