45

ВСТУП

Актуальність теми роботи проявляється в наступному. Захист прав особи, яка бере участь у кримінальному процесі, проголошувався та закріплювався у різних міжнародно-правових документах як універсального, так і регіонального характеру. Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини була прийнята 4 листопада 1950 p. і набрала чинності 3 вересня 1953 p. Вона складається з декількох розділів і на цей час до неї прийнято дванадцять Протоколів. Це найстаріший міжнародний договір, призначення якого полягає в тому, щоб гарантувати додержання прав людини, тому інструмент захисту, який пропонується нею, найбільш розвинутий.

У рамках Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини розглядаються, серед інших, громадянські права, які зачіпають сферу кримінального судочинства і за допомогою яких здійснюються процесуальні гарантії для осіб, котрі беруть участь у судовому процесі та у попередньому слідстві.

З перших днів ратифікації Україною Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод до Європейського суду з прав людини із України пішов величезний потік заяв з надією на швидке і справедливе рішення. В деяких випадках до написання заяв виявилися залученими юристи чи адвокати. Часто заяви складали самі заявники, які не мали взагалі уявлення про право. Результат для більшості заявників виявився несподіваним: значну кількість заяв було відхилено з технічних причин (неповнота інформації, відмова надати документи, відсутність відомостей про законодавство, яке було застосоване і т.п.) або було визнано Комісією, а пізніше Судом неприйнятними. Україна не виявилася оригінальною і пішла тим же шляхом, який пройшли всі європейські держави в їхньому спілкуванні з Судом. Досить згадати, що в 1960 році, коли Європейський суд з прав людини тільки починав роботу, з перших 713 заяв було відхилено 710. І в наступні роки відсоток відхилених заяв залишається досить високим.

Причина ситуації, що склалася, полягає в нерозумінні чи недооцінці ролі і місця Європейського суду з прав людини. Суд - це не політичний орган, якими є багато з існуючих органів з захисту прав людини, а орган з вирішення переданих йому спорів на основі права. Саме з цим пов’язане особливе значення юридичних процедур, закріплених в Конвенції і в Регламенті Суду. Незнання таких процедур, як і їхнє зневажання, можуть суттєво утруднити звернення до Суду для захисту прав людини і основних свобод.

Дану курсову роботу я присвячую розгляду найбільш важливих процедур, пов’язаних зі зверненням до Європейського суду з прав людини, а також аналізу практики Суду, що склалася у зв’язку з цим. Суд не застосовує і не тлумачить національне право держав-учасниць Конвенції, і це повною мірою стосується застосування норм Конвенції в частині звернення до Суду. Однак заявник повинен знати про можливі колізії конвенційного права і національного законодавства, про прагнення органів держави застосовувати національне право, а також про безумовний примат конвенційного права. Тому в праці приділено увагу тим положенням українського законодавства, які можуть створити перепони при зверненні до Суду.

Метою курсової роботи є дослідження Європейського суду з прав людини, як суб’єкта захисту прав українських громадян ,можливість захисту прав учасників кримільного процесу з використанням юрисдикції Європейського суду з прав людини.

Завданням курсової роботи є надати загальну характеристику Європейського суду з прав людини,розкрити порядок подання та розгляду скарги та проаналізувати прецедентну практику Євопейського суду з прав людини.

Предметом курсової роботи є захист законих прав, свобод людини і громадянина ,як учасників кримінального процесу.

Публікації науковців є важливим теоретичним фундаментом для належного осмислення, визначення й обґрунтування необхідності змін чинного кримінального законодавства, що стосується суспільних відносин у сфері статевої свободи і статевої недоторканості особи. Питання звернення, захисту своїх прав та порядку виконання рішень Європейського Суду з прав людини досліджували у своїх працях Н.Коломієць, С.Головатий, З.Бортновська, Н. Коломієць, В.Рум'янцева.

При написанні курсової роботи використовувалися наступні методи – аналітичний, системний, порівняльний, функціональний, логічний, та інші.

При написанні роботи я використала нормативну базу, матеріали коментаріїв до науково практичних кодексів та наукові публікації вчених.

Розділ 1. Характеристика європейського суду з прав людини

1.1.Організаційна структура Євпропейського суду з прав людини

Новий Суд створено як постійно діючий двопалатний судовий орган. На сьогоднішній день Суд складається загалом з сорока суддів - по одному судді від кожної держави-учасниці Конвенції.[7,с.37].Рішення про прийнятність скарг розглядається на попередньому етапі Комітетом з трьох суддів і є остаточним у випадку, якщо воно прийняте одноголосно. Якщо суддя-доповідач Комітету вважатиме, що справа має ранг великої важливості, і при цьому скарга є прийнятною чи, якщо Комітет не може одноголосно прийняти рішення про відхилення скарги (визнання її неприйнятною), справа направляється в палату. Скаргу, визнану прийнятною, може бути розглянуто або палатою, або Великою палатою.

Основна маса справ повинна розглядатися палатою, що складається з семи суддів (може бути створено декілька таких палат). Палата приймає рішення про свою компетенцію по цій справі і виносить рішення по суті розглянутої справи. В палаті для підготовки справи до розгляду призначається суддя-доповідач, який встановлює контакти зі сторонами. Сторони можуть представити до Суду свої думки у письмовому вигляді. Можлива також дача свідчень у палаті. Якщо сторони не приходять до дружнього врегулювання, то палата виносить рішення по суті. Таким чином, палата є першою інстанцією Європейського суду з прав людини. Якщо рішення палати у встановлені терміни і за визначеними у Конвенції підставами не оскаржено у Велику палату, то воно вважається остаточним і у відповідності з Конвенцією обов’язковим до виконання.

Якщо жодна зі сторін у справі не заперечує, то в будь-який час до винесення рішення по суті, палата може відмовитися від своєї юрисдикції на користь Великої палати. Конвенція встановлює вичерпний перелік підстав поступлення юрисдикцією: це можливе у випадках, якщо розгляд справи піднімає серйозні питання тлумачення Конвенції чи протоколів до неї, або існує ймовірність того, що відповідь на питання, яке стоїть перед палатою, не буде відповідати раніше винесеному рішенню.

Велика палата складається з сімнадцяти суддів. Окрім можливості бути судом першої інстанції, Велика палата є судом другої інстанції. Після винесення рішення палатою, сторони у виключних випадках мають право звернутися в тримісячний строк про передачу справи на розгляд Великої палати. Клопотання може бути задоволене лише у випадку, "якщо справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї, або важливе питання загального значення" (ст.43). Рішення Великої палати є остаточними і, у відповідності до Конвенції, обов’язковими до виконання.

Контроль за виконанням рішень Європейського суду з прав людини здійснює Комітет міністрів Ради Європи.

Відповідно до ст.20 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський Суд з прав людини складається з такої кількості суддів, яка відповідає кількості Високих Договірних Сторін (на сьогоднішній день їх 47).

Судді повинні мати високі моральні якості, а також мати кваліфікацію, необхідну для призначення на високу судову посаду, чи бути юристами з визнаним авторитетом.

Упродовж строку своїх повноважень судді не можуть займатися ніякою діяльністю, що є «несумісною з їхньою незалежністю, безсторонністю або вимогами виконання посадових обов’язків на постійній основі».

Парламентська асамблея Ради Європи обирає суддів до Європейського суду строком на дев'ять років. Судді не можуть бути переобрані. Суддя може бути звільнений з посади, якщо рішення про його невідповідність встановленим вимогам буде ухвалена іншими суддями більшістю у дві третини голосів [1,с.20].

Суд на пленарних засіданнях обирає Голову Суду та одного чи двох заступників Голови Суду строком на три роки.

З квітня 2010 року суддею Європейського суду з прав людини від України є Ганна Юдківська.

Суд приймає рішення виключно групами суддів: у складі Палати, Великої Палати чи Комісії.

а) Палати

Кожна скарга передається в ту палату, в якій засідає національний суддя. Поскільки український суддя засідає в четвертій Палаті Європейського Суду, то багато українських справ розглядається цією Палатою.

б) Велика Палата, фільтраційна комісія

Суттєвою складовою частиною європейського компромісу під час роботи над 11-м протоколом було створення Великої Палати. На неї покладаються дві функції. З одного боку вона діє як перша інстанція у справах, де розглядаються важливі питання тлумачення (інтерпретації), з іншого боку вона виступає в ролі суду другої інстанції.

Європейський Суд створив дві Великі Палати, кожна з яких складається з 17 суддів; серед них постійно – голова Суду і два його заступники, а також два інших голови Палат. Під час розподілу суддів по окремим Палатам знову ж таки враховуються різні критерії, перш за все, відповідне представництво жінок, а також географічний розподіл. Національний суддя також бере участь в розгляді справ.

в) Комісії.

В комісіях розглядаються однозначно недопустимі справи, тобто такі, в яких особа, що подає скаргу не дотрималася терміну 6 місяців чи не повністю скористалася правозахисними шляхами у своїй країні. Приблизно 50% скарг розглядаються в такій процедурі, і без цих комісій Європейський Суд ніколи не зміг би впоратися з великою завантаженністю. Троє суддів цих комісій по черзі призначаються однією з палат. Вони можуть одноголосно відхилити однозначно недопустимі скарги відразу [8,с.54].