- •Тема 1. Історичний аспект менеджменту
- •Історія управлінської думки
- •Сучасні концепції менеджменту
- •3. Ситуаційний підхід до менеджменту
- •Контрольні питання:
- •Тема 2. Теоретичні основи управління
- •1. Сутність, види і завдання управління
- •2. Управлінський процес і його елементи
- •3. Технології соціального управління
- •4. Ефективність управління
- •Контрольні питання:
- •Тема 3. Методологія менеджменту
- •Контрольні питання:
- •Тема 4. Організація: форми, ознаки, структура, закони функціонування
- •1. Поняття та ознаки організації
- •2. Закони організації
- •Контрольні питання:
- •Тема 5. Створення управлінських структур в організації
- •1. Поняття управлінської структури
- •2. Фактори, що впливають на управлінську структуру
- •Контрольні питання:
- •Тема 6. Теоретичні основи побудування схем управління та розподілу повноважень
- •1. Поняття управлінських повноважень
- •2. Централізація і децентралізація управлінських повноважень
- •3. Типи та види управлінських повноважень
- •Контрольні питання:
- •Тема 7. Основи стратегічного управління організацією
- •Поняття стратегії
- •2. Основні види стратегій
- •3. Стадії формування стратегій
- •Контрольні питання:
- •Тема 8. Стилі керівніцтва та лідерства
- •1. Сутність керівника та його якості
- •2. Керівник і лідер
- •3. Концепції лідерства
- •Контрольні питання:
- •Тема 9. Система цілей організації
- •Поняття мети
- •2. Система цілей організації
- •3. Управління за цілями
- •Контрольні питання:
- •Тема 10. Моделі та методи прийняття управлінських рішень
- •1. Поняття управлінського рішення
- •2. Види управлінських рішень
- •3. Процес вироблення раціонального рішення
- •Контрольні питання:
- •Тема 11. Функція мотивації як основа управлінського процесу
- •1. Мотиви людської діяльності
- •2. Мотиваційний механізм
- •Організаційні та морально-психологічні методи стимулювання
- •Контрольні питання:
- •Тема 12. Функція планування в менеджменті. Прогнозування діяльності організації
- •Поняття, значення та загальна характеристика функцій менеджменту
- •Стратегічне планування і його складові
- •Планування реалізації стратегії
- •Контрольні питання:
- •Тема 13. Функція контролю та її роль у менеджменті
- •Контроль як функція менеджменту
- •2. Види контролю
- •3. Етапи контролю і його вплив на працівників
- •Контрольні питання:
- •Тема 14. Управління конфліктною ситуацією
- •1. Види та характеристика колективів (груп) працівників
- •2. Керівництво: влада і особистий вплив
- •Контрольні питання:
- •Тема15. Психологічні основи управління
- •Поняття ефективності управління
- •Підходи до визначення ефективності управління
- •3. Ключові елементи системи оцінки ефективності управлінської діяльності
- •Контрольні питання:
- •Список рекомендованої літератури
- •Для студентів спеціальності 6.0 міжнародна економіка
- •Конспект лекцій
Контрольні питання:
-
Сутність управлінських повноважень.
-
Підходи щодо розподілу управлінських повноважень.
-
Сутність та мета централізації.
-
Сутність та основні ознаки децентралізації.
-
Переваги та недоліки децентралізації.
-
Переваги та недоліки централізації управлінських повноважень.
-
Сутність розпорядчих повноважень.
-
Сутність та основні ознаки спільних повноважень.
-
Класифікація повноважень.
-
Сутність та типи відповідальності.
Тема 7. Основи стратегічного управління організацією
1. Поняття стратегії.
2. Основні види стратегій.
3. Стадії формування стратегій.
-
Поняття стратегії
Загальна концепція того, як досягаються головні цілі організації, вирішують які стоять перед нею проблеми і розподіляються необхідні для цього обмежені ресурси, отримала назву управлінської стратегії. Стратегія допомагає зосередитися на головних проблемах і відкинути другорядні. Стратегія являє собою систему управлінських рішень, спрямованих на реалізацію місії організації і її перетворення у новий стан. Ці рішення, що мають довгостроковий характер, визначають:
-
напрями формування і розвитку організаційного потенціалу;
-
способи здійснення діяльності на ринку для досягнення конкурентних переваг.
На середньому і низовому рівнях управління стратегія доповнюється і конкретизується тактикою (короткостроковій стратегією).Остання являє собою сукупність управлінських рішень, що відображають оптимальний варіант вирішення стратегічних завдань в існуючих умовах або з урахуванням нових і непередбачених обставин. Стратегія включає в себе кілька елементів: по-перше, систему цілей, до якої входять місія, генеральна мета, загальноорганізаційні і специфічні цілі, по-друге, пріоритети (провідні принципи) розподілу ресурсів та здійснення дій;по-третє, правила, що регламентують процес реалізації стратегії, наприклад формування організаційної структури, здійснення внутрішньої взаємодії, виконання спеціальних операцій і т. п.
У будь-який момент всередині організації та поза її виникають нові непередбачені обставини, які в концепцію стратегії не вкладаються. Вони можуть, наприклад, відкрити нові напрямки діяльності або змусити відмовитися від колишніх; сприяти розвитку або, навпаки, уповільнити його. Щоб не змінювати в зв'язку з цим стратегію в цілому, організація при необхідності може ставити і реалізовувати доповнюють і розвивають її стратегічні завдання (однак якщо ситуація змінюється докорінно, стратегію доводиться оновлювати теж). При їх формулюванні враховується можливість:
-
наближення до головної мети організації (якщо від руху до неї довелося в тій чи іншій мірі відступити);
-
рішення додатково виниклих проблем;
-
отримання найбільшої вигоди або уникнення збитків.
До стратегії пред'являються наступні вимоги:
-
реальність, виконуваність;
-
відповідність потенціалу організації, політиці керівництва, досвіду та навичкам персоналу, культурі, системі мотивації;
-
етичність (в процесі реалізації стратегії допустимі тільки «правильні», що відповідають нормам моралі і права дії);
-
внутрішня цілісність, несуперечність елементів, наприклад довгострокових і короткострокових цілей;
-
сумісність із середовищем, що дає змогу ефективно з нею взаємодіяти (формувати середу або змінюватися під її впливом);
-
забезпеченість ресурсами;
-
виправдана ризикованість.
Зазвичай організація має не одну, а кілька стратегій. До них відносяться:
-
генеральна, що відображає способи здійснення місії та головної мети організації;
-
спеціальні для окремих особливих випадків, наприклад стратегія банкрутства;
-
функціональні, які визначають шляхи досягнення специфічних цілей, що стоять перед окремими підрозділами та службами.
На думку одного з провідних західних дослідників даної проблематики Б.Карлофа, існує ряд основних чинників, які впливають на стратегію будь-якої організації і надають їй специфічні властивості: місія організації. При її перегляді, що відбувається в результаті зміни суспільних пріоритетів і потреб, стратегія повинна коректуватися. Ступінь відповідності стратегії місії і цілям організації отримала назву релевантності (остання може бути повною, частково взагалі відсутня).Конкурентні переваги, якими організація має у своїй сфері діяльності в порівнянні з суперниками або до яких прагне (вважається, що вони роблять на стратегію найбільший вплив).Конкурентні переваги будь-якого типу забезпечують більш високу ефективність використання ресурсів фірми. Але вони рано чи пізно зникають під натиском суперників, тому виникає потреба в пошуку нових:
-
характер продукції, що випускається, особливості її збуту, післяпродажного обслуговування, ринки та їх функції;
-
організаційні чинники (структура компанії і її можливі зміни, система управління, ступінь інтеграції та диференціації внутрішніх процесів та ін.);
-
розташовувані ресурси (матеріальні, фінансові, інформаційні, кадрові та ін.). Чим вони більші, тим масштабнішими може бути стратегія;
-
потенціал розвитку, вдосконалення діяльності, розширення масштабів, ділової активності, інновацій;
-
культура і компетентність управлінців, рівень домагань і підприємливості керівництва, здатність останнього до лідерства, внутрішній клімат у колективі.
Крім моментів, перерахованих Б.Карлофом, на стратегію впливає також ступінь ризикованості діяльності, залежно організації від зовнішнього середовища і раніше прийнятих на себе зобов'язань і т. п. Стратегія лежить в основі курсу дій - системи орієнтирів, яких організація дотримується в повсякденному житті. Він обмежує область прийняття рішень, забезпечує їх відповідність меті, надає єдність різним типам планів. У той же час курс дій повинен надавати і певну свободу дій Курс, що доповнюється практичними обмеженнями, найчастіше офіційно не оголошував, становить зміст політики як загального керівництва до прийняття рішень в тій чи іншій сфері життя організації.
Норми і порядок поведінки (послідовність і способи виконання дій) в конкретній ситуації наказують правила. Керувати з їх допомогою легше, ніж розглядати кожен випадок окремо, бо вони зменшують розбіжності між людьми,забезпечують автоматизм поведінки в стандартних умовах. Число правил зазвичай буває обмеженим, оскільки їх розробка для всіх випадків життя неможлива, і виконавці повинні мати певну свободу рішень. Крім того, зайва регламентація породжує бюрократизм. Набір правил, що виконується в певній послідовності, називається процедурою. Прикладом її є здача іспиту, відвідування лікаря і т. п.