Змістовий модуль 8. Історичні Чергування приголосних фонем при словотворенні і словозміні в українській мові теоретичний блок

Тема 15. Чергування в системі приголосних фонем

План

1. Зміна /г/, /к/, /х/ на /ж/, /ч/, /ш/ (перше перехідне пом’якшення) і /з'/, /ц'/, /с'/ (друге перехідне пом’якшення).

2. Чергування, спричинені взаємодією приголосних з [й] у праслов’янській мові.

3. Чергування твердих передньоязикових з парними м’якими.

4. Чергування однієї приголосної фонеми із сполученням двох приголосних.

5. Позиційні чергування голосних /у/, /і/ з приголосними /в/, /й/.

6. Комбінування фонетичних процесів при словотворенні.

Література

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006.

2. Брахнов В.М. Явища асиміляції в консонантизмі української мови. – К.: Наук. думка, 1970.

3. Дудник З.В. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навчальний посібник для студентів-філологів. – К.: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2002.

4. Залеський А.М. Подовжені приголосні у фонологічній і морфологічній системах української мови // Мовознавство. – 1980. – № 2. – С.37 – 43.

5. Кващук А.Г. Уподібнення і розподібнення приголосних // Українська мова і література в школі. – 1998. – № 9. – С.18 – 26.

6. Сучасна українська літературна мова /за ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994.

7. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969.

8. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навч.посібник / За заг.ред. Н.П. Плющ. – К.: Київський університет, 2002.

9. Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. А.П. Грищенка. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., 1997.

10. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія: Навч.посіб. – К.: Вища шк., 1981.

11. Флаер М. Четверта палаталізація задньоязикових приголосних в українській мові: північноукраїнські говори // Мовознавство. – 1992. – № 1. – С.3 – 11.

Базові поняття: тверді й м’які приголосні, шиплячі й свистячі приголосні, палаталізація, чергування.

У сучасній українській літературній мові при зміні форм слова та при творенні нових слів часто відбуваються закономірні зміни приголосних, або так звані чергування їх: друг – друже, сміх – смішити, око – очі.

Чергування задньоязикових /к/, /х/ і глоткового /г/ із шиплячими /ч/, /ш/, /ж/ належить до найдавніших слов’янських чергувань, що відбувається при словотворенні й при словозміні. Перед голосними переднього ряду тверді /г/, /к/, /х/ перейшли у /ж/, /ч/, /ш/, які на той час були м’якими. В інших позиціях вони не чергувалися. Зміну /г/, /к/, /х/ на /ж/, /ч/, /ш/ називають першим перехідним пом’якшенням їх. У сучасній українській мові цей закон уже не діє, пор.: гість, дорогі, кішка тощо.

Зміна /г/, /к/, /х/ на /з'/, /ц'/, /с'/ є результатом другого перехідного пом’якшення. Це чергування відбувається при словотворенні і при словозміні, але поширюється на кількісно обмежені морфологічні розряди слів.

Приголосні /г/, /к/, /х/ змінилися на /з'/, /ц'/, /с'/ теж ще на спільнослов’янському ґрунті, хоч і пізніше, ніж на /ж/, /ч/, /ш/. Вона відбувалася тоді, коли закон першого перехідного пом’якшення вже перестав діяти. Це чергування збереглося в українській мові не тільки в старих словах, а за аналогією поширилося й на всі нові слова, що виникли в ній в пізніші часи чи запозичені з інших мов: універмаг – в універмазі, Америка – в Америці, музика – музиці.

Чергування, спричинені взаємодією приголосних з [й] у праслов’янській мові. Приголосний звук [й] у праслов’янській мові активно взаємодіяв з попереднім приголосним, асимілюючи його чи сам зазнаючи асиміляції. При цьому в обох випадках він зникав, розчиняючись у попередньому приголосному або якісно змінюючись. Ця зміна відображена у сучасних чергуваннях приголосних: [г] - [ж] (круг – кружу), [к] - [ч] (пекти – печу), [х] - [ш] (сміх – смішу), [д] - [ж] (пряду – пряжа), [т] - [ч] (котити – кочу), [з] - [ж] (в'язати – в'яжу); [с] - [ш] (писати – пишу) та ін.

Чергування твердих передньоязикових з парними м’якими. До чергувань цього розряду належать чергування: [д] – [д'], [т] – [т'], [з] – [з'], [с] – [с'], [ц] – [ц'] та ін. І, навпаки: [д'] – [д], [т'] – [т] тощо. Вони спостерігаються як при словозміні, так і при словотворенні: гладити – гладьмо, білий – білявий.

Чергування однієї приголосної фонеми із сполученням двох приголосних. У сучасній українській мові з однією фонемою можуть чергуватися дві фонеми. Найпоширеніші з них такі:

Чергування /б/ - /бл/; /п/ - /пл/, /в/ - /вл/, /м/ - /мл/, /ф/ - /фл/ в особових формах дієслів (1-а особа однини, 3-я особа множини): робити – роблю, роблять, купити – куплю, куплять.

Чергування /б/ - /бй/, /п/ - /пй/, /в/ - /вй/, /м/ - /мй/, /ф/ - /фй/, /р/ - /рй/ в особових формах дієслів: пити – п’ю, вити – в’ю, а також у відмінкових формах іменників: любов – любов’ю, матір – матір’ю.

Позиційні чергування голосних /у/, /і/ з приголосними /в/, /й/ є однією з характерних особливостей української мови: наш учитель – наша вчителька, був у Києві – була в Києві; він і вона – вона й він. Щодо цього чергування (передусім стосовно до письма) є такі правила:

1. Між приголосними, щоб уникнути їх збігу, вживається, як правило, прийменник у, а також ненаголошений алофон фонеми /у/ на початку слова: співають у саду, просить учителя.

2. Між голосними, щоб уникнути їх збігу, вживається прийменник в: була в Одесі.

3. Після голосного перед приголосним, залежно від темпу мовлення, вживається або фонема /в/, або /у/: ми працювали в полі – ми працювали у полі.

4. Перед наступною фонемою /в/ частіше вживається прийменник у незалежно від закінчення попереднього слова: дивився у вікно.

5. На початку речення перед приголосним найчастіше вживається прийменник у, а перед голосним – в: У місті засвітилися вогні. В аудиторії було багато людей.

6. На початку багатьох слів можливе чергування фонем /у/ - /в/: увечері – ввечері, учитися – вчитися, удень – вдень та ін.

Сполучник і та початкова фонема /і/ чергуються з приголосною фонемою /й/ у тих самих позиціях, що й /у/ - /в/: син і батько, Ольга й Олег; він іде, вона йде.

Чергування /і/ - /й/ не відбувається:

а) на початку речення;

б) після паузи;

в) при зіставленні понять: батьки і діти;

г) пред словом, що починається фонемою /й/: Микола і Євген, Петро і

Йосип.

Комбінування фонетичних процесів при словотворенні. При творенні деяких слів наслідки першого перехідного пом’якшення комбінуються з явищами асиміляції і спрощення, що виникли пізніше. Наприклад: Прага – празький. При творенні прикметника відбулися такі фонетичні зміни: праг+ ськ(ий) → пражський ([г] чергується із [ж] перед суфіксом -ськ-, що раніше мав вигляд -ьск-) → празський (внаслідок регресивної асиміляції шиплячий [ж] замінився на свистячий [з]) → празький (група приголосних зськ спростилася в зьк). Отже, відбулося чергування, асиміляція, спрощення. Аналогічні процеси відбулися також в інших словах: козак – козацький, товариш – товариство, чех – чеський тощо.