5. Організаційна культура, її елементи.

На сучасному етапі розвитку теорії і практики управління все частіше вживається поняття „організаційна культура”, що пов’язано із загостренням конкуренції, глобалізацією політичних, соціально-економічних процесів.

Управлінські рішення мають враховувати соціокультурну специфіку, стадію розвитку конкретного підприємства, їх зовнішнє середовище та своєрідність. Розвинуті організації мають високий рівень культури.

Організаційна культура є підсистемою організації (культура фірми, підприємства, корпоративна культура) та одночасно процесом (культура діяльності), які взаємо обумовлюють одна одну.

Елементами організаційної культури є:

- сукупність поведінки, символів, ритуалів і міфів, які відповідають цінностям, що поділяються кожним членом організації

- сукупність уявлень працівників про мету їх діяльності, відносини між керівником і підлеглими;

сукупність прийомів і правил вирішення проблем зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції працівників.

На стан організаційної культури впливають зовнішні (зразки і стандарти поведінки навколишнього середовища) та внутрішні (специфіка кадрового складу, управління персоналом) чинники.

Серед інших чинників є також лідери та зовнішнє середовище.

6. Менталітет як один із впливових елементів культури.

Менталітет – (від латинського розумовий) – особливості індивідуальної та суспільної свідомості людей, які формуються залежно від традицій, культури, соціальних структур і всього середовища існування людини. Менталітет у свою чергу впливає на формування цього середовища., є джерелом культурно-історичної динаміки.

Менталітет:

є формою вияву групової свідомості,

допомагає зрозуміти своєрідність сприйняття та оцінки різноманітними соціальними та політичними групами певного суспільного явища або процесу

забезпечує єдність групи з існуючими в ній загальними цінностями, нормами і зразками поведінки

7. Норми та цінності як структурні елементи культури.

Соціальні цінності випливають із загальновизнаних уявлень про те, що є добром, а що злом, чого треба досягати, а чого запобігати, слугують орієнтиром поведінки людей. Соціальні норми регулюють поведінку людей у суспільстві.

У культурі кожного суспільства та спільноти прийняті свої норми та цінності. Поряд з ними існують загальнолюдські, які забезпечують цілісність соц. систем, здатність їх до виживання у перехідні періоди.

Ієрархія цінностей, якої дотримується особистість, має збігатися з цінностями груп, у межах якої вона живе і діє.

Право змінювати ціннісні системи або відтворювати нові належить невеликій кількості людей, які займають особливе становище у групі, або спеціальним соціальним інститутам

Саме тому всі суспільні реформи мають мати адекватну систему цінностей та норм, які б регулювали б життя більшості населення. Необхідно співвідносити мету й характер реформ з реальними умовами та орієнтаціями людей, враховувати особливості культури соціуму.

Феномен сучасної укр. культури формується під впливом 3 культурних векторів:

= нової системи цінностей, „імпортованої” з країн західної цивілізації разом з моделями ринкової економіки

=колишньої старої „радянської” системи цінностей, поведінкових стереотипів, домінуючих у свідомості більшості людей

= цінності традиційної нац. культури, які швидко впроваджуються в умовах незалежної