Бібліографічні джерела, рекомендовані для самостійного опрацювання до курсу «Сучасна українська літературна мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія»

1. Біляєв О., Скуратівський Л., Симоненкова Л., Шелехова Г. Концепція навчання державної мови в школах України // Дивослово. – 1996. – №1. – С.16 – 21.

2. Бурячок А. Давньоруський період в історії східних слов'ян, їх мов і культур // Дивослово. – 1994. – № 5–6. – С.12 – 14.

3. Дорошенко С.І. Звуки чи фонеми вивчають учні? // Мовознавство. – 1990. – № 2. – С.46 – 50.

4. Загребельний П. Україна крізь віки // Урок української. – 2001. – №5. – С.2 – 4.

5. Зубков М. Новий-старий правопис. Суб’єктивні зауваги щодо об’єктивного правописного стану // Дивослово. – 2010. – № 2. – С.39 – 41.

6. Кващук А.Г. Уподібнення і розподібнення приголосних // Українська мова і література в школі. – 1998. – № 9. – С.18 – 26.

7. Півторак Г. Походження українського народу та української мови // Урок української. – 2001. – №1. – С.2 – 4.

8. Степаненко М. «…Потіснися, українська мово…» // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2005. – №4. – С.83 – 96.

9. Степаненко М. «…мова – народ!» (Соціолінгвістичні і деякі власне філологічні спостереження Олеся Гончара) // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – № 3 – С. 60 – 69.

10. Таланчук П. Наша державна мова – українська // Дивослово. – 2000. – № 9. – С.12 – 14.

11. Ткаченко О. Якщо держава хоче жити … (Про сучасну мовну ситуацію в Україні) // Урок української. – 2001. – №2. – С.2 – 3.

12. Ткаченко О.Б. Чи можуть бути в Україні дві загальнодержавні мови (Відповідь прибічникам двомовності і деякі дотичні міркування) // Мовознавство. – 1999. – № 4 – 5. – С.3 – 9.

13. Українська мова в ХХІ столітті: проблеми стану і статусу // Дивослово. – 2010. – № 8. – С.34 – 35.

14. Федоренко В. Зникомість мов: українські перспективи крізь призму світового досвіду// Дивослово. – 2010. – № 2. – С.42 – 48.

15. Ющук І. Про походження української мови// Українська мова і література в школі. – 1995. – № 1. – С. 27 – 34.

2. Є спроби поділити мови на вокалічні і консонантичні. Мається на увазі кількість голосних і приголосних у мовленні. Звучність, вокалічність мови є ознакою її милозвучності. Ефект гучності створюють не тільки голосні, але й сонорні та дзвінкі приголосні, які, крім шуму, мають ще й голос при їх творенні. За такими даними українська, італійська та інші мови належать до вокалічних, а, наприклад, німецька - до консонантичних.

Запишіть будь-який текст із ста слів фонетичною транскрипцією. Підрахуйте спочатку, скільки в ньому голосних і скільки приголосних звуків, потім – скільки голосних, сонорних і дзвінких, разом узятих, і скільки окремо глухих звуків. Вирахуйте, як вони співвідносяться між собою у відсотках. Яких звуків більше – голосних чи приголосних? Гучних (сонорних, дзвінких, голосних) чи глухих?

3. Зробити повний фонетичний розбір 10 повнозначних слів із попереднього завдання (на вибір).