61. Розпад Австро-Угорщини. Державний лад та законодавча діяльність зунр.

Різке загострення соціально-економічних, політичних і національних суперечностей у першій світовій війні призвело до революційних вибухів у воюючих країнах – спершу у Росії (лютнева революція і жовтневий переверот 1917 р.), а у жовтні-литопаді 1918 р. – в Австро-Угорщині і Німеччині. Австро-угорський імператор Карл І видав 18 жовтня 1918 р. Маніфест про перетворення країни у федеративну державу, і коронні землі отримали право створити свої представницькі органи – Національні ради. Відтак, 18 жовтня у Львові відбулись Збори усіх українських послів Австрійського парламенту, Галицького і Буковинського Сеймів і по 3 представники від усіх політичних партій, духовенства і студенства, на яких було обрано Українську національну раду на чолі з Євгеном Петрушевичем і проголошено, що Галичина, Північна Буковина і Закарпаття утворюють Українську державу, щоправда, ще у складі Австро-Угорської монархії. Рада створила свої виконавчі органи – комісії:загальну – на чолі з Є.Петрушевичем, для Галичини і Закарпаття – на чолі з Костем Левицьким, для Буковини – на чолі з Омеляном Поповичем. Уряд ЗУНР – Державний секретаріат, входило 15 секретарств: внутр. І зовн.справ, фінансів, військов, юстиції, тощо. Очолив прем’єр – Левицький.

Органи місц.самовряд – у селах –громад.та міські комісари, у повітах – повітові.У всіх адмін.-територ одиницях було створено – прибічні ради, які виконували функцію дорадчого органу. Від 16.11.18 повітовий комісар вищий представник влади у повіті.

Законодавча діяльність: Закон про держ.мову – який проголосив укр..мову держ. Закон про громад. Та правовий статус чужинців. «Тимчасовий основний закон» - закріплював верховенство і суверенітет народу, який здійснював конст.права через представ органи, обрані на основі загал.рівного, прямого, таємного голосуван за пропорц.виборчої систем. Закон «Про основи шкільництва» - визначав держ.статус західноукр. Земель, дозволяв засновувати приватні школи,передбачав право нац..меншинств на школу рідною мовою.

64. Процес створення Союзу рср, правовий статус усрр як союзної республіки.

Курс на об’єднання державних утворень, що виникли в результаті розпаду Російської імперії під орудою Москви був невід’ємною складовою загальнополітичного курсу більшовиків. Для цього було застосовано широкий спектр засобів – від зброї до політичної дипломатії в усіх її формах. Це влітку 1919 року під приводом «соціальної небезпеки», «спільних інтересів» та «зміцнення війського-політичного союзу» Москва добилася злиття найголовніших наркоматів Росії та нац..республік. У 1922 р. на Генуезькій конференції делегати рад.республік підписали протокол про передання РСФРР свого представництва. Російське зовнішньополітичне відомство фактично узурпувало повноваження незалежних республік і почало виконувати роль загально федеративної структури. Розроблений проект Й.Сталіним «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками» передбачав входження останніх на правах автономії. Цей проект зазнав критики. Ленін в основу взаємовідносин вкладав принцип рівних прав у складі федерації. 10.12.22 – на 6 Всеукр. З’їзді Рад було ухвалено Декларацію про ств СРСР і проект основ СРСРС. 30.12.22 було прийнято Декларацію про утв. СРСР і Союзний договір. Юридичне оформлення СРСР відбулося на 2 З їзді Рад СРСР у 1924 р, який прийняв Конституцію СРСР. Вона посилювала централізаторські тенденції, що неминуче вело до обмеження прав союзних республік, в тому числі і Укр. З утр.СРСР міжнародно-правовий статус УСРР змінився – вона стала автономним утв. у складі Рад.Росії, хоча формально вважалася нац.-територ. Утв. з власним адміністративним апаратом. 1925 р було внесено зміни до Констит. УСРР, яка фіксувала, що УСРР ставала складовою частиною єдиної союз.республіки.