Контрольні питання:

1. Сутність потреб.

2. Рівні задоволення потреб.

3. Типи потреб.

4. Сутність та класифікація мотивів.

5. Сутність та функції стимулювання.

6. Види стимулів.

7. Основні принципи винагородження.

8. Сутність мотиваційної структури.

9. Сутність та структура мотиваційного механізму.

10. Загальні принципи преміювання.

Тема 12. Функція планування в менеджменті. Прогнозування діяльності організації

1. Поняття, значення та загальна характеристика функцій менеджменту.

2. Стратегічне планування і його складові.

3. Планування реалізації стратегії.

1. Поняття, значення та загальна характеристика функцій менеджменту

Під функціями менеджменту розуміють відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які відображають її суть і зміст на всіх рівнях управління.

Основою класифікацій функції менеджменту вважається класичний підхід, запропонований А.Файолем, який виділив п'ять функцій: планування, організацію, розпорядництво, координування і контроль.

Сучасна наука управління пропонує розглядати чотири взаємопов'язаних функцій: планування, організацію, мотивацію і контроль (М. Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі та ін.) - всі інші функції (розпорядництво, координування, регулювання) є складовою чотирьох основних і виконуються у процесі їх реалізації.

Отже, функції планування, організації взаємодії, мотивації і контролю вважаються основними, оскільки будь-яка управлінська діяльність буде здійснюватись шляхом послідовного їх використання. Крім цього, процес управління складається з багатьох часткових (спеціальних) функцій, які реалізуються за допомогою основних. Наприклад, управління технічною підготовкою виробництва вимагає планування цієї роботи, організації взаємодії відповідних підрозділів і служб (конструкторських, технологічних і т.п.), мотивації (стимулювання) працівників і контролю результатів.

Часткові (спеціальні) функції менеджменту класифікують за ознаками процесів і об'єктів управління, а також елементів виробничо-господарської діяльності.

За ознакою процесів управління спеціальними функціями є управління основним виробництвом, допоміжнім виробництвом, технічною підготовкою, матеріально-технічним забезпеченням, патентно-ліцензійною діяльністю, капітальнім будівництвом тощо.

За ознакою об'єкта - управління підприємством, цехом, службою, відділом, дільницею, бригадою тощо.

За ознакою елементів - виробничо-господарська діяльність, управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією.

Але будь-які спеціальні функції, які відображають процес чи об'єкт управління або елемент виробничо-господарської діяльності, реалізуються шляхом застосування основних функцій, тобто планування, організації, мотивації та контролю.

Дослідження їх взаємозв'язку дає змогу вдосконалювати процеси управління, формувати ефективно систему менеджменту (усуваючи зайві ланки, бюрократичні перепоні, опір змінам).

2. Стратегічне планування і його складові

Планування – відокремлений вид управлінської діяльності (трудових процесів), Який визначає перспективу і майбутній стан організації. Реалізація цієї функції створює орієнтир майбутньої діяльності організації.

У американському менеджменті виділяють два види планування: стратегічне планування і реалізації стратегії (відповідно у вітчизняній літературі: «технічно-економічне планування і прогнозування» та «оперативно-календарне планування»).

Стратегічне планування полягає у розробці стратегії, тобто всебічного комплексного плану, призначений для забезпечення здійснення місії організації та досягнення Її цілей,а планування реалізації стратегії є ЙОГО логічнім продовженням і спрямовані на розробку способів реалізації та оцінки стратегій порівняно з місією організації. Згідно з позицією американського дослідника Пітера Лоранже стратегічне планування є інструментом,Який допомагає керівництву приймати управлінські рішення. Воно включає:

• Розподіл ресурсів (фондів, технологій,досвіду тощо);

• Адаптацію до зовнішнього середовища (поліпшення взаємин з оточення);

• Внутрішню координацію (відображення сильних і слабких сторін діяльності організації1);

• Організаційне стратегічне передбачення.

Найбільше прикладне значення має схема процесу стратегічного планування, запропонована М. Х. Мескон, М. Альбертом і Ф. Хедоурі. Це є:

• Встановлення місії організації і визначення її цілей;

• Оцінка і аналіз зовнішнього середовища;

• Дослідження сильних і слабких сторін організації;

• Аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегії.

Оцінка та аналіз зовнішнього середовища здійснюється шляхом контролю факторів прямої дії (профспілки, партії та інші громадські організації, постачальники, законодавчі акти, державні органи влади, споживачі, система економічних відносин у державі і конкуренти);і непрямої дії (міжнародні події, науково-технічний прогрес, міжнародне оточення, політичні обставини, соціально-культурні обставини, стан техніки та технології, особливості економічних відносин, стан економіки).

Управлінське дослідження сильних та слабких сторін здійснюють у напрямі вивчення стану фінансів, обліку, нормування та оплати праці, виробництва, культури організації, використання робочої сили, а також з позиції організації на ринку.

Аналіз стратегічних альтернатив базується на оцінці чотирьох можливих для організації варіантів:

• Обмеженим зростанням (цілі встановлюються від досягнутого);

• Зростанні (рівень цілей перевищує рівень попередніх показників);

• Скороченні (ліквідація, відмова від зайвого, переорієнтація);

• Поєднанні попередніх варіантів.

Найчастіше організації використовують перший варіант, хоча великою популярністю відзначається і другий.

Останній етап стратегічного планування завершується виборам стратегії, що доцільно здійснювати на основі оцінки таких факторів:

• Рівень ризику;

• Вплив минулих стратегій;

• Вплив власників;

• Залежність від фактора часу.

Кінцевім результатом стратегічного планування мають бути конкретні рішення та показники (рівень прибутків, обсяг реалізації, розмір витрат).

Таким чином, стратегічне планування визначає, що і коли хоче досягнути організація. Але для виконання Її місії і цілей виникає необхідність планування реалізації стратегії.