- •1. Предмет, мета і завдання ідпу.
- •2. Методологічні проблеми історії держави і права України. Історіографія.
- •3.Організація влади та управління у первісному суспільстві.
- •5. Характеристика державного ладу в грецьких полісах Північного Причорномор’я. (На прикладі Ольвії, Тіри, Херсонеса в VII ст. До р.Х. – vі ст. По р.Х.)
- •6. Організація влади та управління в Боспорській державі (V ст. До р.Х. – іv ст. По р.Х.).
- •7. Особливості розвитку права в давньогрецьких державах Північного Причорномор’я.
- •10. Феномен Хозарського каганату.
- •8. Організація влади та управління у Великій та Малій Скіфії. Сарматські воєнно-племінні союзи (VII ст. До р.Х. – III ст. По р.Х.).
- •69. Правове оформлення розпуску Союзу Радянських Соціалістичних Республік та створення Співдружності Незалежних Держав.
- •68. Німецькій та румунській окупаційний режими в Україні. Націоналістичний та радянський рухи опору в роки Другої світової війни
- •61. Розпад Австро-Угорщини. Державний лад та законодавча діяльність зунр.
- •64. Процес створення Союзу рср, правовий статус усрр як союзної республіки.
- •57. Нормативна база щодо обмеження застосування української мови в Росії 2 пол. Хіх ст.
- •11. Перші прояви державного життя у східних слов’ян. Антський союз у IV – VI ст. Дуліби та інші “літописні племена” в VII – IX ст.
- •12. Теорії становлення Русі. Етапи розвитку давньоруської державності (IX – XIV ст.).
- •67. Основні риси права Радянської України (до 1991).
- •14.Політико-правові системи народів українського Степу: угри, печеніги і половці в іх–хііі ст.
- •28. Міське життя і магдебурзьке право в пізньосередньовічній Україні.
- •30.Основні риси кримінального права вкл
- •29..Джерела русько-литовського права: класифікація, зміст і характеристика.
- •32.Основні риси сімейного права вкл.
- •31.Цивільне право вкл.
- •23.Входження українських земель до складу Угорської держави, Польського королівства та Литовського князівства.
- •16.Соціальна структура Київської Русі та її юридичне оформлення (х-хііі ст.).
- •15.Соціально-політичний лад та адміністративно-територіальний устрій в українських землях 2 пол. XII - 1 пол. XIV ст.
- •18.Джерела давньоруського права
- •19.Правова система Київської Русі
- •21. Монгольська навала та інтеграція руських земель до складу Золотої Орди (xiiі – XIV ст.).
- •27.Релігійне життя і взаємини християнських церков в Україні у 2 пол. XIV – 1 пол. Xviі ст.: історико-правовий аналіз.
- •34.Польсько-литовські державні унії та створення Речі Посполитої двох націй.
- •35.Еволюція державної влади і правових відносин в Кримському ханстві (XV – XVIII ст.).
- •36.Адміністративний та військово-політичний устрій Запорізької Січі. Правові відносини на Запоріжжі.
- •37.Юридичне оформлення закріпачення українського селянства у XVI ст.
- •38.Козацько-селянські війни кінця XVI – початку XVII ст.: причини та юридичні наслідки.
- •40.Військо та органи управління української козацької держави (Гетьманщини) 1648–1782.
- •41.Судочинство Гетьманщини в сер. XVII – кін. XVIII ст.
- •46.Державний устрій Російської імперії та адміністративно-територіальний поділ українських земель (кін. XVIII – поч. Xіx ст.).
- •47.Еволюція суспільного устрою на українських землях Російської імперії в кінці XVIII – на початку xіx ст.
- •41.Система судоустрою та судочинства гетьманщини в сер. XVII – кін. XVIII ст.
- •22.Давньоукраїнське звичаєве право: історія вивчення, сутність та значення.
- •49. Еволюція суспільного устрою на українських землях Габсбурзької імперії в кінці XVIII – на початку XX ст.
- •33. Судоустрій та судочинство у вкл, Короні Польській та Речі Посполитій.
- •55. Основні риси сімейного права в українських землях (хіх – початок хх ст.)
- •48. Держ устрій Габсбург імперії та адміністративно-територіальний поділ українських земель (кін. XVIII – поч. XX ст.).
- •65. Державно-правове становище українських земель у складі Другої Речі Посполитої, Чехословаччини та Румунії (1918 – 1940 рр.).
- •59. Зміни в державному устрої Росії після Лютого 1917. Тимчасовий уряд: склад, законодавство та його органи в Україні.
- •63. Судочинство та правові відносини унр та Гетьманату.
- •60. Діяльність Центральної ради та утворення Української Народної Республіки. Директорія унр: законодавство, державні органи, військо.
- •52. Джерела російського права в українських землях хіх – поч. Хх ст.: класифікація, зміст і характеристика
- •51. Правовий зміст та наслідки та наслідки для України реформ в Російській імперії 1860-х – 1870-х рр. Контрреформи 1880-х.
- •50. Суспільно-політичні організації організації структура цілі.
- •58. Ств. Програмні положення партій.
- •62. Гетьманська держава Павла Скоропадського.
- •53.Основні риси цивільного права в українських землях (хіх – початок хх ст.).
- •54.Основні риси кримінального права в українських землях (хіх – початок хх ст.).
11. Перші прояви державного життя у східних слов’ян. Антський союз у IV – VI ст. Дуліби та інші “літописні племена” в VII – IX ст.
Слов’яни — одне з найбільших угруповань давньоєвропейського населення, що сформувалося в середині І тис. до н. є. їх історія в останні століття до нашої ери та в першій половині І тис. н. є. добре відображена в археологічних матеріалах (зарубінецька, черняхівська та інші археологічні культури). Писемні відомості про слов'ян з'явилися на початку нашої ери. З цього часу стало можливим відносно систематичне вивчення процесу зародження у давніх слов'ян класових відносин як обов'язкової умови становлення державності.
До середини І тис. н. є. слов'яни займали велику територію, що простягалася між Ельбою на заході, Волго-Окським межиріччям на північному сході, озером Ільмень на півночі і Північним
Причорномор'ям на півдні. З величезними масштабами розселення слов'янських племен пов'язаний і процес їхньої диференціації. З'явилися східні, західні та південні слов'яни.
У писемних джерелах початку нашої ери слов'яни згадуються під назвою «венеди». Вперше таке найменування було вжито римським ученим і державним діячем І ст. н. є. Плінієм Старшим. У «Природничій історії» він зазначав, що «місцевості до річки Віс-тули (Вісли) заселені сарматами, венедами, скіфами і гіррами». Про венедів писав і сучасник Плінія римський історик Тацит у трактаті «Походження германців і місцезнаходження Німеччини».
Становлячи в І ст. н. є. єдиний, стійкий і один із найчислен-ніших у Європі етнічний масив, венеди заселяли Східну й Центральну Європу між Дніпром на сході і Одером на заході. На півночі територія їх розселення досягала лівобережжя Прип'яті, а на півдні — рубежів Лісостепу й Степу. Венеди вели осілий спосіб життя, знали орне землеробство. Розвиток господарства у слов'ян зміцнював зв'язки між їхніми племенами.
Візантійський історик Йордан виділяє в середині І тис. н.е. племена антів та склавінів. Він підкреслює, що наймогутнішим союзом племен були анти, які мешкали на північ від Чорного моря між Дністром і Дніпром. Прокопій Кесарійський згадує про незліченні племена антів і відзначає, що анти та склавіни говорили однією мовою.
Вони займалися землеробством, скотарством, жили невеликими поселеннями на берегах річок та озер, мали укріплення, спільні для кількох поселень. Тогочасні автори підкреслюють, що анти були високі, дуже сильні і хоробрі люди. У IV ст. н.е. їх племена створили військово-політичний союз, який мав характер державного об?єднання. У «державі» антів відбувався перехід від первіснообщинного ладу до ранньофеодального з елементами патріархального рабства. Розпочалося майнове розшарування суспільства. У них переважав демократичний лад; управляли загальні збори (віче), і всі найважливіші справи вирішувалися спільно. Однак у разі небезпеки вони обирали царя, авторитет якого визнавав весь народ. Одним із них був Бож, який у 380 р. н.е. організував союз для боротьби з готами. Але цей виступ виявився нещасливим для антів і Бож із синами і сімдесятьма знатними людьми потрапив у полон до готів. Інший вождь — Мезамир очолив боротьбу проти аварів у 560 р. н.е.
Антська держава занепала під ударами аварської орди у VI ст. н.е. Назва «анти» проіснувала недовго, близько трьох століть, і на початку VII ст. зникла з історичних хронік, розчинившись у загальному терміні «слов?яни».
У працях багатьох істориків прослідковується думка, що анти були найдавнішими предками українців, «порогом українства». Поряд із цим слід також відзначити, що ця найбільша для свого часу група слов’янських племен на території України була основною складовою формування етнічних спільнот, які з часом переросли в українську народність. Однак до завершення цього процесу пройде ще багато віків, перш ніж в результаті міграцій та асиміляцій в український етнос буде внесено нові риси. Тобто про антів можна говорити як про один з найглибших коренів формування українського народу, чи не найважливішого учасника і фундатора процесу його формування. Протягом 7-9 ст слов’яни розселилися на значній території Сх.Європи. Вони об’єднувалися у союзи племен. Поляни жили навколо Києва. Їхніми сусідами були сіверяни, древляни, дреговичі, біли хорвати, волиняни, дуліби. На межі 8-9 століття у слов’ян почали формуватися засади державності. Руська земля утворилася в результаті об’єднання союзів східнослов’янських племен. На великій території із союзів племен утворилися князівства і засновувалися міста. Головним містом став Київ. Воно виникло майже в центрі слов янських земель на правому березі Дніпра. Київ був столицею Полянського князівства.