Теоретичний блок

Тема 9 - 10. Модифікації голосних і приголосних фонем. Чергування фонем, його види

План

1. Поняття коартикуляції. Комбінаторні і позиційні фонетичні зміни.

2. Комбінаторні й позиційні модифікації голосних: акомодація, редукція (якісна і кількісна), гармонійна асиміляція.

3. Комбінаторні модифікації приголосних: акомодація, асиміляція.

4. Позиційні модифікації приголосних (зміна приголосних /в/, /й/ на /ў/, /ĭ/).

5. Чергування фонем. Живі (фонетичні) та історичні чергування фонем.

Література

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2006.

2. Брахнов В.М. Явище асиміляції в консонантизмі української мови. – К.: Наук. думка, 1970.

3. Дудник З.В. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навчальний посібник для студентів-філологів. – К.: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2002.

4. Карпенко Ю.О. Фонологічна історія українського вокалізму // Мовознавство. – 1998. – № 2. – С.78 – 91.

5. Савченко І. Змішані типи консонантної асиміляції за артикуляційно-акустичними ознаками // Мовознавчий вісник: Зб. наук. пр. / МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. – Черкаси, 2007. – С. 41 – 48.

6. Сучасна українська літературна мова /за ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994.

7. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За ред. І.К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969.

8. Сучасна українська літературна мова. Фонетика: Навч.посібник / За заг.ред. Н.П. Плющ. – К.: Київський університет, 2002.

9. Сучасна українська літературна мова: Підручник / За ред. А.П. Грищенка. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., 1997.

10. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія: Навч.посіб. – К.: Вища шк., 1981.

Базові поняття: коартикуляція, вокалізм, редукція, акомодація, асиміляція, модифікація.

До комбінаторних належать зміни, зумовлені взаємодією звуків у мовному потоці. Якщо звуки вимовляються у безпосередній послідовності вряд, то відбувається своєрідне накладання артикуляції кінцевої і початкової фаз сусідніх звуків або й цілих звуків. Таке явище називається коартикуляцією.

Розрізняють два типи комбінаторних змін – акомодацію й асиміляцію. Під акомодацією (лат. accomodatio – пристосування) розуміють зміни, що відбуваються внаслідок взаємодії звуків різних категорій, тобто між голосними і приголосними. Наприклад, у слові кущ приголосний [к] перед голосним [у] лабіалізується [кºушч]. Акомодація може бути прогресивною (коли попередній звук впливає на наступний) і регресивною (коли наступний звук впливає на попередній). Наприклад, у слові ляк в артикуляції голосного [а] під впливом попереднього м’якого приголосного

[л'] з’являється дуже короткий призвук [і]. Якщо ж наступний звук впливає на попередній, відбувається регресивна акомодація.

Асиміляція (лат. assimilatio – уподібнення) – це зміни, що відбуваються внаслідок взаємодії звуків тієї самої категорії, тобто між голосними або між приголосними. Наприклад, [с] під впливом [н'] у слові сніг теж м’який: [с'н'іг].

До найголовніших модифікацій українських звуків у мовному потоці в системі вокалізму належить акомодація (пристосування голосних до сусідніх приголосних), редукція, вокальна (або гармонійна) асиміляція. Редукція голосних (від лат. reductio – зменшення, послаблення чого-небудь) відбувається тоді, коли вони потрапляють у слабку позицію. (Сильною для них є позиція під наголосом, а слабкою – без наголосу). У слабкій позиції голосні звуки характеризуються меншою довготою, а деякі з них змінюються і якісно, вимовляючись з окремими додатковими рисами, невластивими основному варіанту даної фонеми.

Гармонійна асиміляція (інакше – дистантна асиміляція, або вокальна) – це особливий вид регресивної асиміляції голосних у суміжних складах, який полягає в тому, що попередній голосний більше або менше уподібнюється до наступного голосного. В результаті відбувається чергування алофонів тієї самої фонеми. Гармонійної асиміляції зазнають передусім ненаголошені голосні в позиції перед наступним наголошеним. Так, ненаголошений алофон [е] перед наступним складом з голосним високого підняття [і], [и], [у] більше наближається до [и]; натомість перед наголошеним складом з голосним [у] він наближається до [у].

Акомодація приголосних до сусідніх голосних виявляється так:

1. Напівпом’якшена вимова перед наступним голосним [і] губних, передньоязикових шиплячих, задньоязикових, глоткового звуків. Наприклад: [б’ілет], [ж’інка], [г’ірка].

2. Лабіалізація приголосних перед наступними голосними [о] та [у]. Наприклад: [тºом], [дºуб], [л'ºул'ка].

Асиміляція приголосних – дуже поширене явище в українській мові. Наслідком асиміляції можуть бути або модифікації фонем, або фонетичні чергування.

Приголосні фонеми /в/, /й/ у певних позиціях (на початку слова перед приголосним (йти, взяти); в кінці складу або слова після голосного (байка, вовк, взяв, навчання)) чергуються з [ĭ] та [ў].

У мовному потоці морфеми можуть частково змінювати свій фонемний склад, наприклад: /сид-ит'/, /с'ад-у/. Фонемна відмінність аломорфів тієї самої морфеми називається чергуванням фонем. Чергування бувають живі (або фонетичні), які зумовлені певними фонетичними умовами, що діють у сучасній мові, та історичні, які не можуть бути пояснені фонетичними закономірностями, властивими сучасній мові, вони відбуваються за традицією.