Про військову справу

Правителеві Могутності підлягають: начальник військового спорядження, начальники артилерії, кінноти й піхоти, військові інженери, стратеги і т. д., які мають у свою чергу багато підлеглих, і начальників, і військових майстрів. Крім того, відає він атлетами, які навчають усіх військових вправ. Ці атлети, бувши дорослими, є досвідченими керівниками і навчають поводитись із зброєю хлопців, що досягли дванадцяти років і вже до того привчилися до боротьби, бігу, метання каменів і т. д. під керівництвом нижчих наставників; тепер же починають вони навчатися битві з ворогами, кіньми та слонами, орудувати мечем, списом, стрілами й пращею, їздити верхи, нападати, відступати, зберігати військовий строй, допомагати соратникам, запобігати нападові ворогів і перемагати їх. Жінки також навчаються всіх цих прийомів під керівництвом власних начальників та начальниць, щоб при потребі допомогти чоловікам обороняти місто й охороняти його стіни при несподіваному нападі й приступі, за прикладом вихвалюваних ними спартанок та амазонок.

Коваленко Є. І., Бєлкіна Н. І. Історія зарубіжної педагогіки : хрестоматія: навч. посібник / уклад. і автори вступних статей Є. І. Коваленко, Н. І. Бєлкіна. За заг. ред. Є. І. Коваленко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – С. 92–98.

ЯН КОМЕНСЬКИЙ

Велика дидактика

Велика дидактика, що містить універсальну теорію вчити всіх усього, або правдивий, і старанно обдуманий спосіб створювати по всіх общинах, містах і селах кожної християнської держави такі школи, в яких би все юнацтво тієї і другої статі, без усякого, де б то не було, винятку, могло навчатися наук, вдосконалюватися у вдачі, сповнюватися благочестя і таким чином в роки юнацтва навчитися всього, що потрібне для теперішнього і майбутнього життя

КОРОТКО, ПРИЄМНО, ҐРУНТОВНО, ДЕ ДЛЯ ВСЬОГО, ЩО ПРОПОНУЄТЬСЯ,

ОСНОВИ почерпаються з самої природи речей;

ІСТИННІСТЬ підтверджується паралельними прикладами з галузі механічних мистецтв;

ПОРЯДОК розподіляється за роками, місяцями, днями і го­динами, нарешті, вказується;

ЛЕГКИЙ І ПРАВДИВИЙ ШЛЯХ для успішного здійснення цього на практиці.

Ці три вимоги здійснюються, по-перше, в освіті, по-друге, вдоброчесності, по-третє, вблагочесті.

Звідси випливає, що істинні вимоги, які ставляться до людини, полягають у тому, щоб вона:

1. знала всі речі;

2. володарювала над речами і над самою собою;

3. щоб вона себе і все зводила до Бога – джерела всіх речей.

Якщо ці вимоги ми висловимо трьома добре відомими словами, то будемо мати:

I. Наукову освіту.

II. Доброчесність, або моральність.

III. Релігійність, або благочестя.

Під науковою освітою треба розуміти пізнання всіх речей, ми­стецтв і мов; під доброчесністю – не тільки зовнішню вихова­ність, а й усю внутрішню і зовнішню основу мотивів, а під релігійністю – те внутрішнє богошанування, яким дух людини зв'язується і з'єднується з вищою істотою.

Наш розум порівнюється: 1) з землею, 2) з садом, 3) з чис­тою дошкою.

Того ж учать нас і предмети, яким уподібнюється наш розум. Бо чи не сприймає земля (з якою часто порівнюється в Святому Письмі наше серце) насіння всякого роду? Хіба одного і того ж саду не можна засівати різноманітними травами, квітами й аро­матичними рослинами? Звичайно, можна, якщо садівникові не бракує розуму і старанності. І чим більше різноманітності, тим приємніше буде видовище для очей, тим більше насолоди для нюху, тим кращий відпочинок для серця. Арістотель порівняв людську душу з чистою дошкою, на якій ще не було нічого напи­сано, але на якій, проте, можна було б написати все. Отже, подіб­но до того, як на чистій дошці тямущий у своїй справі письмен­ник міг би написати, а живописець – намалювати що завгодно, так у людському розумі однаково легко накреслити все тому, хто добре знає мистецтво навчання. Якщо цього не буває, то, безсум­нівно, що винна не дошка (якщо тільки вона інколи не буває ше­ршава), а невміння того, хто пише або малює. Різниця в тому, що на дошці лінії можна проводити лише до межі її країв, тоді як для письма і рисунка в розумі ти ніякої межі не знайдеш, тому що (як сказано вище) розум безмежний.