Заліковий кредит № 4. Історичні чергування фонем Змістовий модуль 7. Історичні Чергування голосних фонем при словотворенні і словозміні в українській мові теоретичний блок

Тема 13 – 14. Чергування голосних фонем

План

1. Загальні відомості про історичні чергування фонем.

2. Найдавніші чергування голосних фонем.

3. Чергування /о/ та /е/ з фонемним нулем. Поняття про вставні та випадні голосні.

4. Чергування /о/ та /е/ з /і/. Випадки відхилень від цього чергування.

5. Причини переходу /е/ в /о/ після шиплячих та /й/ у сучасній українській мові.

6. Чергування /и/ з /о/ та /е/ у фонемосполученнях /ри/, /ли/ - /ро/, /ло/, /ре/, /ле/.

Література

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006.

2. Дудник З.В. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навчальний посібник для студентів-філологів. – К.: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2002.

3. Карпенко Ю.О. Фонологічна історія українського вокалізму // Мовознавство. – 1998. – № 2. – С.78 – 91.

4. Сучасна українська літературна мова /за ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994.

5. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969.

6. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навч.посібник / За заг.ред. Н.П. Плющ. – К.: Київський університет, 2002.

7. Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. А.П. Грищенка. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., 1997.

8. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія: Навч.посіб. – К.: Вища шк., 1981.

Базові поняття: фонема, морфема, чергування, вставні голосні, випадні голосні, словотворення, словозміна.

В українській мові розрізняються чергування фонетичні і фонематичні (граматичні). До фонетичних належать такі, які зумовлені фонетичними причинами. Звуки, що чергуються за таких умов, виступають варіантами тієї самої фонеми. Фонематичні чергування не залежать від фонетичних умов, що діють у сучасній мові. Фонематичним чергуванням називається заміна в фонемному складі морфеми однієї фонеми іншою: виросла – виріс, несла – ніс, книга – книзі. Іноді при такому чергуванні одна фонема замінюється сполученням фонем або фонемним нулем: [л'убити] – [л'убл'у], [кроў] – [кроўйу], [сон] – [сну].

Чергування фонем є одним із засобів словотворення та словозміни у сучасній мові. Вони, не залежачи від фонетичних умов на сучасному етапі розвитку мови, відбивають, як правило, давні фонетичні процеси і зумовлені ними. Тому їх часто називають історичними чергуваннями.

На відміну від фонетичних, історичні чергування не залежать від фонетичних умов, властивих сучасній українській літературній мові. Вони успадковані нею як фонетичні явища, що сформувалися на праслов’янському чи давньоруському ґрунті або ж виникли у процесі становлення самої української мови.

Найдавнішими вважаються ті чергування, які виникли ще в праслов’янський період, а то і в дослов’янський час. Вони властиві тепер усім слов’янським мовам. Найпоширеніші з них такі:

- чергування /о/ - /а/: котити – качати, ломити – ламати;

- чергування /е/ - /і/: летіти – літати, мести – замітати;

- чергування /е/ - /о/: везти – возити, нести – носити;

- чергування /і/ - /а/: лізти – лазити, сідати – садити;

- чергування /і/ - /и/: вінок – вити, ліпити – липнути;

- чергування /а/ - /у/: в’язати – вузол, трясти – трусити;

- чергування /е/ - /о/ - /і/ - /и/ - (фонемний нуль): беру – збори – збір – збирати – брати.

Отже, серед найдавніших історичних чергувань можна спостерігати такі, що в сучасній українській мові замінилися простими співвідношеннями звуків у дієслівних основах з різними видовими значеннями, а також пережиткові морфонологічні чергування, що наявні в давніх утвореннях, які ще не втратили повністю зв’язку між собою.

У сучасній українській мові (а також в російській та білоруській) широко відоме чергування голосних /о/ та /е/ з нулем звука (випадання [о] чи [е]). Відбувається воно як у коренях слів, так і в афіксах. Наприклад, у коренях: сон – сну – снитися, день – дня, темний – тьма; в афіксах: хлопець – хлопця, пісок – піску, відозва – відзиватися.

Чергування /о/, /е/ з нулем звука є результатом давніх фонетичних процесів, пов’язаних із змінами так званих редукованих, тобто дуже коротких голосних: сънъ – съна, дьнь – дьня. У ХІІ ст. редуковані голосні, що були в сильній позиції, продовжувалися і перейшли в голосні [о] та [е] нормальної довготи. Ті редуковані, що були у слабкій позиції, занепали, скоротилися до нуля, зникли. В тій самій морфемі редуковані голосні, залежно від форми слова, могли бути то в сильній, то в слабкій позиції. Це й призвело до появи даного чергування.

Одну з характерних рис національної специфіки української мови становить чергування /о/, /е/ з /і/, бо ніяким іншим мовам (навіть із найближчих слов’янських) воно не властиве. Суть його полягає в тому, що /о/ або /е/, які стоять у відкритому складі, чергуються з /і/ у закритому складі. Наприклад: во-ля – віль-ний, о-се-ні – о-сінь.

Проте суворо послідовної, до кінця витриманої позиційної залежності від фонетичних умов (закритість чи відкритість складу) в цьому чергуванні немає. Фонеми /о/, /е/ можуть часто виступати в складах закритих, а /і/, навпаки, – у відкритих: день, сон, ві-нок.

У нашій мові крім споконвічних [о], [е] є ще і вторинні [о], [е], що розвинулися із зредукованих ь, ъ або вставилися. Саме вони не чергуються з [і]. Чергуються з [і], попадаючи в закритий склад, лише давні, етимологічні [о], [е]. Вони чергуються з [і] в новоутворених закритих складах, що виникли в результаті занепаду в наступному складі редукованих голосних.

Перехід /е/ в /о/ після шиплячих та /й/. У сучасній українській мові після шиплячих [ж], [ч], [ш], [дж] та після [й] у різних формах слова чи в похідних словах можуть чергуватися /е/ з /о/: четвертий – чотири, пшениця – пшоно.

Чергування /е/ з /о/ – це результат розвитку української фонологічної системи.

Ця заміна початково відбувалася у визначених фонетичних умовах: перехід /е/ (як етимологічного, так і нового) в /о/ відбувався, якщо в наступному складі виступала голосна фонема заднього ряду, що не пом’якшувала попереднього приголосного: д.-р. жена – укр. жона, д.-р. пьшено – укр. пшоно. Якщо ж у наступному складі була голосна фонема переднього ряду, що пом’якшувала попередній приголосний, то згаданий фонетичний процес не відбувався: д.-р. женити – укр. женити, д.-р. пьшеница – укр. пшениця.

Чергування /и/ з /о/ та /е/ у фонемосполученнях /ри/, /ли/ – /ро/, /ло/, /ре/, /ле/. Воно в сучасній українській літературній мові охоплює невелику кількість слів. У ряді слів у відкритому складі між кореневими приголосними вимовляються звукосполучення [ри], [ли], голосний [и] в яких іноді може чергуватися з голосним [о] або [е], наприклад: дрижати – дрож, глитати – глотка, а також гримати, гриміти, кришити, тримати.

Звукосполучення [ри], [ли] в українській мові походять з давньоруських [рь], [ль], [ръ], [лъ]. Якщо редукований був у сильній позиції, як у словах крьвь, крьсть, то він розвинувся у голосний повного творення [о] чи [е]: кров, хрест. Якщо ж в іншій формі цього слова або в новому слові цього самого кореня редукований опинявся у слабкій позиції, він занепадав (крьвавь – крвав), а сонорні [р], [л] на деякий час стали складотворчими, що не властиве східнослов’янським мовам. Тому складотворчості вони не зберегли, і згодом після цих приголосних розвинулися нові голосні: в російській мові – [о], [е]; в українській – [и]. Наприклад: трьвога - трвога – тривога; дрьжати – држати – дрижати.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 13-15

Чергування в системі голосних

План

1. Найдавніші історичні чергування голосних фонем.

2. Чергування /о/, /е/ з /і/.

3. Чергування /о/, /е/ з нулем звука.

4. Перехід /е/ в /о/ після шиплячих та /й/.

5.Чергування /и/ з /о/ у фонемосполученнях /ри/, /ли/ – /ро/, /ло/, /ре/, /ле/.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006.

2. Дудник З.В. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навчальний посібник для студентів-філологів. – К.: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2002.

3. Карпенко Ю.О. Фонологічна історія українського вокалізму // Мовознавство. – 1998. – № 2. – С.78 – 91.

4. Сучасна українська літературна мова /за ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994.

5. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навч.посібник / За заг.ред. Н.П. Плющ. – К.: Київський університет, 2002.

6. Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. А.П. Грищенка. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., 1997.

7. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія: Навч.посіб. – К.: Вища шк., 1981.

Студент повинен знати: причини і час виникнення історичних чергувань, їхні закономірності та відхилення, граматичні та словотвірні форми, в яких відбувається або відбулося чергування.

Студент повинен уміти: знаходити у словах історичні чергування голосних, пояснювати причини їх виникнення; правильно утворювати нові граматичні та словотвірні форми, враховуючи закономірності й відхилення в чергуванні голосних фонем.

Базові поняття: історичні чергування фонем, редуковані звуки, нуль звука, відкритий склад, закритий склад, фонемосполучення, дифтонг, монофтонг.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

До практичного заняття № 13 (1 – 2 питання плану):

У поданих реченнях знайдіть слова, де можливі чергування голосних [о] – [а], [е] – [і], [е] – [и]. Випишіть ці слова і в дужках наведіть до них їх відповідники.

1. Летів і танув сніг (М. Рильський). 2. На кухні щось сікли сікачем, щось терли в макітрі (Ю. Смолич). 3. Ломило в спині (А. Головко). 4. Ходить по кутку, кланяється, з усіма прощається (І. Нечуй-Левицький). 5. Уранці йде Олеся дружок збирати (Марко Вовчок). 6. Христя почала плакати і нарікати на свою долю (Панас Мирний).

До практичного заняття № 14 (3 питання плану):

Запишіть подані слова, розбивши їх на дві групи: 1) в яких [о], [е] чергуються з нульовим звуком, що відображає закон переходу давніх коротких ь, ъ у нові о, е в сильній позиції, і занепад їх – у слабкій; 2) у яких [о], [е] є вставними.

День – дня, пень – пня, вінок – вінка, петля – петель, вихрястий – вихор, крапля – крапель, коноплі – конопель, сосна – сосон (і сосен), відро – відер, вітру – вітер, свекор – свекруха, швець – шевця, повний – повен, повний – повен, синок – синка, вишня – вишень, човен – човна.

До практичного заняття № 15 (4 – 5 питання плану):

Спишіть, вставляючи пропущені літери е або о та пояснюючи правопис цих слів.

1. Уже звеч…ріло (В. Минко). 2. Нас ч…тири трактористи з бригадиром на ч…лі (П. Тичина). 3. Нарешті їх залишилося ч…тверо (О. Копиленко). 4. Сім’я веч…ря коло хати (Т. Шевченко). 5. Скинув до нього на сани міш…чків п’ять жита, один – пш…ниці та півклунка пш…на – увесь лиш…к, який можна було збути (Панас Мирний). 6. А він як скочить до мене, як ударить мене по щ…ці (І. Нечуй-Левицький).

ВПРАВИ ДЛЯ АУДИТОРНОЇ РОБОТИ

1. Перепишіть. Проаналізуйте звукові відповідності, підкресліть видозміни морфем (кореневих і афіксальних), спробуйте встановити умови і причини виникнення видозмін морфем.

Терти – тру – витирати, порох – запорошений – у поросі, дихати – натхнення, воля – невільник, променя – промінь, летіти – прилітати, день – щодня, гребінець – гребінця, сніжок – по сніжку, братового – братів, збирати – зібрати, на новому – на новім, допомогти – допомагати, стерти – стирати, наберу – набирати, завмерти – завмирати, ломити – ламати.

2. До поданих слів доберіть однокореневі, вкажіть на чергування голосних.

Могти, клонитися, мести, забирати, стелити, бродити, сідати, дерти, стирати, чекати.

3. Поясніть, чи може [і] чергуватися з [о] та [е] в таких словах:

Кріт, зовсім, світ, поріг, ніч, він, віск, скрізь, бій, мій, двір, звір, твір, бір, ліс, віз, сніп, стіл, сніг, промінь, совість, дзвін, сіль, біль, рій, схід, переліт, щебіт, замість, вечір, навіть, довід, ріг, вірш, дефіс, аналіз, пеніцилін.

4. У всіх наведених словах є [о] або [е], що стоять у закритих складах. Чому вони не прочергувалися з [і]?

Вершина, дерев, темний, ранок, день, чорний, народ, гордо, колос, паровоз, зійшов, повний, мороз, знаєш, верба, стежок, грудень, ворон, головка, береш, блок, Євген, вітер, сосон, смужечка, панель, гнобитель, біленький, шофер, філософ, жертва, іскор, вагон, хлібороб, кінець.

5. З'ясуйте, в яких словах голосний [і] походить з Ђ; пам’ятайте, що [і] походить з Ђ у тому випадку, коли він стоїть і в закритому (у він-ку), і у відкритому (ві-нок) складі.

1. І я приніс вінок із слів, що зацвіли в душі, його я вільним серцем сплів для вас, товариші (Д. Павличко). 2. Вже достигли хліба… Вітерець повіва, нива ніжиться, сонцем зігріта. Люди з давніх-давен називали жнива трудовою вершиною літа (Д. Луценко).

6. Поставте слова у називному відмінку однини (фіксуйте наголос) і поясніть закономірності вживання [о], [е], [і] в закритому складі.

Діловода, скорохода, водопроводу, газовідводу, всюдихода, хлібороба, дровоноса, стравоходу, доводу, заходу, самохода, вивозу.

7. В одному з поданих речень є слово, при утворенні якого прочергувалися з [і] одночасно [о] та [е]. Знайдіть те речення і те слово.

1. Пливе здаля пора осінніх гроз. 2. Качки, минаючи нічліг, летять у ранній просені. 3. Коли весною згаєш пломінь літ, то й осінь не порадує квітками. 4. З прадавніх вижухлих віків бере початок рід наш славний (Д.Луценко).

8. До наведених слів доберіть такі їх форми або споріднені слова, щоб у кожній парі було представлене чергування [о], [е] з нулем звука. За якою ознакою розрізняються випадні і вставні [о], [е]?

Зразок: хлопець – хлопця ([е] – випадний).

Стежка, вишня, сорочка, по землі, зерно, по пісочку, віночок, овес, хмаринки, крижинки, вітер, згадки, весна, вихор, зернина, сонце, кожен, на стежках.

9. Перекладіть українською мовою, поясніть написання е, о після шиплячих та й. Зіставте правопис в обох мовах.

Желтый, чего, жернова, шофер, шоколад, шелестеть, черный, пшеничный, чело, щека, шелк, чернила, шестой, вечером, боевой, черепица, чемодан, чехол, четырнадцать, шедевр, шефство, жених, желтеть, джем, джемпер.

10. Поясніть написання о, е після букв, що позначають приголосні та й.

Чекати, череда, рожевий, червоний, збудження, ешелон, вражений, шелест, щелепа, щока, шепіт, звечоріло, Шевченко, четверо, чоло, знайомий, смушевий, бойовий, величезний, пшоно, вершечок, шеф, стрічечка, жовтий, виснаження, мішечок, чепурний, шепочемо, кочегар.

11. З наведених речень виберіть слова із звукосполученнями [ри], [ли] і запишіть їх у дві колонки; в першій мусять бути ті, в яких [ри], [ли] сягають давньоруських сполучень [ръ], [лъ], [рь], [ль] – стоять у відкритому ненаголошеному складі, в них голосний [и] може чергуватися з [о], [е], в російській мові таким [ри], [ли] відповідають [ро], [ло], [ре], [ле]; у другій колонці – всі інші.

1. Прикутий Прометей. Кривава брила. Терза орел героя день при дні. 2. В багряних краплях яблука круті поблискують загуслими медами. 3. Як дітей в дорогу споряджала, тамувала смуток свій і жаль, на щоках сльозинкою дрижала материнська добрість і печаль. 4. Насущний хліб, який зібрав я влітку, до крихти кровним людям віддаю. 5. Коли весна розкована бриніла на ксилофонах сонячних струмків, душа моя, мов поле, яриніла зоринками гречаних світляків. 6. Край шляху в криниці прозора вода, небесне роздолля в глибінь загляда (Д. Луценко). 8. Шумить і шепче тривожний зрадливий дощ із-за кутка (М. Рильський). 9. Потім загриміло. По шибках запорошив дощ. Великі краплини били про склу, як град, скриготіли по даху. 10. Дрібним дрожем безконечним квіти дрижали на полиці (П. Тичина).