- •1.Ідейно-історичні передумови відокремлення господарського права як самостійної галузі права
- •2.Загальна характеристика предмету та методу регулювання господарського права
- •4.Джерела господарського права: поняття, види та система. Загальна характеристика та структура Господарського кодексу України
- •Хозяйственный кодекс Украины как важнейший акт кодификации украинского права
- •Общая характеристика иных актов хозяйственного законодательства Украины
- •Нормативный договор как источник хозяйственного права
- •Судебная практика как источник хозяйственного права
- •5.Історія та тенденції розвитку науки господарського права. Спори навколо кодификікації господарського законодавства
- •6.Методи та форми державного регулювання господарських відносин. Державна регуляторна політика в сфері господарювання
- •7.Сутність та складові поняття легалізації господарської діяльності
- •8.Порядок державної реєстрації та припинення юридичної особи
- •9.Правовий статус акціонерного товариства
- •10.Поняття та види державних та комунальних підприємств
- •12.Правовий статус господарських об’єднань та холдингів
- •13. Право господарського відання та оперативного управління
- •14. Способи захисту майнових прав в господарських відносинах
- •15. Поняття, функції та види господарських зобов’язань та договорів
- •16. Поняття, функції та істотні умови господарських договорів
- •17. Договір оренди державного та комунального майна
- •19.Порядок укладання, зміни та припинення господарських договорів. Форма господарських договорів та наслідки її недодержання.
- •20. Оперативно-господарські санкції, відмежування від інших способів самозахисту цивільних прав
- •23. Адміністративно-господарські санкції
- •22. Поняття та склад збитків, що підлягають стягненню за господарські правопорушення
- •21. Штрафні санкції в сфері господарювання
- •24. Порядок порушення, учасники та стадії провадження у справі про банкрутство
- •25. Форми безготівкових розрахунків. Зміст акредитованого та вексельного зобов’язання
- •26. Загальна характеристика антимонопольно-конкурентного законодавства. Поняття та види неконкурентної поведінки
- •27. Поняття та види цін, порядок встановлення публічних цін. Система та повноваження державних органів по контролю за цінами
- •28. Система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, методи тарифного та нетарифного регулювання
- •29. Базисні умови зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу згідно з інкотермс 430-435
- •30. Санкції за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність. Механізм державного примусу для повернення в Україну валютної виручки від реалізації зовнішньоекономічних контрактів
- •31.Основні відмінності у розгляді господарських спорів за гпк від порядку, передбаченого для розгляду цивільних та адміністративних справ за цпк та кас 133-138, 142-144, 117-119
- •32.Підвідомчість та підсудність господарських справ114-115, 171-199
- •33.Система господарських судів. Порівняння з системою загальних судів
- •34.Учасники господарського процесу. Участь у господарському процесі громадян, що не є підприємцями
- •35.Прядок вирішення господарських спорів в першій інстанції
- •36.Порядок апеляційного перегляду господарських справ
- •37.Порядок касаційного перегляду господарських справ, в тому числі за винятковими обставинами.
- •39.Перегляд господарськими судами рішень за ново виявленими обставинами
- •40.Переддоговірні спори у господарському судочинстві. Порядок досудового врегулювання господарських спорів та випадки його обов’язковості.
36.Порядок апеляційного перегляду господарських справ
Право апеляційного оскарження рішення є правом на порушення діяльності апеляційного господарського суду з перевірки законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Право на оскарження рішення виникає із дня його прийняття у кінцевій формі за наявності вказаних у законі передумов. Такими передумовами є наявність винесеного місцевим господарським судом рішення, яке не набрало законної сили; а також суб’єктів оскарження, віднесених до осіб, які мають право на оскарження. Відповідно до ст. 91 ГПК сторони у справі мають право на подання апеляційної скарги, а прокурор — апеляційного подання.
Сторонами у справі є позивач і відповідач. Оскільки треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються всіма правами позивача, а треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються всіма правами сторін, за виключенням зазначених у ст. 27 ГПК, до переліку яких не входить заборона на звернення з апеляційним оскарженням, такі особи теж мають право на подання апеляційної скарги. До того ж не має значення, чи брали особи участь у засіданні суду першої інстанції, треба, щоб вони були залучені судом у процес.
Згідно зі ст. 25 ГПК право на подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, має правонаступник сторін і третіх осіб.
Представник, який бере участь у процесі на підставі довіреності, має право подати апеляційну скаргу на рішення лише у випадку, якщо таке повноваження зазначено у довіреності, наданій особою, яку представляють.
Обєкт апеляційного оскарження: форма й зміст апеляційної скарги, строки її подачі.
Об’єктом апеляційного оскарження можуть бути лише рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (ст. 106 ГПК).
Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення — з дня підписання рішення. Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом (ст. 93 ГПК).
Господарське процесуальне законодавство вказує, куди треба оскаржити рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили. Перегляд за апеляційною скаргою або поданням рішення місцевого господарського суду здійснює апеляційний господарський суд, повноваження якого поширюються на територію місцезнаходження відповідного місцевого господарського суду (ст. 92 ГПК). Території, на які поширюються повноваження апеляційних господарських судів України, визначені Указом Президента України від 11 липня 2001 р. № 511 «Про утворення апеляційних судів та затвердження мережі господарських судів України».
Сама апеляційна скарга (подання) подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу. Останній у п’ятиденний строк надсилає одержану скаргу (подання) разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду.
Згідно зі ст. 94 ГПК апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі й повинна містити:
— найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга (подання);
— найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;
— вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а також підстави, на яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що є у справі або подані додатково;
— перелік документів, доданих до скарги (подання).
Апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її представником. До скарги додаються докази сплати державного мита, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні. Прокурор, який вносить апеляційне подання, надсилає сторонам по справі його копію і копії доданих до неї документів, які відсутні у справі. До скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні (сторонам) у справі.
Підстави повернення апеляційної скарги і його правові наслідки.
Але невиконання викладених у господарському процесуальному законодавстві вимог, які висуваються до змісту і порядку подання апеляційної скарги (подання), тягне її повернення. Відповідно до ст. 97 ГПК не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом апеляційна скарга (подання), якщо:
— вона підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
— до неї не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам);
— до неї не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;
— її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку;
— до винесення ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.
Після усунення першої, другої і третьої із перелічених обставин сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу, а прокурор — внести апеляційне подання у загальному порядку.
Про повернення апеляційної скарги (подання) виноситься ухвала. На цю ухвалу може бути подана касаційна скарга.
Апеляційна скарга (подання), подана із дотриманням вимог законодавства, має бути прийнята до провадження суду. Про прийняття апеляційної скарги (подання) до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги (подання). Ухвала надсилається сторонам та прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи (ст. 98 ГПК).
Повноваження апеляційної інстанції. Підстави для скасування або зміни рішень місцевого господарського суду.
Повноваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав на здійснення встановлених законом процесуальних дій відносно рішення, яке не набрало законної сили, що перевіряється за апеляційною скаргою (поданням).
Апеляційна інстанція (ст. 103 ГПК) за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право:
— залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) — без задоволення;
— скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;
— скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю чи частково;
— змінити рішення.
Під скасуванням рішення місцевого господарського суду слід розуміти здійснення судом апеляційної інстанції процесуальних дій, спрямованих на визнання недійсним прийнятого місцевим господарським судом рішення, яким було вирішено господарський спір по суті.
Зміна рішення — це внесення до нього виправлень, які не впливають на кінцеві висновки місцевого господарського суду про права та обов’язки сторін.
Перелік підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду міститься у ст. 104 ГПК. Такими підставами є:
— неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;
— недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
— невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
— порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Але в будь-якому випадку порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:
— справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;
— справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;
— господарський суд прийняв рішення про права й обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
— рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;
— рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;
— рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 17 ГПК.
Постанова апеляційного суду, її зміст.
За наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) відповідно до ст. 105 ГПК апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені:
— найменування апеляційного господарського суду, який розглянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;
— найменування сторін і найменування особи, яка подала скаргу (подання);
— найменування місцевого господарського суду, рішення якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів);
— стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду;
— підстави, за якими порушено питання про перегляд рішення;
— доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (подання);
— обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів;
— у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду — доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції;
— висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (подання);
— новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п’ятиденний строк з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Порядок оскарження ухвал місцевого господарського суду.
Стаття 106. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду
Ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду