Отже, всі без винятку

Отже, нехай буде встановлено: всім, породженим людьми, бе­зумовно, необхідне виховання для того, щоб вони були людьми, а не дикими тваринами, ненерухомими колодами. Звідси виходить і те, що кожний настільки перевищує інших, наскільки він більше від інших вправляється. Отже, цей розділ ми закінчимо словами Премудрого: «Той, хто нехтує мудрістю і наукою – нещасний, і марна надія його (саме досягти своєї мети), і труди його марні, і діла його даремні» (Премудр., ІІІ, 12).

Що школи, нарешті, треба відкривати скрізь, це пояснюється: Для всякої християнської держави важливо, щоб цей священний звичай не тільки затримався, але й поширювався, а саме, щоб у всякому упорядкованому людському співжитті (чи буде то сто­лиця, місто чи село) була збудована школа як навчальний заклад для спільного виховання юнацтва.

Школам потрібно доручати всю молодь тієї і другої статі Школи повинні бути громадськими місцями для юнацтва.

Зі сказаного випливає, що до школи слід віддавати не тільки дітей багатих і знатних, а й усіх взагалі: знатних і незнатних, ба­гатих і бідних, хлопчиків і дівчаток, у всіх містах і містечках, се­лах і селищах.

Чи слід також і жіночу стать допускати до вивчення наук

Не можна дати ніякої достатньої підстави, чому б і слабку стать (щоб сказати дещо окремо про неї) треба було б зовсім усу­нути від наукових занять (чи викладаються вони латинською мо­вою, чи рідною). Жінки – також образ Божий. Однаково приче­тні вони благодаті і царству майбутнього віку. Однаково вони обдаровані (часто більш, ніж наша стать) розумом гострим, який сприймає мудрість. Однаково їм відкритий доступ до найвищих становищ, бо часто самим Богом вони закликалися до управління народами, до того, щоб давати рятівні поради царям і князям, до вивчення медицини, до інших справ, корисних для людського роду, навіть до діяльності пророка і до того, щоб викривати свя­щеників і єпископів. Так чому ж допускати їх до вивчення азбуки й усувати потім від читання книг? Чи боїмося ми їх легковажнос­ті? Але чим більше ми будемо займати їх розум, тим менше знайде собі місця в них легковажність, яка звичайно народжуєть­ся від пустоти розуму.

Саме в тому, що стосується формування всієї людини

Отже, у всіх випадках, без винятку, треба прагнути до того, щоб у школах, а звідси через школи і в усьому житті:

I. З допомогою наук і мистецтва розвивалися здібності.

II. Удосконалювалися мови.

3. Розвивалися доброчесність і вдача в напрямі всякої при­стойності згідно з усіма моральними підвалинами.

4. Бога щиро шанували.

У мудрості, розсудливості, благочесті

Адже мудро сказав той, хто сказав, що школи – майстерні гуманності, якщо вони досягають того, що люди стають справді людьми, тобто (повертаючись до поставлених вище цілей):

I. Створінням розумним.

II. Створінням, яке володарює над усіма створіннями (також і над самою людиною).

III. Створінням, яке є втіхою свого Творця. Це буде в тому випадку, якщо школи багато попрацюють над тим, щоб зробити людей мудрими розумом, доброчесними у своїх діях і благочестивими серцем.