7. Проблема відчуження праці.

Праця сприймається людиною як творчий процес, якщо здійснюється за його власним планом.

Підпорядкування чужому плану призводить до психологічного чи соціального відчуження.

Відчуження праці за К.Марксом це процес перетворення діяльності людей та її результатів у самостійну, ворожу і панівну над ними силу.

Відчуження праці за С.Симаном це становище індивіда в суспільстві, що характеризується безсиллям, браком сенсу, аномією (невизнанням норм), соціальною ізольованістю і самоусуненням.

Відчуження праці це вияв її характеру.

Відчуження означає перевагу виробленої праці над самою діяльністю по її виробництву, брак контролю над умовами, засобами і продуктами праці, в експлуатації.

Відчуження усуває мету праці, позбавляє мотивації та її внутрішнього сенсу, призводить до байдужості людини до змісту праці, якості продукції, економії сировини та електроенергії.

8. Співвідношення понять "управління" та "керівництво". Методи та стилі керівництва.

Управління це можливість і здатність певного суб’єкта впливати на суспільство (або його окремі спільноти) з метою упорядкування та збереження якісного стабільного функціонування, розвитку та удосконалення.

К.Маркс розглядав управління як регулювання відносин власності, без чого неможливий прогрес і добробут людини.

Методи управління: планування, організація, контроль, облік, аналіз, стимулювання, виховання

Поняття Керівництво має більш вузьке значення і може бути визначене як представництво державної влади в колективі для здійснення управлінської діяльності. Керівник є представником цієї влади, він має певні права (формальний лідер) і зобов’язаний об’єднувати і спрямовувати людей до визначеної мети.

Для ефективної діяльності він має володіти різними методами керівництва

Методи керівництва: адміністративні, економічні, соціально-психологічні.

Стиль керівництва – в певний спосіб упорядковане застосування різних управлінських методів, що залежить від особистих здібностей і особливостей характеру конкретного керівника.

Полярними стилями керівництва є демократичний та адміністративний.

9. Сутність соціальних технологій, їх роль в управлінні соціальними процесами.

Більшість керівників на Заході мають певну управлінську, соціологічну, психологічну та іншу підготовку необхідну при прийнятті управлінських рішень. Мова йде про соціальні технології.

Соціальна технологія – сукупність операцій, що передбачають використання керівником чи управлінським органом чітко визначених прийомів, заходів, дій для вирішення проблем трудового колективу та управління його розвитком. = це засіб регуляції життєдіяльності трудового колективу, оптимізації соціальних відносин і процесів, що відбуваються у ньому.

Класична модель соц. технології включає:

= формулювання мети

= прийняття рішення

= організація спільної дії

= аналіз результатів

Структура соц. технології включає 3 складові: 1. характеристика мети, завдань і основних положень технології 2. перелік (з описом) технологічних операцій 3. додаток: зміст основних документів, необхідних для реалізації технології.

Принципи соц. технології:

- багаторівневого аналізу

- цілевизначення

- комплексності

- адресності.