Тема 12. Дисиміляція. Спрощення в групах приголосних

План

1. Поняття про дисиміляцію приголосних.

2. Регресивна і прогресивна дисиміляція, суміжна і на відстані, за способом і за місцем творення.

3. Спрощення в групах приголосних.

Література

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006.

2. Дудник З.В. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навчальний посібник для студентів-філологів. – К.: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2002.

3. Жовтобрюх М.А. Приголосні в українському усному літературному мовленні // Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення. – К.: Наук. думка, 1965. – С.75 – 84.

4. Огієнко І. Про українські приголосні // Мовознавство. – 1990. – № 1. – С.67 – 71.

5. Перебийніс В.С. Кількісні та якісні характеристики системи фонем сучасної української літературної мови. – К.: Наук. думка, 1970.

6. Симоненкова Л.М. Вивчення фонетики і морфології в умовах місцевих говорів. – К.: Рад. школа, 1981.

7. Сучасна українська літературна мова /за ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994.

8. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969.

9. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навч.посібник / За заг.ред. Н.П. Плющ. – К.: Київський університет, 2002.

10. Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. А.П. Грищенка. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., 1997.

11. Тоцька Н.І. Фонетика української мови та її вивчення в початкових класах. – К.: Рад. школа, 1976.

Базові поняття: дисиміляція, регресивна і прогресивна дисиміляція, дистантна дисиміляція, спрощення.

Дисиміляцією (від лат. dissimilation – розподібнення, відмінність) називається заміна одного з двох однакових щодо способу творення приголосних звуків на інший звук, відмінний щодо способу творення. Вона спостерігається у фонетичній системі української мови значно рідше, ніж асиміляція.

Наслідки дисиміляції з’являлися у фонетичних умовах різних періодів розвитку слов’янських мов. Так, звукосполучення [кт] змінилося на [хт] у займеннику хто (къто – кто – хто). Приголосні [к] і [т] проривні. Внаслідок розподібнення звук [к] змінився на фрикативний [х], отже, спільна ознака у творенні цих звуків зникла.

Розрізняють дисиміляцію регресивну (коли розподібнюється перший приголосний звук у сполученні двох проривних) і прогресивну (коли розподібнюється другий приголосний звук у сполученні двох фрикативних).

Спрощення в групах приголосних також зумовлюється характером звукосполучень приголосних, темпом мовлення та іншими факторами. Великий збіг приголосних утруднює вимову, і українській мові він не властивий. Цим пояснюється явище спрощення в групах приголосних, або утрата у вимові одного із звуків таких груп.

Одна з особливостей спрощення в українській мові полягає в тому, що, на відміну від російської мови, спрощений в усному мовленні приголосний не передається і на письмі: тижневий, виїзний і под. Хоча є значна кількість слів, у яких спрощення відбувається лише у вимові, наприклад, у словах із суфіксами -ств, -ськ-: пишемо студентство, студентський, проте у вимові звук [т] відсутній.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК