9.2 Планування роботи інструментального господарства

Головне завдання інструментального виробництва полягає в безперебійному забезпеченні оснасткою та інструментом основних та допоміжних цехів та робочих місць при мінімальних витратах на їх проектування, виготовлення, зберігання та підтримання в працездатному стані.

Основні функції інструментального господарства:

• визначення потреби та забезпечення підприємства в оснастці та інструменті, як власного виробництва так і куплені;

• проектування оснастки власного виробництва, її виготовлення в інструментальному цеху та відновлення;

• організація експлуатації та технічний нагляд за правильною експлуатацією оснастки та інструменту;

• повне та своєчасне забезпечення робочих місць потрібним інструментом;

• організація роботи із заточування, доводки та ремонту інструменту;

• організація раціонального зберігання та видача інструменту виробничим підрозділам.

Потреба підприємства в інструменті та технологічній оснастці складається із:

• витратного фонду, який відображає річну потребу підприємства в інструменті для виконання запланованого обсягу і номенклатури продукції;

• загальнозаводського оборотного фонду - це сукупність запасів центрального інструментального складу і цехових оборотних запасів (у цехових коморах, на робочих місцях, в заточці та ремонті).

План роботи інструментального цеху розробляє планово-економічний відділ підприємства на рік із поквартальною розбивкою та щомісячним уточненням.

Основними розділами плану є:

• виробнича програма цеху, яка розробляється як за номенклатурою (штампи, прес-форми, пристрої, загальний вимірювальний та допоміжний інструмент, ремонт, відновлення та модернізація оснащення), так і у вартісному вираженні за обсягом товарної продукції;

• чисельність та заробітна плата - розробляється за аналогічними показниками основних цехів, при цьому чисельність робітників визначається виходячи із трудомісткості та норм обслуговування;

• витрати цеху (кошторис витрат за економічними елементами) та собівартість виготовленої продукції (калькуляційними одиницями для власного виробництва можуть бути - штампи, прес-форми, пристрої; для сторонніх організацій – замовлення).

Виробничу програму розробляють на підставі таких вихідних даних:

• виробнича програма підприємства з випуску продукції;

• графік підготовки виготовлення нових виробів;

• розрахунки потреби в технологічному оснащенні для поточного виробництва, а також технологічного оснащення другого порядку;

• дані про стан запасів інструментів в центральному інструментальному складі (ЦІС);

• замовлення виробничих і допоміжних цехів на виготовлення інструментів-дублерів.

Виробничу програму ІЦ розробляють за такими показниками:

• випуск продукції в натуральному вираженні (номенклатура);

• обсяг товарної продукції.

Номенклатуру технологічного оснащення, потрібно планувати з урахуванням таких чинників:

• потреби підприємства в оснащенні;

• обсягів і номенклатури оснащення, яке буде закуплено в сторонніх організацій;

• обсягів і номенклатури оснащення, яке потрібно виготовити стороннім організаціям;

• обсягів і номенклатури оснащення, яке підлягає відновленню та ремонту.

Обсяги товарної продукції за планом обчислюють у такому вираженні:

• трудовому (за нормативною трудомісткістю), нормо-год;

• вартісному, грош. од.

Виробнича програма дільниць цеху складається з двох розділів:

• плану випуску,

• плану запуску.

Для ІЦ, у складі яких є заготівельні дільниці, потрібно розв’язувати три завдання оперативного управління:

1. формувати місячний номенклатурний план заготівельній дільниці ІЦ;

2. формувати місячний номенклатурний план запуску інструменту;

3. формувати місячний номенклатурний план випуску інструменту.