10. Людина як самоорганізована, самоуправляєма соціальна система.

Існує дві форми процесу соціалізації людини :

Соціальна адаптація (пристосування до рольових функцій, соц.норм, до певних соц. спільностей і реальних умов функціонування) та інтеріоризація (формування внутрішньої структури психіки і свідомості індивіда за допомогою засвоєння знань соціальних норм і цінностей.

Теорія соціалізації виходить з того, що людина як об’єктивний суб’єкт суспільства є одним з чинників, що створює умови і обставини для власного і суспільного життя в цілому.

Соціологи виділяють дві моделі соціалізації: модель підкорення і модель інтересу.

В рамках моделі підкорення суспільство за допомогою соц. інститутів, цінностей і норм створює механізм цілеспрямованого впливу на соц.активність людини і її ціннісні орієнтири.

Модель інтересу характеризує самоорганізацію особи, само орієнтацію на власні та суспільні інтереси, само ідентифікацію, почуття сорому, вини, недостатність знань і досвіду.

В сучасних умовах, коли поширюється можливості вільного самовизначення і само формування індивіда, його саморганізації та самоуправління, роль самосвідомості та саморегуляції постійно зростає.

Треба приділяти особливу увагу формуванні самосвідомості кожного громадянина, особливо молоді.

11 .Взаємодія суспільних та особистих інтересів і цінностей.

Людина як об’єктивний суб’єкт суспільства є одним з чинників, що створює умови і обставини для власного і суспільного життя в цілому. Кожна людина зберігає свободу вибору соціальних ролей, соціальних спільностей, цінностей, форм і видів діяльності. Людина вибирає своє майбутнє відповідно до своєї життєвої мети та умов своєї життєдіяльності, вона адаптується, пристосовується до соціальних умов.

Соціологи виділяють дві моделі соціалізації: модель підкорення і модель інтересу. Модель інтересу характеризує самоорганізацію особи, самоорієнтацію на власні та суспільні інтереси, само ідентифікацію, почуття сорому, вини, недостатність знань і досвіду.

В свою чергу в рамках моделі підкорення суспільство за допомогою соц. інститутів, цінностей і норм створює механізм цілеспрямованого впливу на соц.активність людини і її ціннісні орієнтири.

Суспільство відбирає і готує на ту, чи іншу роль людей, які мають певні здібності, рівень підготовки, біопсихічні якості, що віповідають соціальним вимогам.

В сучасних умовах, коли поширюється можливості вільного самовизначення і само формування індивіда, його саморганізації та самоуправління, роль самосвідомості та саморегуляції постійно зростає.

Треба приділяти особливу увагу формуванні самосвідомості кожного громадянина

Тема 5. Соціологія культури.

1. Соціальна сутність культури.

Культура надзвичайно складне суспільне явище.

Є 3 основні характеристики культури: Культура це: 1. те, що відрізняє людину від тварин і властиве лише людському суспільству, 2.що не передається біологічно, а досягається навчанням (у процесі соціалізації) 3.передається за допомогою символів (мова..), що пов’язані з ідеями.

Одні вчені визначають культуру, як сукупність матеріальних і духовних цінностей. Матеріальні і духовні цінності, як результати людської діяльності нерозривно пов’язані між собою і безперервно взаємодіють.

Але більшість визначають культуру через діяльність людей. Культура – це діяльність людей із створення, накопичення, збереження, використання і передачі новим поколінням матеріальних та духовних цінностей, а також самі цінності.

Сучасна соціологія розглядає 2 основні сфери людської культури (як діяльності)

= ставлення людини до навколишньої природи, діяльність з її перетворення у своїх інтересах

= ставлення однієї людини до іншої, взаємодія людей на основі моральних норм, традицій, закону

= ставлення людини до самої себе, діяльність індивіда з самовиховання, самопізнання, саморозвитку.