Контрольні питання:

1. Контроль як головна функція менеджменту.

2. Необхідність контролю на підприємствах.

3. Суб’єкти та об’єкти контролю на підприємствах.

4. Основна мета контролю.

5. Фактори існування процесу контролю в організації.

6. Види контролю.

7. Етапи здійснення процесу контролю.

8. Фактори підвищення ефективності контролю.

9. Вимоги до контролю.

10. Вплив контролю на робітників підприємства.

Тема 14. Управління конфліктною ситуацією

1. Види та характеристика колективів (груп) працівників.

2. Керівництво: влада і особистий вплив.

1. Види та характеристика колективів (груп) працівників

Кожна організація є місцем, де люди будують відносини і взаємодіють. Тому в кожній організації існує складне переплетіння різноманітних груп, які певним чином впливають на якість роботи і організаційну ефективність.

Існує багато підходів до визначення груп, але майже всі автори (Р. Фламер, Марвін Шоу, Елтон Мейо, Курт Левін і ін.) підкреслюють, що учасники груп, перше за все, повинні психологічно усвідомлювати існування один одного і виконувати конкретну функцію.

Група визначається як двоє або більше людей, які:

• взаємодіють з кількома або всіма членами групи безпосередньо через мережу зв'язків;

• розділяють одну або більше цілей;

• керуються нормативної системи поведінки та взаємин;

• підтримують стабільні ролеві відносини;

• утворюють підгрупі на основі різних мереж притягування та відштовхування.

Згідно інших визначень:

• Група - це дві особини або більше, які взаємодіють одна з одною так, що кожна особа впливає на інших і одночасно перебуває під впливом інших осіб.

• Група - це певна кількість працівників, яка дотримується певних норм і прагне задовольнити свої потреби досягнення групової мети.

З поданих визначень можна виділити характерні ознаки будь-яких груп: наявність спільної мети, взаємній вплив членів один на одного та на поведінку групи в цілому, наявність певних норм поведінки.

Групи в організаціях поділяють на два класи: формальні і неформальні. Формальні групи створюються керівництвом організації при розподілі праці за горизонталі (підрозділи) і по вертикалі (рівні управління). У організаціях існує три основних типи формальних груп:

• Група керівників складається з керівника і його заступників, ЯКІ, у свою черга, також можуть бути керівниками. Наприклад: президент компанії і Віце-президент, директор магазину і завідувачі відділами, начальник цеху і його заступники тощо.

• Виробничі (цільові) групи, які складають з осіб, працюючих над одним завданнями. Вони характеризуються більшою самостійністю у плануванні і здійсненні своєї праці. Формальними цільовими групами в організації є функціональні підрозділи, які формує адміністрація для виконання певних робіт (конструкторських, технологічних, постачання тощо).

• Комітет - це група всередині організації, якій делегували повноваження для виконання конкретного завдання або комплексу завдань. Відмінна рису від інших - групові прийняття рішень. Є два види комітетів:

Спеціальний (тимчасовий) комітет - створюється для виконання певної мети (виявлення проблем, вирішення локальних, глобальних чи делікатних питань, розробки альтернативних рішень тощо);

Постійний комітет - це діюча група всередині організації, яка має конкретну і довготривалу ціль (рада директорів, науково-технічна рада, ревізійна комісія, фінансова комісія по розробці політики фірми тощо),

Особливу увагу менеджери повинні приділяти неформальним групам, які виникають спонтанно і вступають в регулярну взаємодію для досягнення певної мети. Психологічними дослідженнями встановлено, що існує три основні причини утворення неформальних груп: фізичні (внаслідок тривалий і тісного спілкування в процесі роботи), економічні (здобуття вигоди із своєї роботи) і соціально-психологічні (задоволення потреб: у безпеці, в повазі і самовизначенні, соціальні потреби тощо).

До основних характеристик неформальних груп, які мають пряме відношення до процесу управління і сильно впливають на ефективність формальної організації відносять:

• Соціальний контроль за своїми членами. Здійснюється шляхом встановлення і закріплення групових норм допустимої поведінки. Для закріплення цих норм група може використовувати досить жорсткі санкції (аж до відчуження).

• Опір перемінам. Люди можуть використовувати неформальну групу для обговорення фактичних і можливий змін. У групах спостерігається тенденція опору змінам, особливо тим, які ставлять під загрозу існування самої групи.

• Наявність неформальних лідерів, які займають фактично таке саме положення як і формальні, різниця лише в тому, що лідер формальної групи отримує свої повноваження офіційно, а лідер неформальної - шляхом визнання його групою.

• Неформальні групи можуть заважати (або сприяти) досягнення формальних цілей, негативно (або позитивно) впливати на дисципліну праці, стримувати (або допомагати) розвиток виробництва тощо.

Слід відзначити, що формальні і неформальні групи мають багато спільних і відмінних рис. До спільних рис відносять: наявність лідерів, використання в своїй діяльності неписаних правил (норм); використання певної системи винагороди, заохочення і санкцій. Відмінними рисами вважаються наступні:

• Формальні групи створюються за продумані планом (переважно за рішенням керівництва), а неформальні виникають спонтанно (в результаті виникнення симпатій, зацікавленості тощо).

• Структура формальної групи створюється свідомо, а неформальної - внаслідок соціальної взаємодії.

• Працівники формальної групи вступають до неї з метою реалізації її цілей: отримання доходу, досягнення престижу, а неформальної - для задоволення почуття причетності, взаємозахисту, тісного спілкування, взаємодопомоги, тощо.