2. Підходи до визначення ефективності управління

Подалі підвищення ефективності управлінської діяльності, скорочення розриву між наявними можливостями створення потенціалу і його практичними використанням вимагає постійного вивчення на практиці закономірностей технологічних процесів інженерної і управлінської діяльності. Аналізу повинні підлягати функціональні задачі, які розв'язуються різними категоріями спеціалістів, і на цій основі проводитись організаційне проектування процедур і впровадження проектів раціоналізації управлінської праці на базі вимог і можливостей сучасної організаційної і обчислювальної техніки з метою підвищення ефективності роботи в управлінні, результативності інтелектуальної діяльності.

Основним завданням організаційного проектування є розробка найбільш раціональних технологічних рішень здійснення процесів управління і виявлення способів чіткого і оперативного виконання функцій управління з мінімальними трудовими і фінансовими витратами.

При проектуванні враховують:

• Динамічність структур виробництва, що розвиваються і вдосконалення його завдань.

• Комплексність різних методів, прийомів, нової техніки і технології управління.

• Особливості централізації управління.

На основі проектування управлінська діяльність повинна забезпечувати динамічне функціонування системи функцій управління для досягнення заданої мети.

Важливий резервом підвищення ефективності управління є використання різних методів аналізу в залежності від ситуації.

• Ситуаційній метод. При ситуаційному підході управлінська технологія визначається як властивостями даному класу ситуацій, що здійснюється системою управління, Послідовність дій по вибору цілеспрямованих процедур і виконанню інформаційних перетворень, що входять до них і організаційних дій.

Основою для ситуаційного підходу є ознаки ситуації, характерні для даної господарської організації.

Переваги ситуаційного підходу є ті, що він не обмежуючи можливості творчості в управлінській праці, дозволяє більш раціонально організувати пошук і оцінку варіанту розв'язку ситуацій.

Недоліком є ті, що ситуаційній підхід потребує проведення значного об'єму дослідних робіт по раціоналізації системи управління, не дивлячись на ті, що схема цього підходу достатньо зрозуміла і логічна: діагноз ситуацій і визначення шляхів досягнення мети; виявлення факторів, що впливають на рішення; вироблення і оцінка альтернатив; розробка тактики реалізації рішення.

Ситуаційній підхід відображає дві взаємозв'язані тенденції в побудові сучасних, так званих органічних структур управління: розвиток спеціалізації по відношенню до внутрішнього і зовнішнього середовища організації і інтеграцію функцій управління по відношенню до характеристик задач, які вирішуються.

• Метод реактивного реагування. Підстав на однозначності відношення множини ситуацій і множини поведінки: кожна ситуація викликає одну і Тільки одну певна реакцію.

Управлінська система використовує метод реактивного реагування Тоді, коли ситуація характеризується чіткими, відомими їй причинно-наслідковими зв'язками. Реактивні реакції найбільш близькі до точних, відносно легко формалізованих способів управління, оскільки сучасний рівень спеціалізації управлінських працівників дозволяє реагувати оперативно і достатньо часто приймати практично однозначні рішення. Метод реактивного реагування може бути прийнятній на будь-якому рівні управління господарською системою.

• Метод дослідження. Базується на багаторазовому використанні досвіду розв'язку виникаючих управлінських ситуацій. Суть методу дослідження полягає в формулюванні комбінації управлінських рішень і дій на основі уявлення про поведінку можливо підсистеми організації або зовнішнього середовища в результаті реалізації цих комбінацій. Таке перетворення може бути отримано шляхом моделювання перетворень і їх результатів.

Використання системою методу дослідження обумовлює наступні задачі: аналіз і накопичення досвіду розв'язку ситуацій; моделювання ситуацій, що не зустрічалися в процесі управління раніше.

• Інтуїтивній метод. Якщо застосування перерахованих вище трьох методів базується на використанні об'єму повної (існуючої чи отриманої шляхом досліджень) інформації, то інтуїтивний метод не базується на чіткій послідовності явища, чи ЙОГО співставлення зі структурної відомих ситуацій.