31.Основні відмінності у розгляді господарських спорів за гпк від порядку, передбаченого для розгляду цивільних та адміністративних справ за цпк та кас 133-138, 142-144, 117-119

Вищий господарський суд; Лист вiд 07.02.2006

1. Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VII КАС України ( 2747-15 ) "Прикінцеві та перехідні положення" до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

2. Згідно зі статтею 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 N 1434 ( 1434-2002-п ) (далі - Положення), Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

3. Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 N 121/2001 ( 121/2001 ), Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах ( z0442-02 ), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 N 8-2 ( z0441-02 ) (далі - Положення про управління Пенсійного фонду), управління у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду.

4. Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим держаним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

5. Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) визначено повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, зокрема, встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 13.12.2000 N 1819 ( 1819-2000-п ) (далі - Положення), є Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується останньому.

6. З урахуванням наведеного справи за участю відповідних органів, пов'язані із здійсненням ними владних повноважень (пункти 2-5 цього листа), підлягають розглядові місцевими та апеляційними господарськими судами в порядку, встановленому КАС України ( 2747-15 ).

7. Водночас названими органами можуть подаватися позови, що виникають з цивільно-правових відносин та не пов'язані безпосередньо із здійсненням владних повноважень. Відповідні позови і апеляційні скарги підлягають розгляду господарськими судами у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ).

8. У вирішенні відповідних питань слід також виходити з правових позицій Верховного Суду України, викладених в його Інформаційних листах 08.11.2005 N 3.2.-2005 щодо "застосування господарськими судами України положень Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) стосовно оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби" та від 26.12.2005 N 3.2.-2005 ( v3-2-700-05 ) щодо "застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами", які доведено до відома господарських судів Інформаційними листами Вищого господарського суду України відповідно від 25.11.2005 N 01-8/2228 ( v2228600-05 ) та від 05.01.2006 N 01-8/12 ( v8_12600-06 ).

Верховний Суд, Вищий арбітражний суд; Лист вiд 14.07.1995, 20.07.1995

За загальним правилом підвідомчість цивільних справ та господарських спорів визначається законодавчими актами України. Однак у випадках, коли в законодавчих актах підвідомчість спорів визначена нечітко, слід виходити із суб'єктного складу учасників спору.

Якщо сторонами у справі є юридичні особи, спір підлягає вирішенню арбітражним судом, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Зокрема, чинним законодавством України до компетенції суду, а не арбітражного суду, віднесено вирішення таких спорів:

- іноземних інвесторів з державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій і діяльності підприємств з іноземними інвестиціями, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України про захист іноземних інвестицій (статті 50 Декрету Кабінету Міністрів України ( 55-93 ) від 20 травня 1993 року "Про режим іноземного інвестування");

- інвесторів держав-учасниць Угоди про співробітництво в інвестиційній діяльності, підписаної Україною 24 грудня 1993 року в м.Ашгабаті і підприємств з інвестиціями сторін цієї Угоди з державними органами, юридичними чи фізичними особами, а також між інвесторами та підприємствами, у які здійснені інвестиції (стаття 21 Угоди);

- про припинення випуску друкованого засобу масової інформації, вилучення тиражу чи окремої його частини, оскарження відмови в державній реєстрації друкованого засобу масової інформації або рішення про припинення його випуску, зміну засновника (складу засновників), оскарження відмови в публікації спростування інформації або порушення порядку його публікації (статті 18, 19, 20 та 37 Закону України від 16 листопада 1992 року "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" ( 2782-12 );

- про припинення діяльності релігійної організації та скарги на рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями та майном (статті 16 і 17 Закону України від 23 квітня 1991 року "Про свободу совісті та релігійні організації" ( 987-12 ) в редакції Закону України від 23 грудня 1993 року "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації";

- по спорах пов'язаних з відмовою Ради народних депутатів у передачі або наданні громадянину земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства (стаття 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" ( 2009-12 ) в редакції Закону України від 22 червня 1993 року "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" ( 3312-12 ).

Що ж до вимог фермерів про надання додатково земельної ділянки після створення селянського (фермерського) господарства, а також спорів, пов'язаних з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства, вилученням (викупом) для державних і громадських потреб земель у селянського (фермерського) господарства, то вони підвідомчі арбітражним судам.