Думки про виховання Фізичне виховання

1. Здоровий дух у здоровому тілі – ось короткий, але повний опис щасливого стану на цьому світі. Хто володіє тим і тим, тому мало чого лишається бажати; а хто позбавлений того чи іншого – тому не допоможе ніяка заміна. Щастя чи нещастя людини створюються здебільшого нею самою. Той, у кого дух управляє нерозумно, ніколи не знайде правильного шляху, а той, чиє тіло кволе і слабке, не буде спроможний рухати ним. Щоправда, деякі люди мають таку дужу і добре влаштовану від природи конституцію тіла й духу, що не дуже й потребують допомоги інших, а силою свого природного генія від колиски мають потяг до кращого і, користуючись привілеєм своєї щасливої конституції, здатні творити чудеса. Та приклади цьому нечисленні, і я, здається, можу сказати, що з усіх людей, з якими ми зустрічаємося, дев'ять десятих стають тим, чим вони є, добрими чи злими, корисними чи ні, внаслідок виховання. Саме воно й створює велику різницю між людьми. Слабкі або майже невідчутні враження в нашому ранньому дитинстві мають дуже важливі й тривалі наслідки: так, біля джерел деяких рік невеликим зусиллям можна відвести слухняні води в річище, яке примусить їх текти в протилежний бік, і завдяки цьому легкому напрямові, наданому біля джерела, вони дістають різні спрямування і досягають, нарешті, дуже далеких і віддалених одне від одного місць.

2. Я гадаю, що дитячі душі можна спрямувати в той чи інший бік так само легко, як і воду; і хоч це найістотніша частина виховання, і нам слід дбати, головне, про внутрішнє, але і тлінну оболонку не можна нехтувати. Я почну тому з оболонки і займуся спочатку здоров'ям тіла...

(5) Перше, про що слід подбати, – це щоб діти не одягались і не куталися занадто тепло ні взимку, ні влітку. Коли ми народжуємося, наше обличчя таке ж ніжне, як усяка інша частина тіла. Тільки звичка загартовує його і робить здатнішим переносити холод.

З цього приводу один скіфський філософ дав дуже характерну відповідь афінянинові, який дивувався, як той може ходити голим у мороз і сніг. «Чому, – запитав скіф, – твоє обличчя може переносити холодне зимове повітря?» «Моє обличчя звикло до цього», – відповів афінянин. «Уяви ж собі, що я весь обличчя», – сказав скіф. Наші тіла можуть переносити все, до чого вони привчилися з самого початку...

7. Я б радив щодня обмивати дитині ноги холодною водою і шити їй взуття таке тонке, щоб воно могло промокати і пропускати воду, коли їй трапиться ступити в неї. Боюся, що в цьому випадку хазяйки та служниці будуть проти мене. Перші скажуть, що це занадто брудно, а другі визнають, мабуть, занадто клопітним чистити її панчохи. Але ж справа в тому, що її здоров'я вдесятеро дорожче за подібні міркування. І всякий, хто думає про те, як шкідливо й небезпечно промочувати ноги людям, що дістали делікатне виховання, пошкодує, що не бігав босоніж подібно до дітей бідняків, які в такий спосіб звикають ходити з мокрими ногами, і це завдає їм не більше страждання чи шкоди, ніж мокрі руки. Та й що, як не звичка, створює таку різницю між руками і ногами?..

8. Мені нема потреби багато говорити про плавання, коли дитина досягне такого віку, що можна їй вчитися, і коли є кому її вчити. Це вміння врятувало життя багатьом, і римляни вважали його таким необхідним, що ставили поряд із грамотністю і говорили про неосвічену, ні до чого непридатну людину, що вона не навчилася ні читати, ні плавати. Але незалежно від уміння, яке може знадобитися їй при нагоді, вигоди частого купання в холодній воді в літню спеку такі численні, що, мені здається, нема потреби говорити про це; тільки були б при цьому обачними: не дозволяли дитині входити у воду, коли вона розгарячіла від вправи, що схвилювала її кров або пульс.

9. Інша, дуже важлива для всякого, особливо для дітей, річ – довше залишатися на свіжому повітрі і якнайменше – біля вогню, навіть узимку. Це також привчатиме до спеки й холоду, до сонця й дощу, а якщо тіло людини не звикне переносити все це, воно погано служитиме їй на цьому світі, дорослому ж занадто пізно починати привчатися. Звички треба набувати рано і поступово. Таким способом тіло можна привчити майже до всього.

10. Гра на відкритому повітрі, наскільки мені відомо, ховає в собі тільки одну небезпеку: вона полягає в тому, що діти, розігріті біганням, сідають або лягають на холодну землю. Цю небезпеку я визнаю; також і холодне пиття, коли людина розігріта працею або фізичною вправою, забирає в могилу або близько підводить до неї, викликаючи гарячку або інші хвороби, більшу кількість людей, ніж яка-небудь інша відома мені причина. Ці шкідливі наслідки легко попереджувати, коли дитина мала, оскільки в цьому віці вона рідко залишається без догляду. І якщо в дитячі роки їй будуть постійно і суворо забороняти сідати на землю і пити холодну рідину, то правило обережності, перетворившись на звичку, дуже допоможе їй вберегти себе, коли вона вийде з-під догляду своєї няньки або вихователя. Це все, що можна, як я думаю, зробити в даному випадку; адже коли хлопчик підросте, він має дістати свободу, і в багатьох речах необхідно буде надати йому самостійність, бо не можна ж вічно тримати його під наглядом. Найкращим і найнадійнішим контролем будуть тоді ті гарні принципи, які ви утвердили в нього, і ті звички, які ви йому прищепили: тому-то їм і необхідно приділяти найбільшу увагу. А від застережень і правил, як би часто їх не повторювали, ви в даному випадку, як і в інших, можете чекати ефекту лише в тій мірі, в якій практика буде перетворювати ці правила у звички.

(11) Дамо природі змогу формувати тіло так, як вона вважає за краще. Сама по собі вона працює багато краще й надійніше, ніж тоді, коли нам забагнеться спрямовувати її. І якби жінки мог ли самі формувати тіла своїх дітей у своїх утробах, як вони часто намагаються виправляти їх форми після народження, то в нас, звичайно, не народжувалося б бездоганно сформованих дітей, як мало знайдеться правильно сформованих серед тих, кого шнурували та в інший спосіб стискували. Це міркування, я гадаю, мало б втримати зайнятих цим людей (я не кажу про невігласів – мамок і корсетних майстрів) від втручання у справу, якої вони не розуміють; і їм слід було б побоюватися збивати природу з її шляхів у формуванні частин тіла, оскільки вони не знайомі з будовою найменшої і найменш важливої з них. А тим часом я бачив стільки людей, які зазнавали великої шкоди від тугого шнурування, що можу зробити лише один висновок: крім мавп, є й інші ще менш розумні створіння, які гублять своїх дітей безглуздою ніжністю і надмірно сильними обіймами.

12. Вузькі груди, коротке й смердюче дихання, кволі легені та викривлення – природний і майже постійний наслідок твердого корсета і тісного одягу. Цей спосіб формування тонких талії та гарних форм насправді спричиняється тільки до більшого спотворювання їх...

13. Щодо їжі, то вона має бути дуже проста і невишукана; і я взяв би на себе сміливість порадити не давати дитині м'яса, поки вона ходить у платтячку або принаймні до дво- трирічного віку...

14. На сніданок і вечерю дуже корисно давати дітям молоко, молочний суп, кашу на воді, вівсяну кашу і подібні до того страви, вживані у нас в Англії; треба тільки подбати про те, щоб вони були прості, без домішок і з дуже невеликою кількістю цукру, а ще краще зовсім без нього; особливо ж треба уникати прянощів та інших приправ, які гарячать кров. Я гадаю, що окраєць добре вимішаного і добре випеченого напівбілого хліба, іноді з маслом або сиром, іноді без них, був би найкращим сніданком для мого панича.Я певний, що цей сніданок не менш здоровий і зробить його не менш дужою людиною, ніж різні делікатеси; та й подобатиметься не менше, коли він звикне до нього. Якщо він попросить їсти в непоказаний час, не давайте йому нічого, крім сухого хліба. Якщо він голодний, а не просто капризує, то хліба досить; якщо ж не голодний, то нема для чого йому і їсти...

(21) 3 усього, що пестить та розніжує, нічого не повинно дозволятися дітям з такою поблажливістю, як сон. Тільки щодо цього їм треба дати цілковиту волю: ніщо так не сприяє росту і здоров'ю дітей, як сон. Усе, що треба тут регулювати, зводиться до питання, які саме з 24 годин слід відводити для сну; на це можна тільки сказати, що дуже корисно привчати їх вставати рано-вранці. Це найкраще для здоров'я; і той, хто силою звички, яка вкорінилася з дитинства, призвичаївся до раннього вставання і воно для нього не важке, не буде, ставши дорослим, витрачати найкращу і найкориснішу частину свого життя в лінивій дрімоті, валяючись у ліжку. Якщо через це треба будити дітей рано-вранці, то звідси виходить, звичайно, що вони повинні рано лягати спати; це привчить їх уникати нездорових і шкідливих годин гуляння, яке відбувається вечорами; той, хто звик вчасно лягати і вставати, мало коли доходить до великих надмірностей.

Хоч я сказав, що дітям, доки вони малі, слід давати волю щодо спання, навіть давати їм спати, скільки хочуть, проте я не думаю, що цю поблажливість треба весь час продовжувати в тому ж об­сязі і дозволяти їм ліниво валятися в ліжках, коли вони підростуть. Чи треба, проте, почати обмежувати їх у 7 років чи в 10, чи в якому-небудь іншому віці – це неможливо точно визначити. Тут доводиться брати до уваги їхній темперамент, силу і конституцію. Але у віці між 7 і 14 роками, якщо вони будуть надміру великими любителями ліжка, доречно буде, здається мені, почати поступово обмежувати час сну 8 годинами, що взагалі достатньо для здорових дорослих людей...

(22) Постіль їх має бути тверда, і матрацові треба віддавати перевагу перед периною. Тверде ліжко зміцнює члени; навпаки, заривання кожної ночі в перини розніжує і розслабляє тіло, часто буває причиною кволості і передумовою ранньої могили...