Утопія Уривки Устрій «Утопії»

На острові Утопія налічується п'ятдесят чотири великих і прекрасних міста. Мова, звичаї, установи та закони їх – одні й ті ж. Усі п'ятдесят чотири міста збудовані за одним і тим же планом; у них однакові громадські будинки, з деякими лише пристосуваннями до потреб кожної місцевості.

Найменша відстань між містами – 24 милі; найбільша – все-таки не перевищує одного дня ходу пішки. Кожне місто вибирає трьох досвідчених та здібних старих людей своїми представниками. Вони збираються в Амауроті, де й обмірковують справи країни. Амаурота – головне місто острова; її центральне положення робить її найкращим збірним пунктом для представників країни. Поля кожному місту наділені так, щоб оточували місто не менше, як на 12 тисяч кроків (12 миль), а іноді і більше, Загалом розмір цієї ділянки залежить від відстані між містами. Жителі її не намагаються переступати наділених їм меж. Вони не вважають себе власниками землі, а скоріше її орендарями.

Організація праці в «Утопії» та підготовка до неї

Кожна землеробська сім'я складається принаймні з сорока чоловік і жінок та з двох рабів і управляється одним батьком та однією матір'ю сім'ї, людьми серйозними й розсудливими. Кожна група з тридцяти сімей управляється одним «філархом». Щороку до міста повертаються двадцять землеробів, які закінчили дворічний строк своєї землеробської служби, їх заміщають двадцятеро нових, строк служби яких і починається з цього часу. Нові пришельці дістають вказівки від тих, хто вже попрацював один рік, а на другий рік приходить їх черга керувати іншими. Таким чином, землероби не всі разом бувають неуками та новаками, і громадянству не доводиться побоюватися недосвідченості людей, які забезпечують його харчуванням.

Є одне заняття, яким всі утопійці, чоловіки і жінки, займаються спільно і від якого ніхто не сміє відмовитися, – це землеробство. Діти вивчають його теоретично по школах і практично на полях, що оточують місто, куди їх водять гуляти. Там вони бачать, як обробляють землю; там вони й самі працюють і розвивають при цьому свої фізичні сили.

Але крім землеробства, від якого, як сказано, ніхто не має права ухилятися, кожному утопійцеві призначається ще яке-небудь спеціальне ремесло. Одні тчуть полотно або вовну, другі робляться мулярами та гончарями, треті обробляють метали та дерево. Це все найблагородніші ремесла.

Усі без винятку, не тільки чоловіки, а й жінки, зобов'язані вивчити одне зі згаданих вище ремесел. Оскільки жінки кволіші, то вони найчастіше обробляють льон та шерсть; чоловіки ж виконують здебільшого роботи, які потребують сили. Звичайно кожен привчається до ремесла своїх батьків, бо впливом та прикладом у дитині природно розвиваються до цієї справи і смак, і вміння, А якщо хто-небудь з дітей відчує більший нахил до якого-небудь іншого ремесла, то його приймають до тієї сім'ї, де спеціально займаються цим ремеслом, причому не тільки батько дитини, а й уряд дбають про те, щоб учень пішов учитися в чесну й гідну сім'ю.

Якщо хто-небудь, що знає одне ремесло бажає вивчити інше, він може зробити це на тих самих засадах. Йому дають право вибирати те, що його більше цікавить, або місто саме призначає його, відповідно до громадських потреб.